Виробнича інфраструктура як складова організації виробництва

Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства залежить від раціональної організації основних, допоміжних та обслуговуючих процесів. Якщо розвитку перших надавалося значення постійно, то раціональне використання обслуговуючого виробництва набуло значення нещодавно. Сукупність допоміжного й обслуговуючого виробництва, яке забезпечує умови для нормального функціонування підприємства має назву інфраструктура.

Інфраструктура (від лат. infra – нижче; struktura – побудова, розміщення).

Інфраструктура підприємства – це комплекс цехів і підрозділів підприємства, що виконують допоміжні й обслуговуючі функції та забезпечують умови для ефективного функціонування основного виробництва і підприємства в цілому.

Виділяють виробничу та соціальну інфраструктури.

Виробнича інфраструктуравключає в свій склад підрозділи, які безпосередньо не беруть участі у створенні продукції, але створюють для її виробництва необхідні умови. Елементами виробничої інфраструктури є: допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці та господарства; комунікаційні мережі; засоби збирання та обробки інформації; природоохоронні споруди.

Виробнича інфраструктура суттєво впливає на ефективність функціонування підприємства. Зростання її значення пояснюється фактами: підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснащення та пристосувань; перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії; ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів; навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростає.

Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення побутових і соціально-культурних вимог співробітників підприємства. До елементів соціальної інфраструктури належать: заклади громадського харчування; заклади охорони здоров’я; житлово-комунальне господарство; заклади культури та відпочинку; спортивні споруди; заклади освіти; дошкільні заклади.

Оскільки в процесі організації виробництва більше значення відіграє виробнича інфраструктура, розглянемо її складові більш детально.

Виробнича інфраструктура підприємства включає до свого складу систему технічного обслуговування виробництва, яка забезпечує:

ремонт устаткування, догляд за ним і налагоджування;

забезпечення робочих місць інструментом;

переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажуваль­них робіт;

забезпечення електричною і тепло­вою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям і ін.;

своєчасне забезпечення сировиною, матеріалами, паливом;

складування та зберігання завезених (придбаних) матеріаль­них ресурсів, готових виробів.

До складу виробничої інфраструктури входять ремонтне, інструментальне, транспортне, енергетичне, складське господарства.

Ремонтне господарство. Його необхідність на підприємстві зумовлена закономірністю відновлення та заміни частин діючого устаткування, які у процесі експлуатації зазнають різних навантажень і зношуються. Основне завдання ремонтного господарства – це підтримка обладнання в дієздатному стані і попередження його передчасного зносу.

Ремонт – це процес відновлення первісних характеристик устаткування, що були втрачені в результаті виробничого користування.

Виділяють три форми організації ремонтних робіт:

централізована – весь ремонтний персонал підпорядкований головному механіку і входить до складу ремонтно-механічного цеху;

децентралізована – ремонтний персонал підпорядкований начальникам цехів і виконується персоналом цехових ремонтних баз;

змішана – поточний ремонт та технічне обслуговування здійснюють робітники виробничих цехів, а капітальний ремонт і модернізацію – робітники ремонтно-механічного цеху.

Необхідність у проведенні ремонту визначається за системою планово-запобіжного ремонту та результатами технічної діагностики.

Система планово-запобіжного ремонту (ПЗР) ґрунтується на заздалегідь установлених нормативах: після відпрацювання кожним засобом праці певної кількості годин, проводяться його огляд і плановий ремонт.

Регламентація робіт при ПЗР здійснюється за допомогою нормативів, найбільш важливими з яких є:

ремонтний цикл – проміжок часу між двома капітальними ремонтами або між початком експлуатації та капітальним ремонтом; кількість і послідовність ремонтів, що входять до його складу становлять структуру ремонтного циклу.

К П П К

О О О

Рис. 18.4. Структура ремонтного циклу

Літери на рисунку відповідають:

К – капітальний ремонт; П – поточний ремонт; О – огляд обладнання.

міжремонтний період – проміжок часу роботи устаткування між двома суміжними (черговими) ремонтами;

структура ремонтного циклу – перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах одного ремонтного циклу;

категорія складності ремонту – показник трудомісткості планового ремонту устаткування щодо трудомісткості ремонту еталонної одиниці устаткування.

Система ремонту за результатами технічної діагностикиздійснюється після фактичного визначення необхідності в ньому.

Інструментальне господарство –це сукупність внутрішньовиробничих підрозділів підприємства, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічного оснащення, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця.

Підрозділи, які входять до складу інструментального господарства підприємства, виконують відповідні конкретні функції.

Інструментальний відділ займається постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах, а також проектуванням технологічного оснащення для власних потреб.

Інструментальне господарство вирішує завдання: безперебійне постачання інструментами всіх підрозділів підприємства; організація раціональної експлуатації інструментів і приладів; скорочення запасів інструменту без збитку для нормального перебігу виробничого процесу; зниження витрат на утримання інструментального господарства.

Інструментальний цех здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціального оснащення (інструменту) загального користування. Увесь придбаний, виготовлений і відремонтований (відновлений) інструмент надходить до центрального інструментального складу. Тут здійснюється його приймання, облік, зберігання та видача цехам (дільницям, виробництвам) – споживачам.

