Евакуаційні органи, їх функції та завдання

Для планування, підготовки та проведення евакуації, приймання й розміщення населення створюються:

1) евакуаційні комісії,

2) збірні евакуаційні пункти,

3) проміжні пункти евакуації.

4) приймальні евакуаційні пункти (далі - евакуаційні органи).

Персональний склад евакуаційних органів визначається рішенням керівників відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а на об'єктах - наказами керівників підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності й підпорядкування.

Евакуаційні комісії очолюють заступники керівників органів виконавчої влади, які відповідають за планування, організацію, проведення евакуації, приймання й розміщення населення. Секретарями зазначених комісій призначаються працівники уповноваженого управління МНС.

Евакуаційні органи здійснюють планування евакуації, підготовку населення до евакуаційних заходів, підготовку підпорядкованих евакуаційних органів до виконання завдань, контроль за підготовкою та розподілом усіх видів транспортних засобів для забезпечення евакуаційних перевезень, визначення станцій, портів для посадки (висадки) населення, визначення маршрутів рухові населення пішки, практичне проведення евакуації, приймання евакуйованого населення та ведення його обліку за об'єктами, а також контроль за розміщенням і життєзабезпеченням.

У разі виникнення необхідності в негайному проведенні евакуації в складі евакуаційних комісій створюються оперативні групи, які розпочинають роботу з моменту прийняття рішення про проведення евакуації.

Контроль за роботою евакуаційних органів здійснюють керівники відповідних органів виконавчої влади (об'єктів), яким підпорядковані ці органи.

Збірні евакуаційні пункти призначені для збору й реєстрації населення, яке підлягає евакуації, формування піших і транспортних колон та ешелонів, а також забезпечення відправлення їх на пункти посадки на транспортні засоби та вихідні пункти руху пішки. Кожний збірний евакуаційний пункт має свій номер і за кожним з них закріплюється певна кількість об'єктів. Збірні евакуаційні пункти розгортаються за рішенням органів виконавчої влади про проведення евакуації.

Збірні евакуаційні пункти, проміжні пункти евакуації та приймальні евакуаційні пункти забезпечуються зв'язком з районними, міськими, районними в містах, селищними, сільськими, об'єктовими евакуаційними комісіями, пунктами посадки на транспортні засоби, вихідними пунктами руху, з медичними й транспортними службами.

Проміжні пункти евакуації розгортаються на межах зон радіоактивного або хімічного забруднення.

Приймальні евакуаційні пункти розгортаються в пунктах висадки евакуйованого населення й призначаються для його зустрічі й відправлення до районів (пунктів) розміщення. МНС (його управління) у межах наданих йому повноважень бере участь в плануванні, підготовці та проведенні евакуації, здійснює координацію цих заходів.

Штаб ЦО об'єкту, одержавши вказівки на евакуацію, уточнює (розробляє) розділ плану цивільної оборони об'єкта з питань організації й проведення розосередження й евакуації.

Організація розосередження й евакуації. На підставі плану розосередження й евакуації в ході підготовки до їхнього здійснення проводяться наступні заходи:

- створюються й підтримуються в постійній готовності пункти керування, засоби зв'язку й оповіщення;

- підготовляються всі види транспорту, станції й пункти посадки й висадження, транспортні й пішохідні маршрути, проміжні пункти евакуації й райони розміщення в заміській зоні;

- виявляються приміщення й спорудження, придатні для використання як протирадіаційні вкриття;

- будуються й обладнаються джерела водопостачання;

- підготовляється й проводиться ряд інших заходів, що сприяють успішному проведенню розосередження й евакуації.

Для підготовки й проведення заходів щодо розосередження й евакуації в допомогу в управліннях ЦЗ містах, районах і штабам цивільної оборони на об'єктах господарчої діяльності (підприємствах, організаціях і навчальних закладах) створюються евакуаційні комісії, а в сільській місцевості - евакоприймальні комісії.

