Класифікація інвестиційних проектів виробничих підприємств за окремими класифікаційними ознаками

Класифікаційні ознаки Види інвестиційних проектів підприємств
1. Цільова спрямованість ін­вестиційного проекту а) проекти розвитку підприємства; б) проекти санації підприємства
2. Напрям інвестиційного проекту відповідно до цілей стратегічного розвитку під­приємства а) проекти освоєння нової продукції; б) проекти вдосконалення (упровадження но­вої) технології; в) проекти істотного нарощення обсягів ви­робництва продукції; г) проекти освоєння нових ринків збуту продукції; д) проекти розширення сировинної бази (для підприємств добувних галузей економіки)
3. Конкретна форма здійснення реальних інвестицій підприємства а) проекти придбання цілісних майнових комплексів; б) проекти нового будівництва об’єктів; в) проекти реконструкції підприємства; г) проекти модернізації активної частини ос­новних виробничих фондів; д) проекти придбання окремих видів матеріаль­них та інноваційних нематеріальних активів

 


Класифікаційні ознаки Види інвестиційних проектів підприємств
4. Обсяг інвестування, необхідний для реалізації проекту а) малі проекти з обсягом фінансування до 500 тис. грн; б) середні проекти з обсягом фінансування від 501 до 2000 тис. грн; в) великі проекти з обсягом фінансування понад 2000 тис. грн
5. Термін реалізації інвести­ційного проекту а) короткострокові проекти з терміном реалі­зації до одного року; б) середньострокові проекти з терміном реалізації від одного до двох років; в) довгострокові проекти з терміном реалізації понад два роки
6. Склад інвесторів, що мають реалізувати інвестиційний проект а) проекти, які реалізуються самим підприємством без сторонньої допомоги; б) проекти, які реалізуються з участю інших вітчизняних інвесторів; в) проекти, які реалізуються з участю іноземних інвесторів
7. Рівень ризику інвестиційного проекту а) проекти з рівнем ризику нижче середнього; б) проекти з середнім рівнем ризику; в) проекти з рівнем ризику вище середнього; г) проекти з найвищим рівнем ризику

 

Така класифікація інвестиційних проектів виробничих підпри­ємств дає змогу більш диференційовано формулювати вимоги до їх розроблення та оцінки ефективності, що є важливою складо­вою управління реальними інвестиціями.

Вибір інвестиційних проектів, що є однією із складових управління інвестиціями, здійснюють на основі оцінювання їх ефективності.

Ефективність інвестиційних проектів оцінюється на основі таких методичних підходів: оцінки повернення інвестованого капіталу на основі показника грошового потоку, який форму­ється за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відра­хувань у процесі експлуатації інвестиційних проектів; обов’язко­вого приведення до теперішньої вартості як інвестованого капіталу, так і сум грошового потоку; вибору диференційова­ної ставки процента (дисконтної ставки) у процесі дисконту­вання грошового потоку для різних інвестиційних проектів.

У процесі прийняття рішень щодо реалізації окремих альтер­нативних інвестиційних проектів вирішальну роль відіграє


оцінювання їх ефективності. Для такого оцінювання необхідно здій­снити фінансовий аналіз кожного з проектів і зіставити показни­ки доходів та витрат з урахуванням рівня інвестиційних ризиків.

Якщо через певний період сума доходів, пов’язаних із реалі­зацією інвестиційного проекту, перевищує суму інвестиційних витрат, підприємство одержує чистий інвестиційний дохід або «позитивний грошовий потік» (positive cash flows). Якщо ж сума інвестиційних витрат буде більша, ніж сума отриманих доходів, то підприємство має так звані чисті інвестиційні витрати або «відплив грошових коштів» (cash on flay). Сукупність позитивних і негативних «відпливних» грошових потоків протягом періоду реалізації інвестиційного проекту має назву «чистий грошовий потік» (Net Cash Flow).

Для прийняття рішень про довгострокові інвестиції виникає потреба в прогнозуванні їх ефективності. Для цього потрібний аналіз витрат за тривалий період.

Основними методами оцінки є:

а) розрахунок строку окупності інвестицій (t);

б) розрахунок індексу рентабельності інвестицій (IR);

в) визначення чистого приведеного ефекту (NPV);

г) визначення внутрішньої норми дохідності (IRR);

д) розрахунок середньозваженого строку життєвого циклу ін­вестиційного проекту, тобто дюрації (Д).

В основу цих методів покладено порівняння обсягу планових інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Перші два можуть базуватись як на облікованій величині грошових надходжень, так і на дисконтованих доходах з урахуванням часової складової грошових потоків.