Безпосереднє обслуговування робочих місць технологічним оснащенням забезпечують цехові інструментально-роздавальні комори. Вони одержують від центрального інструментального складу технологічне оснащення, зберігають його оборотний фонд, збирають і передають до центрального складу зношений інструмент.

Управління інструментальним господарством здійснює голов­ний технолог підприємства.

Розрахунки річної потреби в інструменті здійснюють, виходячи із запланованих обсягів виробництва продукції, номенклатури по­трібного для цього оснащення і норм витрат інструменту. Норму ви­трат інструменту встановлюють залежно від типу виробництва. У масовому виробництві її розраховують на операцію, деталь або виріб. В одиничному та дрібносерійному виробництві норма ви­трати інструменту встановлюється в узагальненому вигляді (на­приклад, на 100 год. роботи того чи іншого виду технологічного устаткування, тобто за стійкістю).

Транспортне господарство – це комплекс підрозділів, що займається переміщенням вантажів та вантажно-розвантажувальними роботами.

На підприємствах із великим обсягом перевезень організовуються окремі цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту. На підприємствах із невеликим обсягом перевезень утворюється єдиний транспортний цех, який очолює начальник транспортно-технологічного відділу.

Весь транспорт на підприємстві поділяється на три взаємозв’язані види:

зовнішній – забезпечує зв'язок підприємства із приймальними пунктами транспорту загального користування (вокзалами, аеропортами й ін.) і зі складами контрагентів;

міжцеховий – використовується для перевезення вантажів на території підприємства (між цехами, складами й ін.);

внутрішньоцеховий – виконує транспортні операції в межах одного цеху, який поділяється на загальноцеховий (перевезення вантажів між цеховими складами, дільницями) і міжопераційний (зв'язок між окремими робочими місцями); він підпорядковується керівникам цехів.

Масштаб і структура транспортного господарства підприємства оцінюється за вантажообігом, тобто кількістю постачальних, відвантажених і переміщуваних по підприємству вантажів. Розміри і маршрути окремих потоків вантажів розраховуються на базі виробничої програми підприємства, норм витрати матеріальних ресурсів і відстані пере­везень. Сума всіх вантажопотоків, здійснюваних усіма видами транс­порту, становить річний загальний обсяг перевезень вантажів.

Вибір видів транспортних засобів залежить від обсягів перевезень, габаритів і фізико-хімічних властивостей вантажів, відстані та напрямків їх переміщення. Розрахунки необхідної кількості транспортних засобів кожного виду здійснюються з урахуванням добового обсягу перевезень вантажів, вантажопідйомності транс­портних засобів і кількості рейсів за добу.

Енергетичне господарство – це комплекс підрозділів із виробництва і (або) постачання всіх видів енергії для забезпечення безперервності виробничого процесу на підприємстві.

Основними завданнями енергетичного господарства є: безперебійне забезпечення підприємства всіма видами енергії; раціональна експлуатація енергетичного обладнання, його експлуатація і ремонт; економія паливно-енергетичних ресурсів.

До складу енергетичного господарства входять такі його види:

електросилове – знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство;

теплосилове – котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація;

газове – газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки;

пічне – нагрівальні й термічні печі;

слабкострумове – власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тому числі диспетчерського та селекторного);

енергоремонтне – технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергетичного обладнання.

Управління енергетичним господарством на великих підприємствах здійснює головний енергетик підприємства. На невеликих підприємствах енергетичне господарство підпорядковується головному механіку.

В основу організації енергогосподарства покладаються розрахунки планового і звітного енергетичного балансів підприємства, які розробляються з метою:

визначення потреби в паливі та енергії з урахуванням допустимих втрат у внутрішніх мережах (витратна частина балансу);

обґрунтування способів забезпечення цих потреб за рахунок власних установок, що генерують виробництво енергії, проектування оптимальних режимів їх роботи, одержання енергії зі сторони, використання вторинних енергоресурсів (прибуткова частина балансу).

Складське господарство – це комплекс підрозділів зі зберігання сировини, палива, готової продукції, що забезпечує безперебійну і ритмічну роботу підприємства, кількісне і якісне збереження матеріалів.

На підприємствах створюються склади трьох видів:

матеріальні (підпорядковані відділу матеріально-технічного постачання) – для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектуючих виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на підприємство ззовні;

виробничі – для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення; до них включають також центральний інструментальний склад, цехові інструментально-роздавальні комори, склади запасних частин та устаткування;

збутові – для зберігання готової продукції та відходів виробництва, що підлягають реалізації; їх підпорядковано відділу збуту підприємства.

Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого використання, видачу та облік руху матеріальних ресурсів.

Розміщення і зберігання матеріальних ресурсів на складах підприємства може здійснюватися трьома способами. Сортове розміщення передбачає закріплення за кожним видом матеріалів постійного місця його зберігання. При партіонному способі кожна партія матеріалів, що надійшла на підприємство, зберігається окремо. Комплектне розміщення є різновидом сортового та означає розміщення матеріалів комплектами, що відпускаються у виробництво.