Для безпосереднього прийому евакуйованих евакоприймальні комісії створюють прийомні евакопункти (ПЕП) поблизу станцій (пунктів) висадження. Приміщення під пункти прийому підбираються районної евакоприймальної комісією й затверджуються рішенням райдержадміністрації.

На прийомних евакопунктах організують зустріч людей, що прибувають, їхній облік і відправлення в кінцеві пункти розміщення транспортом сільського району або пішим порядком.

На проміжних пунктах евакуації (ППЕ) створюється адміністрація, що складається з постійного складу відповідальних працівників виконкому Ради депутатів трудящих, на території якого розташований проміжний пункт евакуації, представників відділу МНС міського району, з якого проводиться евакуація, і змінного складу відповідальних працівників об'єктів господарювання, ЖЕКів і інших організацій, що беруть участь у проведенні евакуації.

Проміжний пункт евакуації виконує одночасно два завдання - прийом і відправлення евакуйованих, тому штатний склад його залежить від числа що прибувають і убувають через нього евакуйованих.

Склад прийомного евакопункту і його чисельність визначаються з урахуванням кількості населення, що прибуває, він може бути наступний:

- начальник пункту; заступник;

- група по прийому, обліку й тимчасовому пристрою евакуйованих;

- транспортна група - по організації подальшої евакуації;

- група продовольчого постачання;

- медичний пункт;

- кімната матері й дитини;

- стіл довідок;

- група охорони громадського порядку.

Для забезпечення безперебійного руху, на шляхах розосередження й евакуації на кожний маршрут призначається начальник маршруту із групою керування.

До складу групи керування включаються представники: підприємств і організацій, що випливають по даному маршруті, сільських районів, по території яких проходить маршрут, а також представники служби охорони громадського порядку й інших служб ЦО.

Групи керування забезпечуються необхідними засобами зв'язку й оповіщення, у їхнє розпорядження виділяються сили й засоби для ведення радіаційної, хімічної й медичної розвідки.

Зі складу групи керування створюються пости регулювання руху, які інформують начальника маршруту про рух колон і обстановці на маршруті, передають необхідні розпорядження начальника, підтримують зв'язок з відділами МНС сільських районів і начальниками проміжних пунктів евакуації й ін.

Пости регулювання на маршрутах створюються завчасно з таким розрахунком, щоб до моменту виходу на маршрути колон вони були на своїх місцях.

МНС (його управління) постійно інформується евакуаційними органами про планування евакуації, підготовку евакуаційних органів до виконання покладених на них завдань, навчання населення дням під час проведення евакуації, обладнання станцій, портів, пунктів посадки на транспортні засоби, підготовку маршрутів до місць посадки на транспортні засоби, здійснення контролю за підготовкою транспортних засобів до евакуації, організації обліку евакуйованого населення, підготовки пунктів управління до організації управління та зв'язку в ході евакуації, організації оповіщення відповідних органів управління та населення про початок евакуації, організації інженерної, медичної, пожежної, радіаційної, хімічної розвідки в місті (районі), медичного забезпечення населення в ході евакуації в місті (районі), підготовки до розгортання пунктів спеціальної обробки населення, знезараження одягу й транспортних засобів, дозиметричного контролю в складі приймальних евакуаційних пунктів.

На органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та керівників об'єктів, які проводять евакуацію населення, покладається:

- планування й проведення евакуації працівників та членів їх сімей;

- подання до відповідних транспортних органів розрахунків споживи в транспортних засобах для вивезення працівників і членів їх сімей до безпечних районів;

- контроль за плануванням, підготовкою й проведенням евакуаційних заходів підвідомчими об'єктами;

- визначення та підготовка району для розміщення евакуйованих працівників і членів їх сімей.

Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та об'єкти, які приймають евакуйоване населення, визначають склад відповідних евакуаційних органів, забезпечують планування приймання та розміщення евакуйованого населення, яке прибуває з небезпечних районів, у будівлях і приміщеннях незалежно від форми власності, підготовку приймальних евакуаційних пунктів, обладнання станцій, портів, пунктів висадки населення, сховищ для захисту евакуйованого населення, контроль за підготовкою житла, медичних закладів, інших об'єктів для розміщення і життєзабезпечення евакуйованого населення, організацію його обліку, інженерної, медичної, пожежної, радіаційної, хімічної розвідок на маршрутах евакуації й у районах (пунктах) розміщення населення, організацію дозиметричного контролю, спеціальної обробки населення, одягу й техніки.

Організація забезпечення цивільного захисту населення, у тому числі евакуації, у транспортних засобах покладається на органи управління залізничним, автомобільним, водним та авіаційним транспортом.

Транспортні служби і організації:

- розробляють плани забезпечення потреб евакуації в транспортних засобах;

- беруть участь в плануванні й підготовці транспортних засобів для перевезення евакуйованого населення.

МНС відповідно до покладених на нього завдань з евакуації населення:

- організовує оповіщення населення про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації та постійно інформує його про поточну обстановку;

- організовує розроблення й проведення евакуаційних заходів;

- координує діяльність центральних і місцевих органів виконавчої влади та об'єктів з питань евакуації населення в надзвичайних ситуаціях;

- здійснює контроль за ходом проведення евакуації;

- організовує й здійснює контроль за готовністю евакуаційних органів до дій з проведення евакуації;

- організовує навчання населення, працівників евакуаційних органів та органів управління всіх рівнів з питань підготовки й проведення евакуаційних заходів в умовах надзвичайних ситуацій.

МОЗ:

- планує медичне забезпечення на випадок проведення евакуації;

- організовує підготовку медичних служб до медичного забезпечення на збірних евакуаційних пунктах, маршрутах евакуації, у районах розміщення евакуйованого населення;

- у межах своєї компетенції здійснює державний санітарно-гігієнічний нагляд;

- організовує проведення санітарної обробки населення.

МВС:

- організовує регулювання дорожнього руху на міських і позаміських маршрутах евакуації;

- розробляє й здійснює заходь щодо забезпечення безпеки дорожнього рухові, охорони матеріальних і культурних цінностей у разі проведення евакуації;

- організовує охорону громадського порядку на збірних і приймальних евакуаційних пунктах, пунктах посадки (висадки), на маршрутах евакуації й у районах (пунктах) розміщення евакуйованого населення;

- у межах своєї компетенції забезпечує дотримання режиму перевезень автомобільними дорогами й допуск до зон надзвичайних ситуацій;

- організовує реєстрацію евакуйованого населення й ведення адресно-довідкової роботи.

Держкомзв'язкузабезпечує оповіщення населення про початок евакуації й зв'язок під час проведення евакуаційних заходів.

Планування евакуації населення

У масштабі регіону (міста) проведення розосередження й евакуації планується управлінням (відділом) МНС міста. Виписки з цього плану доводять до відома відділів міських районів й об'єктів господарчої діяльності в частині, що стосується їх.

Вихідними даними для планування розосередження й евакуації населення міста (персоналу об'єкту) є:

- загальна чисельність населення, що підлягає евакуації [приділяється за обліковими даними паспортних столів, або обліковими даними установ( підприємств организацій)];

- кількість підприємств, установ, навчальних закладів, науково-дослідних інститутів й інших установ й організацій;

- кількість робітників та службовців і членів їхніх родин що підлягають розосередженню;

- кількість автомобільного (залізничного) транспорту і його місткість;

- кількість пального що необхідна на проведення евакуації;

- наявність залізничних, автомобільних і водних шляхів й їхня пропускна здатність;

- кількість залізничних станцій і платформ, пристаней і причалів, пунктів посадки й висадження; стан мостів;

- можливості підвищення пропускної здатності доріг і водних шляхів;

- кількість населених пунктів сільської місцевості й приміщень у них, придатних для розміщення людей, установ й організацій;

- санітарний стан населених пунктів;

