Ушкодження від гранат, запалів, мін, вибухових речовин, холостих патронів.

Під вибухом розуміють імпульсне виділення енергії в наслідок фізичних, хімічних чи ядерних перетворень вибухо­вих речовин.

Вибухові речовини — це різні хімічні сполуки, які під дією різних чинників навколишнього середовища перетво­рюються в гази з дуже високою температурою, внаслідок чого навколишні предмети зазнають значного руйнуван­ня. При вибухах таких сполук, якими споряджені спеці­альні прилади, утворюється хвиля детонації — екзотермі­чного, хімічного процесу перетворення твердої речовини в газоподібні продукти, які набувають швидкості близько 9000 м/с, а тиск ударної хвилі досягає 2,02-3,03 кПа (200-300 атм). Внаслідок детонації вибухових речовин відрива­ються окремі їх частинки, які разом із оболонкою і елемен­тами вибухового спорядження розлітаються зі швидкістю до 1000 м/с і, руйнуючи різні об'єкти, утворюють осколки вторинних снарядів. Швидкість детонації тротилу (трині­тротолуолу) досягає 6700 м/с, а тиск ударної хвилі переви­щує 202000 кПа (1000000 атм) що спричиняє значні руйну­вання.

Чинниками травмування при вибухах є продукти дето­нації вибухових речовин: хвиля вибухових газів, ударна хвиля навколишнього середовища, осколки і частини ви­бухового спеціального спорядження, а також вторинні снаряди.

Пошкодження, які виникають від дії цих чинників, дістали назву вибухової травми.

Продукти детонації вибухових речовин спричиня­ють механічну, термічну і хімічну дію. Механічна дія ха­рактеризується руйнівною, розривною, пробивною і кон-тузійною силою. Термічна дія виявляється у вигляді обпа-лення одягу, волосся, а іноді поверхневих шарів шкіри, хімічна —в утворенні карбоксигемоглобіну в зруйнованих тканинах тіла.

Ударна хвиля навколишнього середовища діє як тупий твердий предмет із широкою поверхнею і силою тиску до 0,2-0,3 кг/см², що призводить до розриву барабан­них перетинок, а сила тиску до 0,7-1,0 кг/см² спричиняє смертельні пошкодження внутрішніх органів. Якщо сила тиску перевищує 1,2 кг/см², спостерігаються відриви кінцівок, а тіло потерпілого відкидається в бік на багато метрів, отримуючи при падінні і ударі об предмети додат­ково різні пошкодження. При дії ударної хвилі пошкоджен­ня у потерпілого виникають на боці, оберненому до епіцен­тру вибуху.

Осколки і частини вибухового спеціального спо­рядження, а також вторинні снаряди характеризуються різною дією залежно від їх маси, сили вибуху і відстані від його епіцентру. При цьому утворюються садна, кровови­ливи, рани з дефектом тканини і без нього, рани, що проникають у порожнини тіла, переломи кісток тощо.

Питання, які вирішуються при судово-медичній експертизі вогнепальних ушкоджень.

Під час проведення судово-медичної експертизи вибу­хової травми виникають різні питання, розв'язання яких грунтується на характерних особливостях цих пошкод­жень. У деяких випадках для вирішення окремих питань потрібна участь криміналістів і фахівців з озброєння.

Велике значення для слідства мають відповіді судово-медичної експертизи вогнепальних ушкоджень на такі запитання:

1. Чи є ушкодження вогнепальним?

2. Який з отворів вхідний, а який вихідний?

3. З якої відстані зроблено постріл?

4. Який напрямок має рановий канал?

5. З якої зброї зроблено постріл?

6. Яка послідовність вогнепальних ушкоджень?

7. Власною чи сторонньою рукою заподіяно поранення?

8. Чи був здатний смертельно поранений до самостійних дій?

9. Яке було положення потерпілого та стрільця у момент пострілу?

10. Одним чи кількома пострілами спричинено поранення?

Окрім того, залежно від конкретних обставин справи, слідчим можуть бути поставлені й інші запитання. Відповіді на перелічені запитання можна одержати при ретельному дослідженні всіх виявлених ушкоджень на тілі (шкіра, внутрішні органи, порожнини тіла) та одязі. Питання про характер ушкоджень вирішується виходячи з результатів дослідження особливостей вхідного та вихідного отворів (ран). Великий вплив на харак- тер кульових ран має відстань (дистанція) пострілу, бо за різних дистанцій вихідні рани набувають різного вигляду.