Цивілізація і біосфера. Екологічні проблеми та демографія.

В припущеннях абіогенезу на нашій планеті на рівні пропозицій залишається етап переходу від косної речовини до живої, який знаменується наявністю метаболізму і розмноження. З цього моменту виникає процес переносу енергії і інформації з покоління до покоління.

Еволюція живої речовини йшла шляхом ускладнення структури біологічних угрупувань, зростання кількості видів і вдосконалення їх пристосованості. Ускладнення життя зв’язано з розвитком багатоклітинних організмів. В цьому відношенні найбільш визнана колоніальна гіпотеза. Вважають, что утворені внаслідок поділення клітини не розійшлися в просторі, а утворили колонії. Пізніше в клітинах виникли розрізнення в хімічному складі, а потім в функціональній спеціалізації. Багатоклітинні організми вдосконалювалися і набували різниці на протязі багатьох мільонів років. Вдосконалювався кругообіг речовин в безперервному обміні речовиною і енергією між організмами і середовищем, в процесах народження і смерті. Живі організми заволодівали все новими областями земної кори, пристосовувалися до нових фізико-хімічних умов, що призводило до загибелі частини живих істот і наступному природному відборові. Еволюційний процес супроводжувався підвищенням ефективності перетворення енергії і речовини організмами, популяціями і угрупуваннями. І в цій еволюції читко спостерігається поступовий розвиток і ускладнення нервової системи.

За міліарди років розвитку в біосфері створився чудово перевірений і читко працюючий механізм, в якому кожному видові, кожному організмові було відведене власне місце і власна роль, де кожний здійснював свою функцію і для себе і , крізь величезну кількість зв’язків – для інших, а всі разом забезпечували загальне існування і розвиток. І так було, доки в біосфері не з’явилася людина – ще одна поряд з виникненням життя таємниця світу, яка непокоїть розум людства. Також, як теорія Опаріна пояснювала виникнення життя, так певний час господарювала теорія Дарвіна. За цією теорією ми не можемо сказати, як, чому, де і коли у одного або кількох видів мавп об’єм головного мозоку, структурні особливості і розташування нейронів в його сірій речовині досягли такого рівня, що в цих тварин з’явилася здатність до мишлення і мови. Це так звана передлюдина. І тут же ми одразу стикаємося з невідомим.До цього часу ведуться пошуки недостатньої ланки – ось була тварина і ось стала людина, хоч і примитивна. Хто вдмухнув розум у тварину? Згідно з теорією Дарвіна людина розвинулася з мавпи. І тут виникає все більше і більше сумнівів. Зараз багато вчених стверджує, що від мавпи може народитися тільки мавпа і наводять свої сумніви проти теорії Дарвіна:

1.Зародиш людини проходить усі стадії розвитку. Що підсказує клітині, коли слід зупинитися? Це дуже нагадує програму для ЕОМ. Ця програма, що записана в зромосомній структурі клітини, розташована в геномі(036) і працює з моменту запліднення яйцевої клітини. Будова геному високоорганізованої істоти дуже складна – ДНК людини вміщує з млн пар нуклеотідів. Розшифрована лише її мізерна частина. В кібернетиці відомо правило Ешбі – система, якою керують повинна бути менш складною порівняно з тою, що керує. Коли так. то якою ж складною повинна бути система, що створила таку програму? І це наводить на думку, що людина – це складова частина біосфери, певний етап в її розвиткові. І процес еволюції – це не що інше , як зростання об’єму генетичної інформації ( у людини об’єм інформації в 100000 різав більший ніж у бактерії). Темпи еволюції зростають. Якщо життя і вік землі прийняти за 1 день, то час, коли організми вийшли на сушу – 6,5 години, появлення ссавців – 3,45 години, появлення людини – 10 секунд. Верхівкою еволюції живого на Землі стала людина, з її появлення почався новий етап розвитку життя – антропогенез.

2.У людини дуже складний мозок і його складність не змінюється, не зростає, вона була такою ж до того, як виникла культура. Мозок використовується тільки на 2-5%, тобто, програма діє, вона поступово може розблоковувати нові ділянки мозку. Можна зробити висновок, що існує космічна програма еволюції живої матерії, а також розмума і згідно з правилом Ешбі створити таку програму повинен був тільки біль високоорганізований космічний розум.

3.Відкриття і вивчення генетичного коду свідчить, що індивідуальний розвиток будь-якої живої істоти (онтогенез) і розвиток групи істот (філогенез) щвидше схожі на редагування та розпечатування готового тексту, або введення в ЕОМ програми, зашифрованої в дискеті. Тут ми бачимо парадокс: організми відтворюють себе, тобто відтворюють нові організми без зменшення складності своєї будови. А спроби кібернетиків відтворити автомати, які б відтворювали себе , потерпіли крах – вони самовідтворювалися, але зменшували складність, вироджувалися. Тобто, складається уявлення, що живі організми одержують вказівку зверху, причому, система, що керує розвитком індивіда, розгортанням інформації, записаної в його генетичному коді, набагато складніша від організму

Поява людини призвела до прискорення процесу еволюції біосфери, проте перша людина не виділялася серед загальної маси тварин, була повінстю залежна від умов середовища мешкання і нічим не був захищений від дії різноманітниї екологічних факторів. Для того, щоб передлюдина стала людиною, треба було, щоб вона оволоділа і навчилася користуватися додатковим джерелом енергії і стала незалежною від клімату, кількості і якості харчу. За даними археологів ця подія здійснилася біля 1,4 млрд років тому. Вона полягала в тому, що людина того періоду вперше використала вогонь. Потім настала заміна на протязі кількох тисячоліть людини неандертальського типу (неандертальця) кроманьонцем, більш високорозвиненим інтелектуально і оволодівшим вже методом вироблення вугілля, глиняних виробів і виготовлення зброї не тільки з каміння, але й з кісток, дерева. Він вже користувався одягом.

Ось цей період – від першого використання вогню до появи і розселення на великих теріторіях кроманьонця – складає принципово новий етап розвитку біосфери, що характеризується вже суттєвим впливом людини на природу.Все зростаюча незалежність від природи, можливість за допомогою орудій праці забезпечити себе надлишком харчу і примитивним житлом, захиститися від будь-якого хижака, не тільки породжувала впевненисть в собі, в своєму господарюванні над природою, але в якійсь мірі виводила людину з під тиску природного відбору, точніше, знижувала його стабілізуючу дію. Це породило нарастання чисельності населення. Життєздатність первісних племен пов’язана з їх чисельністю, тому майже всі вони, за виключенням лише деяких, що попали в особливо несприятливі умови існування, прагнули до зростання кількості своїх членів. основу життя первісних людей складали полювання і збирання – способи використання природного середеовища, які характерні і для тваринного світу. Тому в цей час природне середовище могло ставити і часто ставило верхню межу зростання загальної чисельності народонаселення. Основним інструментом приведення чисельності народонаселення до природних ресурсів(115), була смертність, а не будь-яке обмеження кількості дітей. Стан змінився з переходом людини до виробництва продуктів – тваринництву і , особливо, землеробству. Саме в цей період читко виявилося, що людина постійно може виробляти значно більше, ніж споживати. Перехід до землеробства дійсно поклав кінець тому потужному впливу, яке оказувало природне середовище на процес відновлення і динаміку чисельності народонаселення.

Досягнутий в ранньокласових формаціях рівень розвитку виробничих сил, що забезпечував постійне виробництво додаткового продукту, вже створив необхідну базу для приросту населення. Тому всюди, де тривалий час не було спустошливих війн, епідемій та стихійних лих, населення зростало. Причина зростання населення ясна – систематичне зменшення смертності і відповідне зростання тривалості життя. Зменшення смертності пояснюється покращанням умов життя в зв’язку з підвищенням ефективності суспільного виробництва. Якщо зростання кялькості населення буде продовжуватися, то рано чи пізно ресурсів нашої планети буде недостатньо навіть при скільки завгодно ефективному їх використанні. Але чи буде народонаселення зростати безмежно, або існують якісь регулятори зростання окрім війн, епідемій, голоду, тощо.

Мальтузіанська концепція, як відомо, визнає дію тільки цих факторів і потребує штучного їх введення, або присусового зменшення народжуваності.

Проте в економічно розвинутих країнах діють економічні і соціальні фактори регулювання чисельності населення. Своєрідний “демографічний вибух”, що здійснився на світанку розвитку людства і викликавший розселення кроманьонців по просторах Землі, знаменував початок принципово нового етапу розвитку біосфери. З цього періода почався викликаний до життя людиною процес зменшення і погіршання видомої різноманітності рослинного світу, погіршання його генофонду і звуження бази для повноцінного відновлення життя на планеті.

Перехід людства від збирання і полювання до землеробства та тваринництва, з одного боку, підняв його на якісно новий рівень. але, з другого боку, змінення способу господарювання призвело до негативних наслідків. Необхідність створення в такому випадкові режива сприятливості небагатьом видам чи породам, в тому числі тим, що були виведені штучно, обов’язково веде за собою втрату природних видів тварин і рослин, що існують в природному середовищі. Створена таким чином нова екосистема буде менш стійкою, ніж природна, швидко спустошується і вироджується і для підтримування загального об’єма продукції на тому чи більшому рівні, необхідно або посилювати тиск на систему, що прискорює її жеградацію, або втягувати в обіг нові системи, що кінець кінцем створює замкнуте коло.

Отже, стратегія людської діяльності об’єктивно спрямована головним чином на руйнування екосистеми, видове, популяційне і структурне збіднення біосфери. Антропогенна деградація екосистем переростає з локальних в регіональні і міжрегіональні екокризи, які , в свою чергу, різко погрішують місцеву екологічну ситуацію. Наслідки такої дії на природні екосистеми принципово не прогнозуються, тим більш, що керувати природними процесами, що здійснюються в екосистемах, неможливо, тому що будьяка система (мозок людини, наприклад), що є похідною природної системи, ніколи не зможе повністю постигнути усю складність природного об’єкту, що породив її. Ясно, що будь яка з технічних систем за своєю складністю буде, в свою чергу, простіше такої системи і в силу цього не зможе навіть наблизитися до складності не тільки біосфери, але й окремо взятих екосистем.

За думкою багатьох вчених-екологів, збіднення екосистеми всього навіть на 10% видів або істот виводить її із стану рівноваги і переводить на більш низький ступінь організації і функціонування. Якщо збіднення продовжується і складає ще 10-20%, то хоч зовні екосистема(056) і збереже ознаки притаманих їй функцій і об’єм біомаси, її доля буде вирішена, тому що для збереження і самопідтримування біосфера не може втратити навіть половину своєго об’єму, структури, інформаційної складності, після переходу цієї межі деградація стає незворотньою.

Питання для самоконтролю

Питання 7.6.

Чи можна назвати появу людини в біосфері такою ж таємницею, як виникнення життя взагалі?

Так.

Ні.

Питання 7.7.

Чи можна назвати теорію Дарвіна головною теорією виникнення розумних істот на планеті?

Так.

Ні.

Питання 7.8.

Чи існують протиріччя в теорії Дарвіна про виникнення розумних істтот на планеті?

Так.

Ні.

Питання 7.9.

Чи можна сказати, що перехід від людини неандертальського типу до кроманьонця став причиною демографічного вибуху?

Так.

Ні.

Параграф 7.3.