Місцева дія іонізуючого випромінювання

<19 20 212223 24 25 >

Найчастіше спостерігаються гострі місцеві променеві травми, внаслідокчого виникають променеві опіки. Проте м’які рентгенівські промені ібета-частинки проникають у шкіру в межах її товщини і не пошкоджуютьанатомічні структури, які розташовані глибше. Найбільшу здатність допроникнення мають жорсткі рентгенівські промені, гамма- і нейтронневипромінювання. Під їх дією виникають глибокі й поширені пошкодження,які охоплюють усі структури та анатомічні утворення. Місцева променева травма шкіри, яка спричинена гамма-випромінюванням,характеризується ураженням усіх шарів шкіри і прилеглих тканин.Бета-випромінювання впливає тільки на шкіру, а альфа-випромінювання — наепідерміс міс. Ступінь змін у тканинах залежить не тільки від поглиненої дози, а й віданатомо-фізіологічної ролі опроміненої ділянки тіла. Так, приопроміненні кінцівок превалюють місцеві зміни шкіри, судин, та вториннізміни у трофіці м’язів і кісток. Перебіг гострої місцевої променевої травми складається з послідовноїзміни клінічних синдромів — періоду розгорнутих клінічних проявів(гострий період) і періоду наслідків. У гострому періоді послідовновиділяють латентну фазу, гіперемію, початок набряку, виникнення пухирів,ерозій, трофічних виразок і некрозу. Залежно від поглиненої дози виділяють чотири ступеня променевих опіків. Опіки I ступеня виникають при поглинанні дози випромінювання 8-12 Гр(800-1200 рад) і характеризуються місцевою еритемою, лущенням шкіри,пігментацією і випадінням волосся. Ці зміни зникають через 2 тижні. Опіки II ступеня утворюються в разі поглинання 12-20 Гр (1200-2000 рад)іонізуючого випромінювання. На місці опромінення спостерігається набрякшкіри, свербіж і жар з наступним розвитком пухирів та ерозій. Опіки III ступеня виникають при поглинанні дози 20-26 Гр (2000-2600),після чого на 6-10-й день з’являються пухирі, які перетворюються упервинні променеві трофічні виразки. У разі опіків IV ступеня доза поглинання перевищує 26-30 Гр (2600-3000рад). На 3-4-й день змінюється колір шкіри, виникають пухирі, некротичнірани і розвивається гангрена. При загоєнні гострих місцевих променевих уражень важливе значення маєпорушення мікроциркуляції тканин, які були опромінені. Це зумовлюєдистрофічні і дегенеративні зміни з явищами склерозу і фіброзу тканин.Ці патологічні зміни можуть призводити до некрозу та утворення пізніхпроменевих виразок, розвитку сепсису, малігнізації і кровотечі. Судово-медичне визначення ступеня тяжкості тілесного пошкодження у разігострого місцевого опромінення грунтується як на встановленні фактуконтакту з іонізуючим випромінюванням так і на аналізі клінічноїсимптоматики місцевої променевої травми. Обов’язково враховують термінивиникнення перших симптомів, динаміку їх розвитку, наявністьсуб’єктивних відчуттів (біль, свербіж тощо) та коливання температури взоні ураження і зміни в крові. Експертиза закінчується після визначення наслідків променевої травми,які можливо оцінити після стихання клінічних проявів, найчастіше черезкілька місяців після опромінення. У разі сприятливого прогнозу, який характеризується повним відновленнямфункції організму, I-II ступенем променевого опіку, незначно вираженимитрофічними порушеннями, судово-медичним критерієм для визначення ступенятяжкості пошкодження є тривалість розладу здоров’я.

<19 20 212223 24 25 >

Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 229;