Порядок проведення евакуації

Інформаційне забезпечення евакуйованого населення про порядок дій у різних ситуаціях та про оперативну обстановку здійснюється відповідним управлінням МНС й евакуаційним органом з використанням для цього системи оповіщення, засобів радіомовлення й телебачення та й з залученням у разі необхідності сил і засобів органів МВС.

Оповіщення може здійснюватися:

- централізовано - зі управління (відділу) МНС;

- локалізовано - черговим диспетчером об'єкта.

У першому випадку черговий диспетчер об'єкта доповідає в штаб цивільної оборони, де приймається рішення по оповіщенню.

В іншому випадку черговий диспетчер має прямий вихід на засоби оповіщення житлового сектора, що потрапив у небезпечну зону.

Завивання сирен, переривчасті гудки підприємств транспортних засобів, означають сигнал цивільної оборони «УВАГА ВСІМ». Почувши його, негайно включите радіо (телевізор), отримайте повідомлення управління МНС (штабу ЦО об'єкту) чи місцевих органів влади.

Отримавши розпорядження про проведення розосередження й евакуації, штаби ЦО об'єктів господарювання разом з евакуаційними комісіями:

- уточнюють чисельність робітників, службовців і членів їхніх родин, що підлягають розосередженню й евакуації; номера залізничних ешелонів, автомобільних колон і пішохідних маршрутів, виділених об'єкту господарчої за планом; строки прибуття на збірний евакуаційний пункт;

- сповіщають і організують збір робітників, службовців і членів їхніх родин;

- надають допомогу СЕП у реєстрації й посадці евакуйованих і розподіляють на транспорт або в піші колони евакуйованих;

- допомагають місцевим органам у районах розосередження й евакуації розміщати населення, що прибуває.

Начальники СЕП з одержанням розпорядження про початок проведення евакуаційних заходів:

- приводять СЕП у готовність до прийому евакуйованих;

- встановлюють зв'язок з начальниками станцій, портів, пристаней і пунктів посадки, а також зі штабами ЦО об'єктів, прикріплених до даного СЕП;

- уточнюють порядок відправлення робітників та службовців підприємств, установ і організацій, номера виділених залізничних ешелонів (автоколон, судів) і час їхньої подачі.

З отриманням рішення (сигналу) про проведення евакуації евакуаційні комісії уточнюють завдання керівникам об'єктів щодо проведення евакуаційних заходів, контролюють стан оповіщення населення, його збору, формування колон (через начальників маршрутів), забезпечують переміщення їх до пунктів евакуації, а також разом з транспортними службами - готовність транспортних засобів до перевезень, уточнюють порядок їх використання, підтримують постійний зв'язок з начальниками маршрутів та з органами виконавчої влади безпечних районів, інформують їх про хід евакуації.

Керівникиоб'єктів господарської діяльності, після оповіщення про евакуацію віддають наступні розпорядження:

1) провести герметизацію приміщень, сховищ, де зберігається коштовне устаткування, цінні папери;

2) скласти опис майна, що залишається, у 2-х екземплярах (наприклад: комп'ютерів, коштовного обладнання, запчастин і іншого матеріального майна);

3) підготувати документи, цінні папери, гроші до евакуації й упакувати в герметичну тару;

4) замовити у відділку (управлінні) МНС району транспорт, необхідний для евакуації персоналу (автобуси) і криті машини для перевезення всієї документації і грошей.

Евакуація населення проводиться після ретельної підготовки. План евакуації, що має, уточнюється, готується транспорт, уточнюються маршрути евакуації з урахуванням радіаційної обстановки.

Населення попереджається про час і порядок евакуації, транспорт подається до місця укриття населення, навантаження і перевезення людей виробляється в короткий термін щоб уникнути переопромінення.

Час на розгортання і підготовку евакуаційних органів усіх рівнів до роботи не повинне перевищувати чотирьох годин з моменту одержання рішення про проведення евакуації.

Автобуси для населення подаються в кожен під'їзд будинку, для працюючих - до під'їздів підприємств, офісів, виходам з цехів заводів, фабрик, установ, навчальних закладів і т.п. Дозволяється використовувати особистий транспорт.

У райони розміщення евакуаційних органів та населення, яке підлягає евакуації, направляються представники евакуаційних комісій для вирішення питань приймання, розміщення і життєзабезпечення евакуйованого населення.

Об'єктові евакуаційні комісії:

- організовують оповіщення, реєстрацію та облік населення, уточнюють дані про транспортні засоби, що виділяються об'єктові, термін їх подачі, маршрути та порядок руху;

- видають начальникам піших і транспортних колон витяги із схем маршрутів, забезпечують засобами зв'язку та інструктують їх;

- організовують і контролюють посадку евакуйованого населення на транспортні засоби і відправку колон;

- надають необхідну інформацію органам виконавчої влади у безпечних районах;

- інформують районні евакуаційні комісії про хід евакуації.

Керівники житлово-експлуатаційних організацій здійснюють оповіщення непрацюючого населення про порядок проведення евакуації, разом з працівниками органів внутрішніх справ та охорони здоров'я забезпечують прибуття на збірні евакуаційні пункти громадян, які з поважних причин не можуть самостійно прибути на ці пункти.