- наявність у місті й у заміській зоні медичних установ, медичного персоналу;

- можливості медичного забезпечення населення на збірних пунктах, у шляху проходження й у районах розміщення що розосереджують й евакуйованих;

- наявність і розміщення запасів продовольства й предметів першої необхідності;

- кількість і пропускна здатність підприємств громадського харчування;

- наявність хлібозаводів, пекарень й їхня продуктивність;

- можливість організації рухливих пунктів харчування, порядок доставки відсутнього продовольства й предметів першої необхідності;

- наявність захисних споруджень, їхня місткість і захисні властивості;

- наявність матеріалів і конструкцій для будівництва швидкозводимих сховищ і протирадіаційних укриттів;

- наявність індивідуальних засобів захисту, місця їхнього зберігання;

- порядок забезпечення індивідуальними засобами захисту евакуйованих;

- наявність джерел води, їхня характеристика, можливості будівництва нових;

- метеорологічні умови, характерні для даної місцевості, можливості виникнення зон затоплення й інших стихійних лих.

Населення, що підлягає евакуації кварталу визначається на підставі його площі населеного пупкту (кварталу), щільності населення (180 – 450 люд./га), передбаченої нормами проектування, де вказано, що мінімальна норма приймається в периферійних районах малих і середніх міст, а максимальна – в центральних районах великих, крупних і найбільших міст, а також орієнтовної щільності житлового фонду (м² загальної площі на 1га території – „брутто”). Для попередніх розрахунків рекомендовано користуватися таблицями „Щільність населення мікрорайону” й ”Щільність житлового фонду”.

Щільність населення мікрорайону

Щільність житлового фонду

*В чисельнику наведені показники щільності населення за умов розрахункової житлової забезпеченості 18 м²/люд., в знаменнику – 25м²/ люд. Водночас щільність населення має бути в рамках наведеної в таблицях

Чисельність населення мікрорайону визначається як середня величина між набутими за двома способами (за щільністю населення та за щільністю житлового фонду) за формулою:

де N₁ – чисельність населення мікрорайону, визначена за щільністю населення (див. табл.) за формулою:

N₁=P_N S

де P_N - показник щільності населення згідно завданню на курсовий проект і табл. 13, люд./га;

S - площа мікрорайону за завданням, га;

N₂ – чисельність населення мікрорайону, визначена, виходячи зі щільності житлового фонду за формулою:

P₁₈₍₂₅₎ S

N₂= --------------

m

де P₁₈₍₂₅₎ - показник щільності житлового фонду за умов розрахункової житлової забезпеченості 18 (25) м²/люд. (за завданням) табл.14 При забудові будівлями різної поверховості щільність житлового фонду визначається як середня гармонійна:

(5.4)

де

а₁, а₂ а_n - загальна площа житлових будинків заданої в проекті поверховості в процентах від загальна площі всіх житлових будинків мікрорайону а₁+ а₂ +а_n=100 %;

Р₁, Р₂, Р_n - щільність житлового фонду мікрорайону, м²/га, для піт повідної поверховості згідно таблиці;

m – розрахункова норма житлової забезпеченості, м²/люд. (за завданням).

Виходячи з розрахункової норми житлової забезпеченості й визначеної чисельності населення мікрорайону, можна віднайти об’єм необхідного житлового фонду (F):

F= N_cp m

Приклад. Визначить населення мікрорайону площею 20,0 га, розташованого в зоні міста з

високим ступенем містобудівної цінності для центральної географічної зони:

9-ти поверхова а₁= 60%, 12-ти поверхова – а₂=40%

Чисельність населення мікрорайону, визначена за щільністю населення (див табл.) становить: N₁= 450×20,0 = 9000

Середньо гармонійна щільність забудови при m=18 м²/люд становить.:

100

P₁₈= -------------------- = 6711, м²/га

60 ₊ 40 +

6600 6900

Чисельність населення мікрорайону, визначена за щільністю забудови:

6711×20,0

N₂= -------------- =7457, люд.

