Загальна дія іонізуючого випромінювання. Обґрунтування причини смерті.

Випромінювання буває

- Електромагнітне ( рентгенівське, гамма випромінювання)

- Корпускулярне або випромінювання чдерних частинок

При зовнішньому опромінюванні на відкритих ділянках тіла виникають радіаційні опіки. Якщо радіоактивні частинки потрапляють в оганізм, виникає внутрішнє його опромінення.

Опромінення звлежить віж кількомті поглиненої енергії ( грей, Гр)

Стадії

1 – фізична стадія

2 – фізико-хімічна

3 – біохімічна

Насамперед іонізуюче випромінювання уражає ДНК, унаслідок чого порушується її структура, затримується і зупиняється клітинний розподіл і виникає мутація.

Радіонукліди можуть потрапляти до організму інгаляційно, аліментарно та через шкіру.

Іонізуюче випромінювання діє на всі органи і тканини, проте причиною смерті є ураження критичного органа – життєво важливого органа (системи), який перший патологічно змінюється у певному діапазоні доз опромінення.

3-9 Гр (300-900) – критичною є кровотворна система

10-100Гр (1000-10 000рад) – кишки

200-1000Гр (20 000 – 100 000рад) – ЦНС,

унаслідок значного руйнування клітин якої під час опромінення смерті.

Поняття “отрута”. Умови дії отрут. Класифікація отрут і отруєнь. Судово-медичні джерела діагностики отруєнь. Правила вилучення внутрішніх органів для судово-токсикологічного дослідження.

Отрута – будь-яка хімічна речовина, яка здатна при потраплянні в організм людини порушувати його вітальні функції та становити небезпеку для життя. Умови дії отрут:

1. Умови, які залежать від отрути:

· Доза

· Розчинність

· Фізичний стан отрути

· Концентрація отрути

· Речовини, з якими прийнята отрута

· Тривалість і ступінь збереження

· Швидкість всмоктування і виведення отрути

2. Умови, які залежать від організму:

·Вік

·Стан здоров'я

·Вага

·Стать

·Звикання до наркотиків, алкоголю

·Кумуляція отрути в організмі

3. Умови, які залежать від шляхів введення отрути: Отруйні речовини можуть надходити до організму через рот, пряму кишку, шляхом вдихання, через шкіру, підшкірно, внутрішньом'язово і внутрішньовенно, а також через ранові та опікові поверхні, піхву, спинно-мозковий канал, сечовий міхур та іншими шляхами.

4. Умови дії отрути, які залежать від зовнішнього середовища. Висока температура і підвищена вологість повітря сприяють отруєнню окисом вуглецю і т. ін. Низька температура сприяє отруєнню алкоголем, оскільки при цьому відбувається переохолодження організму і зниження його реактивності, хоча на певних стадіях сп'яніння холод може сприяти швидшому витверезвленню.

Класифікація отрут:

1. Місцеводіючі (їдкі) отрути (сприч. появу різко вираж.змін у місцях безпосереднього їх контакту з тілом людини)

2. Кров’яні (впливають переважно на гемоглобін крові та змін.його властивості)

3. Деструктивні (призв.до виникнення запальних та некрот.змін в органах і тканинах тіла)

4. Функціональні (переважно вплив.на центр.та периф.нервову систему)

Класифікація отруєнь:

· Випадкові

ü Домашні

ü Медичні

ü Професійні

· Навмисні

Навмисні отруєння можуть кваліфікуватися як самогубство чи убивство. При самогубствах частіше використовують доступні отрути, рідше - лікарські препарати. Убивство через отруєння трапляється рідко. Із цією метою найчастіше використовуються сильнодіючі речовини, які не мають особливого запаху і смаку (сполуки миш'яку і т. ін.).

Судово-медичні джерела діагностики отруєнь:

Ø Аналіз слідчих даних

Ø Дані зажиттєвого токсикологічного аналізу з медичної картки стаціонарного хворого

Ø Особливості клінічної картини зміненого стану здоров'я

Ø Результати судово-медичного розтину трупа у разі смерті постраждалого

Ø Результати судово-токсикологічного дослідження

Ø Результати судово-гістологічного дослідження внутр..органів

Ø Ботанічне дослідження

Ø Фармакологічна проба

Ø Бактеріологічне дослідження

Правила вилучення внутр..органів для судово-токсикологічного дослідження:

Вилучають і надсилають в окремих скляних банках не менш як 2 кг внутр..органів, які не слід обмивати водою. Вилучають не менше ніж 200 мл крові, усю сечу,1/3 головного мозку, печінки, легень (за підозри на інгаляц.отруєння), цілу нирку, 200-300 г сальника, по 1 м тонкої і товстої кишки з умістом йз найбільш змінених відділів та весь шлунок із вмістом. Можуть також бути вилучені волосся (не менш як 1 г), нігті (1-3 г), кістки (100-200 г). матеріал, який відсилають на дослідження в банках, відразу закривають кришками. При підозрі на отруєння він може бути законсервований етиловим спиртом із додаванням для контролю його зразка або направлений у лабораторію в нативному вигляді без консерванту. Майже у всіх випадках експертизи трупів проводять дослідження на наявність алкоголю. Для цього беруть кров із великих вен кінцівок або синусів твердої мозк.об. та сечу із сеч.міхура (10-20 мл) в чисті флакони. За відсутності крові і сечі відправляють м’язову тканину.