Світова валютна система

Світова валютна система - це спільно розроблена державами світу й закріплена міжнародними угодами форма реа­лізації валютних відносин, що включає в себе сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійсню­ється взаємний платіжно-розрахунковий обіг у межах світового господарства. Складовими елементами світової валютної системи є:

1. Форми міжнародних засобів платежу. До них належать золото, вільно конвертовані валютні запаси держав і міжнародні гроші.

2.Уніфікований режим валютних паритетів і курсів. Режим валютних ринків.

3.Міжнародні валютно-фінансові організації

У своєму розвитку світова валютна система пройшла етапи золотомонетного стандарту, золотозливкового і золотодевізного стандарту, золотодоларового стандарту або Бреттонвудська система і нині діє як Ямайська валютна система.

Регіональні валютні системи

Проміжними ланками між світовою і національними ва­лютами стали регіональні (колективні) міжнародні валютні систе­ми.

Регіональна валютна система- це договірно-правова форма організації валютних відносин між певною групою країн; її структурними елементами стають: формування регіональної між­народної розрахункової одиниці, визначення спеціального режиму регулювання валютних курсів, утворення спільних валютних фон­дів, розвиток регіональних валютно-розрахункових установ. Дія­льність регіональних валютних систем зосереджується навколо вирішення двох проблем:

1) регіональної інтеграції;

2) зменшення амплітуд коливання курсів національ­ них валют та їх взаємного погодження.

Найдосконалішою формулою регіональних валютних си­стем стала Європейська валютна система, яка переросла в Євро­пейський валютний союз.

Впровадження євро означає початок поглиблення міжна­родного співробітництва на основі єдиної міжнародної грошової одиниці і єдиного економічного простору, на якому економічне зростання кожного з учасників підтримуватиметься потужністю спільного валютного союзу. Введення євро у безготівковий обіг одночасно означало і запровадження постійних курсових коефіці­єнтів національних валют країн-учасників відносно спільної валю­ти. Цей паритет склав:

Головними показниками монетарної політики в Європей­ському співтоваристві стають такі переваги як:

1. цінова стабільність і сприяння економічній полі­тиці ЄС;

2. річна процентна зміна грошової маси (М₃) пови­нна коливатися у межах 4,5%;

3. обов'язкове резервування національних залуче­них депозитів терміном до двох років у ЄЦБ вста­новлено на рівні 2%;

4. основна процентна ставка рефінансування ви­значена на рівні 4,5%. Далі її було знижено 3%, ще пізніше - 2,5%. Цим стимулювалося зрос­тання обсягів кредитування і грошової маси, що передбачало сприяння пожвавленню виробницт­ва без істотної загрози підвищення темпів інфля­ції. Охоплюючи понад 50% внутрішніх розрахунків і понад 15% світового експорту, ункціонування регіональної валюти -євро - забезпечило країнам-учасницям:

а) економію ресурсів;

б) створення великомасштабного економічного простору, який за чисельністю населення і економічним потенці­алом еквівалентний двом наймогутнішим країнам світу-США і Японії;

в) вирівнювання умов торгівлі і поліпшення конкурентноспроможності продукції країн монетарного союзу як у внутрішньому товарообороті, так і за його межами;

г) запровадження євро почало підвищувати прозорість ціноутворення, уніфікацію бухгалтерського обліку,статистики, економічного аналізу й прогнозування та зіставлення їх результатів в масштабах ЄС.

Тема 7