18

Чисельність населення для подальшого розрахунку становить: N_cp = (9000+7457)/2 = 8230 осіб.

При відсутності даних про чисельність міського населення, що потрапило в зону небезпеки (N_зат), вона (чисельність населення) визначається:

А) за прогнозом N_зат = S_жз . q^г(осіб)

де:

S_жз- площа міської забудови (км²) - визначається за даними розвідки;

q^г- щільність населення в міській забудові (чол/км²) - береться за статистичним даними.

Б)за допомогою топографічної карти (генерального штабу) →

Наближену оцінку розмірів площ населених пунктів проводять на око по квадратах сітки, що є на карті. Ця сітка призначена для вимірювання по карті прямокутних координат точок місцевості, називається координатною або кілометровою. Кожному квадрату сітки на місцевості відповідає: - на картах масштабів 1: 25 000 і 1: 50 000 – 1 км²;

- на картах масштабу 1: 100 000 – 4 км²;

- на картах масштабу 1: 200 000 – 16 км².

При визначенні площі частки квадратів оцінюють на око. Більш точні вимірювання площ по карті проводять за допомогою палетки або кальки з нанесеною сіткою сантиметрових або дрібніших квадратів.

Зображення всіх населених пунктів супроводжується написами їх офіційних назв.Розмір і зображення цих написів указує тип, політико-адміністративне значення і чисельність населення

Чим більше напис назви населеного пункту, тим він більше по своєму політико-адміністративному значенню або по кількості населення.

Під назвою селищ сільського і дачного типу підписується число будинків і поміщаються інші написи, вказуючі на наявність в населеному пункті тих або інших об'єктів

де 345 - кількість будівель у населеному пункті

СС – наявність сільської ради [РС - районна рада]

Для виявлення приблизної кількості населення кількість домів необхідно помножити на коефіцієнт 2,3 (× 4,2), тобто, у нашому випадку, у Долінському мешкає іпідлягає евакуації 230× 4,2 ≈ 966 осіб

При роботі з топографічною картою необхідно пам’ятати → масштаб карти позначається (наприклад) 1 : 100 000, тобто, у 1 (одному) сантиметрі карти – 1 (один) кілометр місцевості.

Якщо частина карти надрукована у літературі (на плакаті і ін.) при тому ж самому масштабі (1:100 000) у 1 одній клітці на карти (генерального штабу) 2 (два) кілометри місцевості.

Точність вимірювання і відкладання відрізань на карті обмежена відомою межею, яка приймається рівною 0.1 мм і називається граничною географічною точністю. Крім того, вимірювання відстаней по карті залежать не тільки від точності вимірювань і масштабу карти, але і від ряду інших причин: від погрішностей самої карти, деформації пом'ятої паперу і тому подібне Фактична точність прямих ліній на карті коливається в межах 0,5 – 1 мм, що в масштабі карти відповідає на місцевості величинам→

На результати вимірювань по карті слід вводити поправки, залежні від характеру місцевості і масштабу карти→

Чисельність сільського населення, що потрапило в зону небезпеки, визначається за статистичним даними про чисельність населення, що проживає в затоплених населених пунктах і фермах.

Рахуючи необхідність перевезення особистих речей (загальною вагою не більш як 50 кілограмів) осіб, що евакуйуються, при розрахунку необхідної кількості транспортних засобів для евакуації, доцільно вводити коефіцієнт місткості транспортного засобу (К_м), який враховує особисті речи громадян, які будуть знаходитися у салоні автобусу на місцях для сидіння. У цьому разі місткість транспортного засобу приймається при:

- евакуації повиробничо-територіальному принципу (з міста роботи) рівною не більш ніж 0,7 місткості транспортного засобу [К_м = 0,7];

- евакуації по територіальному принципу(за місцем проживання - через житлово-експлуатаційні органи) рівною не більш ніж 0,6 місткості транспортного засобу [К_м = 0,6].