Величини. Тип величин

У своїй роботі програміст має справу з таким поняттям, як величина. З точки зору програмування величини – це дані, що обробляються програмами. Дані — це інформація, введена у пам'ять комп'ютера або підготовлена до введення.

Носіями даних у програмах є константи, змінні (значення яких зберігається в оперативній пам'яті) та файли (на зовнішніх носіях інформації).

Константи — це величини, значення яких у процесі виконання програми не змінюється. Змінні — це величини, значення яких у процесі виконання програми можуть змінюватися. Імена констант і змінних, як і інших програм­них об'єктів, записують у формі ідентифікаторів. Кожна змінна і константа належать до визначеного типу.

Тип даних –це сукупність властивостей певного набору даних, від яких залежать: діапазон значень, якого можуть набувати ці дані, а також сукупність операцій, які можна виконувати над цими даними.

З іншого боку тип даних– це описання того, яку структуру, розмір мають комірки оперативної пам’яті при зберіганні відповідного елемента даних.

Елемент даних певного типу –це комірка або комірки оперативної пам’яті, що мають фіксовану адресу, розряди яких розшифровуються згідно описання даного типу даних.

З кожним типом даних зв’язано своє унікальне ім’я (ідентифікатор), яке є синонімом певного описання елементу даних відповідного типу. Наприклад, ідентифікатор byte є синонімом опису: 8 послідовних розрядів містить ціле значення без знаку в діапазоні від 0 до 255 (у двійковому вигляді займає 1 байт).

Тип констант визначається компілятором автоматично, але позначивши змінну ідентифікатором, ще треба вказати її тип.

Слід зазначити, що тип даних – це абстрактне описання і тому прямо використовуватися він не може. Його використання здійснюється через елементи даних відповідного типу. Наприклад, елемент даних типу byte – це комірка оперативної пам’яті з певною адресою, розряди якої декодуються або розуміються згідно описання типу byte. Оскільки безпосередньо, через вказівку адрес, працювати з елементами даних незручно, то кожному елементу даних ставиться у відповідність ідентифікатор (ім’я змінної чи константи), користуючись яким можна здійснювати доступ до елемента даних.

У зв’язку з цим можна дати інше означення константи та змінної.

Якщо елемент даних не може змінювати свого значення, тобто завжди містить одне і те ж саме значення, то відповідний ідентифікатор називається константою даного типу. Якщо елемент даних певного типу може змінювати своє значення під час виконання програми, то ідентифікатор, що зв’язаний з цим елементом даних називається змінною відповідного типу. Значення змінної – це елемент даних, з якими ця змінна пов’язана.

Отже, у програмах змінна характе­ризується такими ознаками: іменем, типом і значенням.

2.3. Стандартні типи у С#

В мові підтримується стандартний набір типів даних. Однак кожен тип даних є об’єктом, що не передбачається в стандартному наборі. Для вирішення цього протиріччя в мові розрізнять: типи значень і типи посилань. Типи значень включать в себе прості типи змінних, а також переліковний тип даних і структури, тобто ті типи, які зазвичай не є об’єктами. До простих типів відносяться, наприклад, такі типи як char, int, float. Щоб перетворити їх в об’єкти і одночасно забезпечити їх використання в тих мовах, де вони не є об’єктами, кожному простому типу ставиться у відповідність об’єкт CLS.

До типів посилань відносяться типи класів, інтерфейсів, масивів та делегатів.

До стандартних «простих» типів у мові C# відносяться наступні: