Отруєння речовинами, що утворюють метгемоглобін.

До метгемоглобіноутворювачів відносять такі речовини, які не лише змінюють властивості гемоглобіну на метгемоглобін, а й руйнують еритроцити, призводячи до їх гемолізу. Унаслідок такої дії гемоглобін еритроцитів втрачає здатність приєднувати кисень, що спричинює розвиток кисневого голодування. Метгемоглобін як сполука має бурштиновий колір, яким «забарвлюється» кров та внутрішні органи. Трупні плями стають сіро-коричневого кольору, а внаслідок руйнації еритроцитів розвивається гемоглобінурійний нефроз.

Бертолетова сіль – порошок білого кольору, має солонкуватий присмак. Смертельна концентрація становить 20 г. Клінічна картина отруєння розпочинається з блювання та проносу. Сеча стає темною внаслідок наявності метгемоглобіну, а в результаті порушення функції нирок розвивається анурія. Настання смерті супроводжується ознаками колапсу.

Під час судово-медичного дослідження трупа виявляють загальні ознаки дії метгемоглобін.утв. у вигляді димчасто-сірих трупних плям, темно-коричневої гемолізованої крові, збільшення розміру нирок за рахунок набряку, наявність у їх мозковій речовині бурих смужок, а мікроскопічно – заповнення ниркових канальців еритроцитами їхнього розпаду (гемоглобінурійний нефроз). Токсикологічне дослідження внутрішніх органів для обґрунтування отруєння бертолетовою сіллю необхідно проводити не пізніше 3—5 днів після смерті.

Нітробензол – масляниста рідина, що має запах гіркого мигдалю. Смертельна доза становить 1—2 г. нітробензол погано розчиняється в шлунку, у зв’язку з чим ознаки отруєння проявляються через декілька годин блюванням, запамороченням, порушенням ходи та мовлення. Потім розвивається кома і настає смерть.

Під час судово-медичного дослідження виявляють ознаки, які властиві для метгемоглобін.утв., та звертають увагу на характерний запах гіркого мигдалю від внутрішніх органів.

Анілін – це безбарвна рідина, яка з часом стає жовтою та має характерний приємний запах. Його широко використовують при виготовленні фарб, у гістологічних лабораторіях. Смертельна доза становить 10—20г. Отруєння настає не тільки у разі потрапляння отрути у травний канал, а й через дихальні шляхи та неушкоджену шкіру. Тому при роботі з аніліном необхідно дотримуватись засобів безпеки.

Клінічна картина та дані судово-медичного розтину при отруєнні аніліном така ж сама, як при отруєнні нітробензолом, за виключенням характерного анілінового запаху від внутрішніх органів.

Отруєння метгемоглобіноутворювальними сполуками являє собою нещасний випадок.

Отруєння талієм.

Розподіл отрути нерівномірне, максимальні концентрації виявляють у нирках, кістках, кишечнику, селезінці, мінімальні - у мозку.

Патоморфологічні прояви - запалення слизової оболонки кишечника, екхімози і набряк в міокарді, атрофічні зміни в паренхіматозних органах, дегенерація рухових і чутливих периферичних нервових волокон.

У головному мозку набряк, множинні крововиливи, хроматоліз нейронів моторної зони кори. У легенях - метаплазія епітелію бронхів, в міокарді - проміжний продуктивний міокардит. У випали волоссі гістологічно виявляється веретеноподібне здуття кореневої частини з рясним відкладенням в ній чорного пігменту.

Проте прогресуючий розвиток поліневриту з різким больовим синдромом, обваження загального стану хворого, психопатологічні прояви, порушення функції нирок і, нарешті, рясне випадання волосся аж до облисіння дозволяють припускати інтоксикацію талієм.

Розрізняють гострий, підгострий і хронічний клінічний перебіг інтоксикації. Латентний період триває від декількох годин до декількох днів.

Навіть при прийомі високих доз існує прихований період тривалістю до 12-14 ч. Найбільш виражена клінічна картина припадає на 2-3 тиждень від моменту отруєння.

Спочатку наступають диспептичні явища - анорексія, гастроентерити з проносом (іноді з кров'ю), нудота, блювання, пароксизмальні болі в животі. Потім протягом 8-40 годин перших симптомів наступають розлад нервової системи - різка слабкість, неспокій, парестезії, порушення ходи (атаксія), тремтіння, іноді судоми, м'язові болі, порушується ритм сну (вдень відзначається сонливість, вночі хворі не сплять).

У міру кумуляції з 2-4 дня розвивається помірна гіпертензія, тахікардія, перебої в серці; приєднуються характерні сенсорні порушення у вигляді парестезії, оніміння рук, губ, супутні парестезиям мігруючі болі - специфічний ознака інтоксикації. Чим важче інтоксикація, тим швидше і більшою мірою формуються хворобливі парестезії, біль сильніше виражені в животі та грудній клітці. Вельми специфічною (в сукупності з іншими ознаками) є невмотивована тривога. Ураження печінки незначні . Можуть проявлятися психічні розлади, відзначається лихоманка. Наступаючі порушення дихання і кровообігу наростають і закінчуються комою і смертю на 7-10 день після початку отруєння.