Умови виникнення ризиків

Здійснення підприємницької діяльності (причому не залежно під того, чи це господарські операції в рамках операційної, інвес­тиційної чи фінансової діяльності) нерозривно пов’язано з таким ннищем, як невизначеність, тобто об’єктивною неспроможністю спро.чіозувати майбутні наслідки здійснення підприємством тієї чи іншої господарської операції із 1 ОО-відсотковою достовірністю. Однак це не є підставою для відмови від зорієнтованих на перспективу напрямів управління фінансами суб’єктів господа­рювання. При цьому слід чітко усвідомлювати, що, наприклад, планування та прогнозування є об’єктивною необхідністю побу­дови ефективної моделі фінансового менеджменту на підприєм­стві. Наявність ефекту невизначеності та її вплив на формування сценарію фінансово-господарської діяльності підприємства не означає, що суб’єктам господарювання не доцільно здійснювати її планування та прогнозування на поточний та майбутні періоди. Навпаки, управління невизначеністю у фінансово-господарській діяльності підприємства потребує формулювання прогнозів та обґрунтування планових величин[22] з метою забезпечення стабіль­ності його діяльності у короткостроковому та довгостроковому періодах.

Невизначеність у процесі здійснення господарських операцій свідчить про наявність імовірності відхилення кінцевого резуль­тату від очікуваної величини. Таке відхилення може мати як по­зитивний, так і негативний ефект. У свою чергу, ймовірність ви­никнення будь-яких відхилень (незалежно від того, позитивне чи негативне таке відхшення) від очікуваного рівня фінансово- економічних показників та індикаторів заведено визначати як ри­зик, що дає змогу стверджувати таке. Невизначеність, притаман­на реалізації тих чи інших господарських операцій підприємства, формує його сукупний ризик. Водночас сукупний ризик підпри­ємства складається із системи окремих видів ризиків, що дає змо- гуі сформулювати основні напрями моніторингу моделлю управ­ління ризиками фінансово-господарської діяльності підприємства з метою мінімізації негативного впливу комерційних ризиків — відстежування ризиків:

за структурними підрозділами підприємства;

за основними (внутрішніми та зовнішніми) господарськими зв’язками підприємства;

за основними видами ризиків (див. розділ 9.1.2);

за центрами локалізації ризиків;

за ступенем взаємозв’язку та взаємозалежності окремих ри­зиків та центрів їх локалізації;

за впливом зовнішніх факторів ризику (які формують систе­мний ризик за класифікацією Марковіца).

Організація та реалізація такого моніторингу дає можливість керівництву підприємства забезпечити збереження та підвищення його ринкової вартості (і, відповідно, достатку акціонерів), виділи­ти та реалізувати диференціальні та конкурентні ринкові переваги, пом’якшити конфлікт інтересів (наприклад, менеджери-акціонери, підприємство-ринок), зменшити ризик неплатоспроможності під­приємства та його дефолту. Такі можливості, пов’язані із моделлю управління ризиками, реалізуються за рахунок мобілізації внутрі- шньофірмових резервів щодо вдосконалення процесу прийняття та підтримання управлінських фінансових рішень.

Існування невизначеності під час прийняття управлінських фінансових рішень, а також ризику, що пов’язаний із їх виконан­ням, обумовлює необхідність формування адекватної системи виявлення, ідентифікації, оцінювання та нейтралізації відповід­них ризиків у фінансово-господарській діяльності підприємст­ва — моделі управління ризиками (або ризик-менеджменту[23] — risk management). Водночас ефективність моделі управління ри­зиками передбачає чітке усвідомлення основних функціонально- організаційних питань, пов’язаних із практичним використанням такої моделі. Її впровадження потребує:

групування та локалізації господарських операцій за центра­ми формування ризиків з метою наступного їх аналізу;

виявлення та ідентифікації ризиків підприємства за видами його діяльності, а також відповідно до основних критеріїв, ви­значених корпоративною стратегією підприємства;

структурування сукупного ризику суб’єкта господарювання, а також виділення основних його видів (відповідно до специфіки та реалій фінансово-господарської діяльності підприємства2);

обґрунтування використання фінансово-математичних моде­лей та методів кількісного оцінювання рівня ризику та підтримки управлінських фінансових рішень;

визначення доцільності використання окремих фінансових показників та коефіцієнтів для аналізу конкретного виду ризику;

визначення та зведення основних критеріїв прийняття управ­лінських фінансових рішень в умовах невизначеності;

формулювання критеріїв моніторингу ризику та оцінки ре­зультативності управління даним ризиком, групою ризиків.

Практична реалізація зазначених вище критеріїв спирається насамперед на систематизацію та структурування сукупного ризику підприємства за окремими видами ризиків як базових об’єктів управління з боку фінансового менеджера такого підприємства.