Перший метод оцінки ефективності інвестиційних проектів є найбільш простим і найбільш поширеним, і полягає у визначенні строку, необхідного для того, щоб інвестиції окупили себе.

Строк окупності інвестицій визначатиметься залежно від рів­номірності розподілу доходів від проекту за роками. Якщо дохо­ди від проекту розподіляються рівномірно за роками, то строк окупності інвестицій визначається діленням суми інвестиційних витрат на величину річного доходу.

За нерівномірного надходження доходів строк окупності ви­значають прямим підрахунком кількості років, протягом яких до­ходи покриють інвестиційні витрати в проект, тобто доходи від­повідатимуть витратам.

І Ісдоліком даного методу є те, що він не враховує різниці в доходах по проектах, які будуть отримані після періоду окупнос­ті. Тому, оцінюючи ефективність інвестицій, потрібно брати до уваги не тільки строки їх окупності, а й дохід на вкладений капі­тал, для чого розраховується індекс рентабельності (ІR) і рівень рентабельності інвестицій (R):

 

 

Однак недоліком показника, розрахованого на основі очікува­ної величини доходів, є те, що він не враховує розподілу припли­ву і відпливу грошових коштів по роках і часову вартість грошей, що дуже важливо. Адже гроші сьогодні завжди дорожчі майбут­ніх як з причини інфляції, так і у зв’язку з отриманням додатко­вих коштів через оформлення депозитного вкладу та одержання на цю суму процентів.

Більш обґрунтованою є оцінка ефективності інвестицій, що базується на методах нарощування (компаундування) або дискон­тування грошових надходжень, які враховують зміну вартості грошей за часом.

Сутність методу дисконтування полягає у визначенні суми грошей, яку матиме інвестор у кінці операції. У разі застосування такого методу дослідження грошового потоку ведеться від тепе­рішнього до майбутнього. При цьому заданими величинами є ви­хідна сума інвестицій, строк і процентна ставка дохідності, а шу­каною величиною — сума коштів, яка буде отримана після закінчення операції.

Тому для визначення вартості, яку матимуть інвестиції через кілька років, згідно з методом складних процентів застосовують таку формулу:

 

 

Де FV — майбутня вартість інвестицій через п років;

PV— початкова сума інвестицій;

r — ставка процентів у вигляді десяткового дробу;

n — число років у розрахунковому періоді.

Якщо виникає необхідність порівняти умови фінансових опе­рацій, що передбачають різні періоди нарахування процентів, то в цьому разі відповідні процентні ставки приводяться до їх річного еквівалента за такою формулою:

 


де EFR— ефективна ставка процента (ставка порівняння);

n — число періодів нарахування;

r— ставка процента.

Метод дисконтування грошових надходжень (ДГН) — дослі­дження грошового потоку — від майбутнього до поточного мо­менту. Він дає змогу привести майбутні грошові надходження до нинішніх умов. Для цього використовується така формула:

 

 

де Кd — коефіцієнт дисконтування.

Якщо нарахування процентів здійснюється т раз у році, то для розрахунку поточної вартості майбутніх доходів РУ викорис­товується така формула:

 

 

Інакше кажучи, дисконтування грошових надходжень викори­стовується для визначення суми інвестицій, які необхідно вклас­ти нині, щоб довести їх вартість до необхідної величини за зада­ної ставки процента.

Дисконтування грошових надходжень покладено в основу ме­тодів визначення чистої приведеної (поточної) вартості проектів і рівня їх рентабельності.

У процесі фінансового аналізу використовують насамперед два основні показники оцінки ефективності інвестиційних проек­тів, що ґрунтуються на методі дисконтування грошових потоків у часі — «чиста приведена вартість» (net present value, NPV) та «внутрішня норма дохідності» (internal rate of return, IRR). Вони мають певні особливості застосування для оцінювання ефектив­ності інвестиційних проектів, що полягають в такому.

Показник чистої приведеної вартості дає змогу порівняти теперішню вартість майбутніх доходів від реалізації інвестиційного проекту (у фазі його експлуатації) з інвестиційними витратами, які необхідно здійснити в поточному періоді. Чиста приведена вар-

ici ь являє собою різницю між теперішньою вартістю (сумою) чи­його грошового потоку та сумою інвестиційних витрат за проек


том. При цьому сума чистого грошового потоку має дисконту­ватися до того інтервалу часу, в якому передбачається початок ре­алізації інвестиційного проекту, а відповідно і здійснення інвести­ційних витрат за ним (таке дисконтування має провадитись за по­стійною ставкою процента, обраною для проведення розрахунків, окремо за кожним інтервалом часу, що передбачається).