Начальники збірних евакуаційних пунктів (СЕП) уточнюють з керівниками підприємств та організацій чисельність евакуйованого населення і порядок його відправлення, організовують реєстрацію та облік населення, формують піші і транспортні колони, здійснюють посадку населення на транспортні засоби, доповідають евакуаційній комісії району, міста, району у місті про його відправлення та інструктують начальників ешелонів і старших колон, організовують надання медичної допомоги евакуйованому населенню, охорону громадського порядку.

Евакуація особового складу збірних евакуаційних пунктів організовується після проведення евакуаційних заходів згідно з окремим рішенням керівника відповідного органу виконавчої влади.

Керівник органу виконавчої влади й евакуаційна комісія району, організовують підготовку пунктів висадки, розгортають приймальний евакуаційний пункт, уточнюють кількість прибулих і порядок подачі транспортних засобів для їх вивезення з пунктів висадки, а також з проміжних пунктів евакуації до пунктів розміщення, контролюють роботу керівників об'єктів безпечних районів з прийому й розміщення евакуйованого населення.

У разі оголошення евакуації, громадяни самостійно на міських транспортних засобах, які в цей період працюють цілодобово, прибувають на збірні евакуаційні пункти. Працівники цих пунктів розподіляють громадян, які підлягають евакуації, за транспортними засобами, інструктують їх і забезпечують посадку на транспортні засоби.

Для перевезення людей виділяються автобуси, легкові й вантажні автомашини й спеціально обладнані самоскиди. При розрахунках автотранспорту, необхідного для перевезення евакуйованих, виходять із пасажировмісності машин. Вантажні автомашини й самоскиди обладнаються сидіннями для перевезення людей.

З метою забезпечення чіткої роботи автотранспорту на базі автотранспортних підприємств міста створюються автоколони в складі 20-30 автомобілів, призначаються начальники колон, а на машинах - начальники автомашин. При плануванні роботи автоколон, бажано, щоб кожна автоколона здійснювала перевезення на одному маршруті.

Після одержання розпорядження про початок розосередження й евакуації автоколони прибувають на СЕП і подаються для посадки людей.

По закінченні посадки автоколони виходять на свої маршрути й доставляють людей у призначені пункти висадження, потім вертаються. Керування автотранспортними перевезеннями на маршрутах здійснюється СЕП диспетчерськими пунктами, які організуються по одному на кожному маршруті.

У разі виникнення аварії на хімічно або радіаційне небезпечному об'єкті евакуація населення проводитися у два етапи:

перший - від місця знаходження людей до межі зони забруднення;

другий - від межі зони забруднення до пункту розміщення евакуйованого населення в безпечних районах.

На межі зони забруднення в проміжному пункті евакуації здійснюється пересадження евакуйованого населення з транспортного засобу, який рухався забрудненою місцевістю, на незабруднений транспортний засіб. Забруднений транспортний засіб використовується для перевезення населення тільки забрудненою місцевістю.

Після завершення 1-го етапу евакуації, всі евакуйовані повинні пройти реєстрацію, повну санітарну обробку, після якої проходять дозиметричний контроль. З цією метою спеціалізовані формування ЦО (формування ЦО особливого періоду), житлово-комунальні служби розгортають санітарно-обмивочні пункті (СОП).

Евакуація населення з зон можливого катастрофічного затоплення проводитися в першу чергу з населених пунктів, що знаходяться поблизу веслувань, хвиля прориву яких може досягнути зазначених населених пунктів протягом менше ніж 4 часів, а з інших населених пунктів - за наявності безпосередньої загрози їх затоплення.

З отриманням сигналу на евакуацію населення пересічний громадянин повинен:

1. сховатися у будівлі (приміщенні), при цьому зачинити вікна, ущільнити рами й двірні пройми, набрати води в герметичні ємності, підготувати найпростіші засоби дегазації й дезактивації (мильний розчин);

2. провести йодну профілактику;

3. прикрити ротову й носову порожнину маскою змоченою особистою січею (водою)

4. незалежно від часу року надіти одяг, який максимально закриває тіло [у т.ч. лижну шапочку, або головну хустку (бандану), окуляри, печатки, високі черевики];

5. підготувати й покласти в поліетиленові пакети документи, кошти, речи першої необхідності;

6. зробити опис квартири у двох примірниках (другий примірник надається представникам житлово-комунальної служби);

7. чекати повідомлення про місто збору і евакуацію.

Евакуйовані громадяни повинні мати при собіпаспорт, військовий квиток, документ про освіту, трудову книжку або пенсійне посвідчення, свідоцтво про народження, гроші і цінності, продукти харчування і воду на 3 доби, постільну білизну, необхідний одяг і взуття загальною вагою не більш як 50 кілограмів на кожного члена сім'ї.

Дітям дошкільного віку вкладається в кишеню або пришивається до одягу записка, де зазначаєтьсяпрізвище ім'я та по батькові, домашня адреси, а також ім'я та по батькові матері і батька.

Евакуйоване населення розміщується в придатних для проживання будівлях, які в зимовий період опалюються.