Поняття і характеристика інноваційних процесів

 

Інноваційна діяльність є одним з основних засобів адаптації підприємства до умов мінливого зовнішнього середовища.

 

Термін «інновація» походить від англ. innovation і означає нововведення. Під ним розуміють комплекс науково-технічних і соціально-економічних заходів, спрямованих на удосконалення продуктивних сил виробництва.  

 

Уперше термін «інновація» був ужитий на початку ХХ століття основоположником теорії інновацій і інноваційного розвитку Й. Шумпетером, який розглядав інновації і інноваційну діяльність як рушійні сили економічного розвитку. Інновація (нововведення), за Й. Шумпетером, – це втілення в життя нової комбінації ресурсів (продуктивних сил), що здатна задовольняти нові потреби.

Й. Шумпетер виділяв п’ять типів інновацій:

1) новий або вдосконалений продукт;

2) новий метод виробництва;

3) новий ринок збуту;

4) нові методи управління (організаційні форми);

5) нова сировина, матеріали чи комплектуючі.

Він вважав, що основним механізмом розвитку економіки є конкуренція, заснована на інноваціях, яка призводить до «творчого руйнування» вже сформованих галузей і ринків, а також творчість людини, новатора-підприємця, здатного втілити нові ідеї в ефективні економічні рішення. На цю думку його наштовхнула наукова праця М. Кондратьєва про довгі цикли розвитку кон'юнктури (довгі хвилі), яка ініціювала подальше вивчення багатьма економістами причин та наслідків цих циклів і їх тривалість. Найбільш важливою причиною були визнані інновації.

На основі поширення та вдосконалення базисних інновацій створюють поліпшуючі інновації, які враховують особливості певних галузей, ринків, їх сегментів чи ніш. Після Й. Шумпетера було зроблено багато спроб удосконалити поняття «інновація». Проте, незважаючи на досить велику кількість різних визначень цього терміна, усі їх можна об’єднати у дві групи:

інновація, як процес (розроблення, виготовлення і просування новації на ринку);

інновація, як результат (діяльності з розроблення, виготовлення і просування новації на ринку).

Як свідчить аналіз, більшого поширення набули погляди на інновацію як результат інноваційної діяльності. Зокрема, за Законом України «Про інноваційну діяльність» інновації розглядаються як результат інноваційної діяльності – новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.

 

Сучасні економічні реалії не обмежують інновації лише комерційним використанням результатів інноваційної діяльності, адже існують некомерційні інновації, наприклад, соціальні. У цьому випадку слід говорити не про комерційне, а практичне їх використання. Дійсно, відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, утілений в новому (удосконаленому) продукті або технологічному процесі, який використовується у практичній діяльності або в нових підходах до соціальних послуг.

 

Поряд з терміном «інновація» часто вживають термін «нововведення» (Й. Шумпетер їх ототожнював) – результат практичного освоєння новації в різних сферах діяльності, який дає економічний чи соціальний ефект. Проте, згідно з поглядами деяких науковців, нововведення не є тотожним інновації. Вони вважають, що нововведення стають інноваціями лише тоді коли забезпечують суспільний прогрес, підвищення рівня ефективності в галузі їх виробництва чи (та) споживання. Узагальнення викладеного вище стало підставою для такого визначення інновації – кінцевий результат діяльності, що спрямована на створення й використання нововведень, втілених у вигляді вдосконалених чи нових товарів (виробів чи послуг), технологій їх виробництва, методів управління на всіх стадіях виробництва і збуту товарів, які сприяють розвитку й підвищенню економічної ефективності виробництва і споживання або забезпечують соціальний чи інший ефект.

Згідно з цим визначенням інноваціями є:

нові товари, матеріали й технології їх виготовлення, нові методи організації виробництва й збуту на всіх впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП) у виробництво і соціальну сферу, у тому числі випуск і поширення принципово нових видів техніки і технологій;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення, реалізацію довгострокових науково-технічних програм із великим терміном окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані виробничих сил, розроблення і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, спрямованої на поліпшення екологічного стану навколишнього середовища.

Існують різні підходи і ознаки класифікації інновацій. Їх критичний аналіз і узагальнення дозволили створити систему класифікації, яка містить класифікаційні ознаки і виділені відповідно до них види інновацій.

Взаємозв’язки цих видів інновацій (у тому числі їх різновидів) показано в табл. 15.1.