Розрахунки за методом чистої приведеної (поточної) вартості (NPV) здійснюються у такій послідовності.

Визначається поточна вартість витрат (Io), тобто обсяг інве­стицій, який потрібно зарезервувати для проекту.

Розраховується поточна вартість майбутніх грошових пото­ків від проекту, для чого доходи за кожний рік CF (кеш-флоу) приводяться до поточної дати:

 

де r — ставка процента.

Поточна вартість витрат (Io) порівнюється з поточною вартістю доходів (PV). Різниця між ними складає чисту приведену (поточну) вартість доходів (NPV)

 

 

Найбільш складним у розрахунках чистої приведеної вартості є визначення ставки дисконту (процента), що індивідуально обира­ється для кожного інвестиційного проекту, який розглядається, бо ця ставка суттєво впливає на кількісний показник відносної варто­сті чистого грошового потоку в кожному інтервалі часу. Відповід­но до рекомендацій UNIDO «норма дисконту прирівнюється до фактичної ставки процента за довгостроковими позиками на ринку капіталу або до ставки процента (вартості капіталу), який сплачу­ється отримувачем позики». У цьому випадку ставка (норма) дис­конту, що використовується для розрахунків чистої приведеної ва­ртості, відповідатиме можливому рівню прибутку інвестора, який він міг би отримати на ту ж суму капіталу за умови вкладення його в будь-якому іншому місці (при цьому допускається, що рівень ін­вестиційних ризиків для всіх альтернативних варіантів, які розгля­даються, однаковий). Інакше кажучи, ставка дисконту, яка викори­стовується в цих розрахунках, являє собою мінімальний рівень норми прибутку, нижче якого будь-який інвестор вважав би недо­цільним реалізацію інвестиційного проекту.

Розглянута умова формування ставки дисконту в розрахунках суми чистої приведеної вартості за проектом є недостатньою. Кожен інвестиційний проект має різний рівень ризику його реалі­зації, і чим вищий рівень інвестиційного ризику за проектом, тим вищим має бути рівень інвестиційного прибутку за ним, а відповідно і ставка дисконту, за якою має розраховуватись сума чистої приведеної вартості.

Розраховуючи суму чистої приведеної вартості за окремими інвестиційними проектами, ставку дисконту обирають індивідуа­льно у кожному конкретному випадку.

Критерій прийняття інвестиційних рішень на основі розрахо­ваної суми чистої приведеної вартості (за відповідної диференці­ації ставки дисконту) є однаковим для будь-яких форм реального інвестування і типів інвестиційних проектів. Якщо показник чис­тої приведеної вартості більший за нуль, інвестиційний проект може бути прийнято до реалізації, і навпаки. Позитивне значення показника чистої приведеної вартості в цьому разі означає, що сума теперішньої вартості чистого грошового потоку за інвести­ційним проектом перевищує поточну вартість інвестиційних ви­трат за ним, тобто мета інвестування з фінансових позицій у цьому разі буде досягнута.

Приклад 8.1.

Припустимо, що підприємство вирішує питання про доцільність вкладень 4200 тис. грн в проект, який має дати прибуток за перший рік 2500 тис. грн, за другий рік — 1500 тис. грн, за третій — 1000 тис. грн і за четвер­тий — 750 тис. грн. За альтернативного вкладення капіталу щорі­чний дохід становитиме 12 %. Чи варто вкладати кошти в цей проект? Щоб відповісти на поставлене питання, розрахуємо МРУ з допомогою дисконтування грошових надходжень:

 

 

Чиста приведена (поточна) вартість грошових надходжень (ИРУ) становить:

 

 

У нашому прикладі вона більша нуля. Дохідність проекту ви­ще 12%. Для отримання планового прибутку потрібно було б «класти в банк 4617 тис. грн. Оскільки проект забезпечує таку дохідність при інвестиційних витратах 4200 тис. грн, то він є ефективним, бо дає змогу отримати дохідність більше 12 %.

У випадку, коли гроші в проект інвестуються не разово, а час­тинами протягом кількох років, для розрахунку ИРУ застосову­ють таку формулу:

 

 

Де Id — дисконтована сума інвестиційних витрат;

n — число періодів отримання доходів;

j — число періодів інвестування коштів у проект.

Розглянемо ситуацію, коли проект А будується протягом двох років і починає приносити дохід з третього року. Другий проект Б вимагає разового вкладення капіталу і з першого року починає да­вати прибуток. Альтернативна ставка дохідності, яка доступна да­ному підприємству і взята як дисконт, становить 12 % (табл. 8.4).

Таблиця 8.4






Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 84; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.054 сек.