Структура і суть грошового ринку

Грошовий ринок — частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одно­го року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.

Інструментами грошового ринку є векселі, депозитні сертифі­кати, банківські акцепти. Його основні інституції — банки, облі­кові установи, брокерські й дилерські фірми.

Грошовому ринку властиві такі елементи як по­пит, пропозиція, ціна. Попит має форму попиту на позики, пропозиція — форму пропозиції позик, а ціна — форму відсотка на позичені кошти.

Розмір відсотка визначається не величиною вартості, яку несуть у собі позичені гроші, а їх споживчою вартістю — здатністю на­давати позичальнику потрібні блага. Зміни ставки відсотка впливають на попит на грошовому ринку: при зростанні ставки попит знижується, а при зниженні — підвищується. Оскільки пропозиція грошей автоматично не веде до зміни ставки: при підвищенні ставки виникає надлишок грошей, а при зниженні ставки - нестача гро­шей. На грошовому ринку розрізняють кілька видів відсоткових ставок: облі­гаційна, банківська, облікова, міжбанківська тощо.

Попит на гроші - це платоспроможна потреба або сума грошей, яку покупці можуть і мають намір за­платити за необхідні для них товари та послуги. В найбільш загальному вигляді він є функцією: рівня цін та інтенсивності товарно-грошового обороту або інтенсив­ності здійснення угод, схильності суб’єктів економіки до заощаджень.

Пропозиція грошей складається з готівкових та безготівко­вих грошей, які в залежності від ступеня ліквідності об'єдну­ються в грошові агрегати Ml, М2, МЗ. На пропозицію грошей впливають такі фактори: грошова база, резерви банків, купівля-продаж Центральним банком цінних паперів, обов'язкове резервування, зміни у співвідношенні "готівка - чекові депозити" та "тер­мінові депозити - чекові депозити", добробут населення, процентна ставка, банківська паніка; наявність та обсяги тіньового сектору економіки та протиправної діяльності.

Основними економічни­ми методами регулювання грошової маси є: визна­чення обсягів кредитів, які надаються банківськими інсти­тутами, купівля та продаж державних цінних паперів та іноземної валюти, визначення норм обов'язкових резервів, що розмі­щуються у Централь­ному банку банківськими установами, визна­чення процентних ставок за кредити, що надає Цен­тральний банк банкам другого рівня, схильності суб'єктів економіки до заощаджень.

Грошовий ринок слід також розглядати як механізм відносин між юридичними особами, які потребують коштів для свого розвит­ку, з одного боку, і організаціями й громадянами (населенням, домашніми господарствами), які можуть надати такі кошти, — з другого.