СКЛАД І СТРУКТУРА ОСНОВНИХ ФОНДІВ І ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВ

Первинне формування основних фондів, їх функціонування і розширене відтворювання здійснюються за безпосередньою участю фінансів, за допомогою яких утворюються і використовуються грошові фонди цільового призначення, які забезпечують придбання, експлуатацію і відновлення засобів труда.

Розглянемо основні і оборотні фонди, які складають поняття матеріальних активів підприємства. Тому вивчення матеріальних активів у курсі „фінанси підприємства” має на меті визначення і обґрунтування джерел їх фінансування у дійсному часі та у майбутньому.

Під терміном основні фонди розуміють матеріальні цінності, які використовуються у виробничій діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких поступово знижується в зв'язку з фізичним або моральним зносом (Про внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” від 1.07.2004 за № 1957-ІV). У 2004 році до визначення основних фондів внесено грошове обмеження. Так, під терміном „основні фонди” пропонується розуміти матеріальні цінності, вартість яких перевищує 1000 гривень.

Основні фонди не рівнозначні поняттю „основні засоби”, оскільки основні фонди виступають в натурально-речовинній формі у вигляді:

1. Матеріальних умов труда – будівлі; виробничі, складські, торгові приміщення; споруди і т.д.

2. Знарядь труда - машини, обладнання, механізми, агрегати, прилади.

На відміну від фондів, основні засоби – фінансова категорія, що являє собою грошові кошти, вкладені (інвестовані) в основні фонди.

У момент придбання основних фондів і прийняття їх на баланс підприємства величина основних засобів кількісно співпадає з вартістю основних фондів. Надалі, по мірі участі основних фондів у виробничому процесі їх вартість роздвоюється: одна її частина, що дорівнює зносу, переноситься на готову продукцію, інша – виражає залишкову вартість діючих основних фондів.

Як фінансова категорія основні засоби переходять в інші фонди грошових коштів, що утворюються в процесі господарчої діяльності: амортизаційні відрахування, фонд виробничого і соціального розвитку і інші фонди, що може утворювати підприємство.

Класифікація основних засобів досить широка. По ролі у виробництві, обігу, доведенні предметів виробничо-технічного призначення до споживачів розрізнюють активні і пасивні, виробничі і невиробничі основні фонди.

Активні основні фонди безпосередньо беруть участь в переробці, переміщенні сировини, матеріалів, товарів, упаковці, розфасуванні, у вантажно-розвантажувальних операціях. До них відносяться машини, обладнання, передавальні пристрої, контрольно-вимірювальні і інші прилади, що безпосередньо впливають на предмет праці.

Пасивні основні фонди - це будівлі, споруди, в яких розташовані підприємства, цехи, склади, бази, магазини. Вони забезпечують необхідні умови для організації господарської діяльності (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Склад основних фондів підприємства за ознакою ролі у виробництві

До виробничих основних фондів відносяться будівлі, споруди, машини, обладнання, засоби праці, які беруть участь у виробництві і реалізації продукції.

Невиробничі фонди включають житлові будівлі, гуртожитки, клуби, готелі і інші основні фонди нематеріальної сфери.

По ознаці участі у виробничому процесі основні фонди діляться на:

1. Діючі, тобто ті, що експлуатуються у поточний момент.

2. Залежні, необхідні для заміни окремих об'єктів основних фондів, які вибувають (наприклад запчастини для заміни вибулих).

3. Недіючі, тобто законсервовані.

Найважливішою ознакою класифікації є розподіл основних фондів по групах з метою нарахування амортизації. Усі основні фонди підлягають розподілу по таких групах:

Група 1: будівлі, споруди, їх структурні компоненти і передавальні пристрої, в т.ч. житлові будинки і їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі.

Група 2: автомобільний транспорт і вузли (запчастини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади і інструменти, інше конторське обладнання, устаткування та приладдя до нього.

Група 3: будь-які інші основні фонди, не включені в групи 1 і 2, 4.

Група 4: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, програмне забезпечення, засоби зчитування або друку інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони, рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних і швидкопсувних предметів.

На балансі підприємств враховуються власні основні фонди, по яких нараховується амортизація. Тому на підприємстві розраховується балансова вартість основних фондів по формулі (згідно законодавства про оподаткування прибутку):

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1), (8.1)

де Б(а) - балансова вартість групи основних фондів на початок періоду;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, який передував звітному;

П(а-1) - сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції і модернізації і інших поліпшень основних фондів протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації основних фондів протягом періоду, який передував звітному;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих в періоді, який передував звітному.

Крім того, підприємства в процесі господарської діяльності можуть орендувати основні фонди, за які сплачується орендна плата. Оренда основних фондів носить назву лізингу. Виділяють: оперативний, фінансовий і зворотний лізинг.

Оперативний лізинг - господарська операція, що передбачає передачу орендареві права користування основними фондами на термін, що не перевищує терміну їх повної амортизації з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення терміну дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються в складі основних фондів орендодавця.

Фінансовий лізинг - господарська операція, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшою їх передачею в користування орендареві на термін, що не перевищує терміну повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендареві. Основні фонди, передані в фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

Зворотний лізинг - господарська операція, що передбачає продаж основних фондів фінансової організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг.

Лізинг дає орендареві ряд переваг порівняно із звичайними формами фінансування і кредитування основних фондів:

1. Зберігається ліквідність балансу.

2. Досягається економія власних коштів підприємства.

3. Сплата орендних платежів може здійснюватися з прибутків, які отримуються від експлуатації об'єкта, що орендується.

4. Дозволяє підприємствам уникати втрат, пов'язаних з моральним старінням технічних ресурсів, і сприяє використанню в господарстві найбільш довершених машин, обладнання, електронно-обчислювальної техніки.

Відповідно діючого законодавства джерелами фінансування основних фондів можуть виступати:

– власні фінансові ресурси;

– залучені фінансові ресурси та запозичені кошти;

– централізовані фінансові ресурси (рис. 8.2)

Рис. 8.2. Джерела фінансування основних фондів

Зазначимо, що питання про вибір джерел фінансування повинні вирішуватися з урахуванням багатьох факторів: вартості залученого капіталу, ефективності використання капіталу, співвідношення власного та запозиченого капіталу, наявного фінансового стану підприємства, рівня ризикованості різних джерел фінансування, економічних інтересів інвесторів і позичальників тощо.