Кількісні методи збирання інформації

<6 7 8910 11 12 >

Кількісні методи звичайно ототожнюють з проведенням різного роду опитувань, які засновані на використанні структурованих питань закритого типу, на які відповідає велика кількість респондентів.

Переваги та недоліки різних форм проведення опитування наведені в табл. 4.2

Таблиця 4.2 – Порівняльний аналіз форм проведення опитування

Форма опитування	Переваги	Недоліки
Особисте	Безпосередній контакт, гнучкість, можливість впливу на респондента, глибина та комплексність інформації	Значні витрати часу і грошей, необхідність ретельної підготовки висококваліфікованих інтерв’юерів, складність контролю впливу інтерв’юерів на респондентів
По телефону	Швидкість, анонімність респондента, низька вартість	Легке переривання розмови, обмежена кількість інформації
По пошті	Низька вартість	Низька ефективність (ймовірність відповіді – 5%), невідомість відповідача, потреба у ретельному попередньому тестуванні (анкета), відсутність можливості впливу на респондента

Процедура опитуванняреспондентів складається з таких елементів:

1) визначення предмета (предметів) опитування – демографічних, соціально-економічних та інших ознак, знань мотивів поведінки, орієнтації, намірів, попиту;

2) визначення об’єкта опитування (споживачі, покупці, посередники, експерти тощо);

3) розрахунок кількості опитуваних (вибірки);

4) встановлення кількості одночасно опитуваних (персональне чи групове опитування);

5) визначення форми опитування (особисто, по телефону чи по пошті);

6) встановлення частоти опитування (одноразово, періодично, регулярно);

7) встановлення міри стандартизації інтерв’ю (структуроване, довільне);

8) розробка опитувального листка (анкети);

9) відбір інтерв’юерів та їх підготовка;

10) опитування;

11) одержання й обробка даних;

12) формування та презентація звіту.

Анкета складається з трьох частин.

1. Вступ. Тут міститься інформація щодо мети опитування; мотивації до заповнення анкет; характеристик того, хто проводить опитування, часу, необхідного для проведення опитування, тощо.

2. Реквізитна частина: характеристики респондента (вік, стать, соціальний статус, вид заняття, родинний стан, прізвище, адреса тощо); ідентифікація анкети (назва, дата, час і місце тестування, прізвище інтерв’юера).

3. Основна частина: питання до респондента.

При розробці анкети використовуються такі типи питань:

– альтернативні (відповідь «так» чи «ні»);

– з вибірковою відповіддю (три і більше варіантів відповіді);

– шкала Лайкерта (відповідь – вираження міри згоди чи незгоди з якимось твердженням);

– семантичний диференціал (відповіді – шкала розрядів між двома протилежними поняттями);

– шкала важливості (відповіді – шкала розрядів між оцінкою «дуже важливо» та «зовсім неважно»);

– оціночна шкала (відповідь – оцінка від «2» до «5» або від «1» до «100»);

– неструктуровані питання (потребують текстової відповіді);

– підбір словесних асоціацій;

– завершення речення чи оповідання;

– тематичний аперцепційний тест (створення оповідання за малюнком);