1. За предметним змістом інноваційної діяльності:

- продуктові, що орієнтовані на створення і використання нових чи вдосконалених продуктів у сфері виробництва чи споживання;

- технологічні, або нові способи (технології) виготовлення традиційних, удосконалених чи принципово нових продуктів;

- управлінські – як нові методи, стилі, форми, прийоми управління підприємствами, установами тощо;

- ринкові, або проникнення на нові ринки чи створення нових ринків.

2. За сферами діяльності (характером застосування):

- виробничі, які використовуються у сфері виробництва;

- економічні, що використовуються у сфері економічних відносин;

- маркетингові, які використовуються у сфері маркетингової діяльності, у тому числі маркетингові дослідження, товарна, цінова, збутова, комунікаційна політика, управління маркетингом тощо;

- соціальні, що використовуються у соціальній сфері;

- екологічні, які використовуються у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища;

- правові і т.д.

3. За ступенем новизни (глибини змін, що вносяться у сферу їх створення і використання):

- радикальні (піонерні), що базуються на відкриттях, вони, як правило, спричиняють створення нових галузей виробництва і споживання, нових ринків, формування нових відносин у різних сферах людської діяльності тощо;

- ординарні, що базуються на винаходах або нових рішеннях і вносять істотні зміни в традиційні галузі діяльності;

- поліпшуючі, що базуються на раціоналізаторських пропозиціях і вдосконалюють традиційні продукти, технології, методи управління тощо.

 

Таблиця 15.1.

Взаємозв’язки та характеристики інновацій, виділених за рівнем новизни

Характеристика Базисні Поліпшуючі
Радикальні Доповнюючі Замінюючі
ординарні модифікуючі
Техніко-технологічна і споживча новизна Принципова новизна Нові способи задоволення потреб Нові споживчі властивості товарів та підвищення корисності споживання нових товарів
Потреби Нові (потенційні) Існуючі (фактичні)
Альтернатива використання (споживання) Залежить від виникнення нової потреби та необхідності її задоволення Диференціація у підходах до нових потреб Безальтернативне задоволення існуючої потреби новим способом
Замінність Аналогів не існує На основі існуючої моделі
Ринкова новизна Формування нових ринків Поступове виділення нового ринкового сегменту Існуючий цільовий сегмент (споживачі попереднього сегменту продукту)
             

 

4. За масштабом новизни:

- нові для підприємства чи установи;

- нові для галузі;

- нові для країни;

- світової новизни.

5. За адресатом інновацій:

- для виробника;

- для споживача;

- для суспільних і державних інституцій тощо.

6. За видом одержуваного ефекту:

- такі, що дають науково-технічний ефект;

- такі, що дають економічний ефект;

- такі, що дають соціальний ефект;

- такі, що дають екологічний ефект;

- такі, що дають інтегральний ефект.

7. За ступенем матеріальної відчутності:

- продуктові (нові чи модифіковані продукти);

- процесні (нові чи модифіковані технології, методи управління, організаційні форми тощо);

- об’єкти інтелектуальної власності (комерціалізовані раціоналізаторські пропозиції, патенти, ноу-хау, ліцензії, торгові марки, торгові знаки, конструкторська, технологічна та ін. документація, корисні моделі, промислові зразки тощо).

Узагальнена схема класифікації інновацій наведена у табл. 15.2.

 

Таблиця 15.2.

Система класифікації інновацій

Класифікація інновацій
1. Предметний зміст інноваційної діяльності: - продуктові - управлінські - ринкові - організаційні 5. Масштаби новизни: - нові для підприємства - нові для галузі - нові для країни - світової новизни
2. Сфера діяльності: - виробничі - соціальні - економічні - екологічні - маркетингові - правові - інші 6. Вид одержуваного ефекту: - науково-технічний - економічний - соціальний - екологічний
3. Рівень новизни: - радикальні (піонерні) - ординарні - модифікуючі 7. Адресат інновацій: - виробник - споживач - суспільство
4. Сутність матеріальної відчутності: - продуктові - процесні - об’єкти інтелектуальної власності

 

Загалом же, класифікація інновацій потрібна для визначення місця кожної інновації в інноваційній діяльності суб’єкта господарювання, урахування її особливостей з позицій створення, маркетингу, споживання. Це, у свою чергу, потрібно для ефективного управління інноваційною діяльністю, у тому числі її ресурсним забезпеченням: фінансовим, кадровим, сировинним тощо.

 






Дата добавления: 2021-12-14; просмотров: 73; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.021 сек.