Функціональні ушкодження, їх характеристика та судово-медичне значення.

До функціональних відносяться наступні ушкодження.

Пошкодження внутрішніх органів при цілості шкірних покривів. Від дії тупих твердих предметів знач­ної сили можуть виникати пошкодження внутрішніх органів навіть при цілості шкіри, внаслідок еластичності, піддат­ливості і достатньої розтяжності. Це спостерігається при падінні тіла з висоти, автомобільних і залізничних трав­мах, ударах взутою ногою в живіт тощо. У цих випадках можливе пошкодження як паренхіма­тозних, так і порожнистих органів, особливо якщо останні наповнені газом або відповідною рідиною (роздуті газами кишкові петлі, шлунок із вмістом, сечовий міхур із сечею тощо). Такі паренхіматозні органи як печінка і селезінка, якщо вони не уражені патологічним процесом і мають нормальні розміри, прикриті ребрами, а нирки мають жирову капсу­лу, добре захищені від зовнішніх дій і пошкоджуються лише при значній силі удару. Проте коли печінка і селезі-нказбільшені і виступають з підребер'я, вони травмуються від дії значно меншої сили. Залежно від сили удару і стану органа наслідком його травмування може бути тріщина, надрив, забій, розрив, розміжчення і навіть відрив органа. Забій і розрив звичай­но спостерігаються при прямому ударі, розчавлення — при сильному стисненні, а відрив — у разі непрямої дії сили за ударно-струсовим механізмом.

Перелом кістки — це часткове або повне порушення її анатомічної цілості. Переломи кісток можуть бути від­критими, якщо вони супровод­жуються порушенням цілості шкіри, і закритими, коли й ці­лість у місці перелому не по­рушена. Переломи поділяють на місцеві (прямі, локальні), тоб­то які виникають в місці удару чи тиску травмуючого пред­мета, і віддалені (непрямі, їсонструкційні), які утворю­ються на деякій відстані від місця прикладання сили. Місцеві переломи іноді дозволяють встановити влас­тивості предмета, що спричи­нив травму, та й механізм.

Переломи плоских кісток. До місцевих переломів плос­ких кісток належать переломи склепіння черепа (внутріш­ньої кісткової пластинки); вдавлені, дірчасті, терасоподібні, осколкові, а також основи черепа. Найчастішим механізмом пошкодження плоских кісток є їх перелом від згинання, при якому одна компактна пластинка стискується, а друга розтягується. У разі дії тупого твердого предмета з необмеженою площею та великою силою виникає осколковий перелом склепіння черепа з поширенням на кістки його основи. Численні осколкові переломи кісток черепа можуть ви­никати від багаторазовонанесених ударів тупими тверди­ми предметами з невеликою поверхнею. Віддалений перелом черепа може виникати при стис­канні черепа між двома тупими твердими предметами або внаслідок травми тупим твердим предметом з необмеже­ною травмуючою поверхнею. Механізм утворення віддалених переломів кісток чере­па слід розглядати з точки зору біоконструкції черепа, подібної до кулі. Місце прикладання сили умовно розгля­дається як полюс.

Тріщина— один із різновидів перелому, при якому поверхні пошкодження кістки не розходяться. Розрізня­ють наскрізні тріщини і такі, що виникають тільки на одній з двох пластинок компактної речовини плоскої кістки. Тріщини мають важливе судово-медичне значення для розв'язання деяких питань. Напрям тріщини збігається з напрямом травмуючої сили, що дозволяє визначити на­прям удару.

Переломи ребер. Ці переломи досить часто спостері­гаються в судово-медичній практиці, і при правильній оцінці дозволяють встановити механізм травми грудної клітки. Ребра як плоскі кістки за формою наближаються до арки, що зумовлює їх міцність. Переломи ребер можуть виникати як у місці прикладання сили, так і на відстані, в місцях найбільшого згинання. У місці прикладання силиребро деформується і в ділянці зовнішньої пластинки зазнає компресії (стискання), авнутрішньої — розтягнення. Перелом ребра, що відбувається на відстані, теж зумов­лений його деформацією, проте в протилежному напрямі. Внаслідок цього зовнішня пластинка ребра розтягується, а внутрішня зазнає компресії. Відповідно до цього лінія перелому на зовнішній пластинці ребра наближається до рівної, а на внутрішній поверхні вона великозубчаста.

Переломи трубчастих кісток. Ці переломи виникають при значній силі удару і залежно від механізму утворення можуть бути осколковими, безосколковими, косими, гвин­топодібними, вбитими тощо. Безосколкові, а частіше осколкові переломи трубчастих кісток виникають від дії тупих твердих предметів у попе­речному напрямі. Внаслідок того, що кістки міцніші на стиснення, ніж на розтягнення, при згинанні вони руйнуються в місці най­більшого розтягнення, тобто на випуклому боці. Тріщина, що утворюється в напрямку увігнутої сторони, і є місцем прикладання сили. Таким чином виникає безосколковий перелом. Якщо в місці стиснення кістки тріщина розгалу­жується, утворюється уламок, який у профіль має форму трикутника — осколковий перелом. При ретельному огляді місця перелому виявляється, що поверхня його в місці стиснення великозубчаста, а в місці розтягнення — дрібно­зерниста. Досить частим різновидом перелому довгих трубчастих кісток є гвинтоподібний, зумовлений деформацією внас­лідок ротації тіла навколо повздовжньої вісі фіксованої кінцівки або кінцівки відносно повздовжньої осі фіксо­ваного тіла.