Особливості ушкоджень при падінні з висоти; на площину - при прискоренні та без нього, їх диференційна діагностика.

Випадки падіння звисоти (вікон, балконів, дахів будинків, дерев, будівель, а також на площині з положення стоячи) є досить частими в судово-медичній практиці і трапляються за багатьох обставин. Особливості механізму пошкоджень при падінні з вели­кої висоти полягають у тому, що рухається (падає) тіло людини, а пошкоджуючий предмет (площина), на який падає тіло, нерухомий.

Судово-медичному експерту для встановлення механі­зму травми важливо знати умови падіння: масу тіла, висо­ту, властивості поверхні, на яку падає тіло (м'який грунт, замерзла земля, асфальтове покриття тощо), наявність одя­гу і положення тіла в момент контакту з поверхнею.

При судово-медичній діагностиці падіння тіла з висоти звертають увагу на обставини справи та характерні ознаки. Однією з них є невідповідність зовнішніх пошкоджень внутрішнім. Останніх значно більше внаслідок розривів, відривів і переміщення в напрямі падіння в поєднанні з множинними переломами кісток. У таких випадках гово­рять, що труп нагадує мішок, наповнений кістками. При прямому падінні тіла спостерігається, як правило, переважно одностороння локалізація пошкоджень. Вони можуть бути і двосторонніми внаслідок ударів об предме­ти, розташовані на шляху падіння на різній висоті. При падінні тіла з висоти звичайно виявляють ознаки загального струсу тіла — крововиливи і розриви в ділянці коренів легень, судин, основи серця, крововиливи в зв'яз­ки і під капсулу печінки, селезінки, в заочеревинну клітко­вину і жирову капсулу нирки.

Для визначення положення тіла в момент удару об площину важливе значення має дослідження кісток.

У випадках падіння на ноги спостерігаються переломи п'яткових кісток, вбиті переломи кісток гомілок і стегон, перелом шийки стегна, компресійні переломи тіл хребців; при падінні на сідниці — переломи кісток таза, комп­ресійні переломи хребта на рівні ХІ-ХІІ грудних і І-ІІІ поперекових хребців, кільцеподібний перелом кісток ос­нови черепа; в разі падіння на голову — численні переломи кісток склепіння і основи черепа.

При падінні на передню, задню або бічну поверхню тіла спостерігається відносно менший об' єм пошкоджень внас­лідок того, що організм людини стійкіший до інерційних перевантажень в передньозадньому або бічному напрямі, ніж у вертикальному, а також через розподіл сили удару на більшій ділянці.

Падіння на площині з положення стоячи можливе на дорозі в зимовий період, в стані алкогольного сп'яніння, у хворих на епілепсію тощо. При цьому пошкодження виникають при ударі потили­цею. Із зовнішніх пошкоджень спостерігаються садна, синці, рідше рани в місці удару, характерні для дії тупого предмета з повер­хнею, яка переважає. Майже завжди утворю­ються лінійні переломи потиличної кістки, які йдуть до великого поти­личного отвору, або до піраміди скроневої кістки. Забій потиличної ділянки мозку, тобто в місці при­кладання сили, не дуже поширений порівняно з пошкодженнями ділянки протиудару (лобові част­ки, передні віддали скро­невих часток мозку), де виникають масивні вогнища забою мозку, часто з розміжченням його і просочуван­ням кров'ю, крововиливи під оболонки мозку. Об'єм травми голови може бути більшим, якщо тілу при падінні з положення стоячи надається додаткова швидкість (поштовх у груди, удар в обличчя тощо). При падінні тіла на площині майже не спостерігаються ознаки загального струсу тіла, що допомагає диференцію­вати його з падінням з великої висоти і транспортною травмою.