Система органів виконавчої влади України

Конституція України закріпила модель організації виконавчої влади, яка випливає із наступних аспектів розуміння системи органів виконавчої влади.

По-перше, поняття «система органів» фіксує відокремленість певної групи державних органів, що входять до конкретної системи, від інших видів органів. По-друге, окреслює цілком визначений суб’єктивний склад цієї системи. По-третє, підтверджує наявність у сукупності цих суб’єктів певних ознак, притаманних соціальним системам, зокрема таких, як єдність цільового призначення, функціональна самодостатність, ієрархічність внутрішньої організації, субординаційність взаємозв’язків між структурними ланками тощо.

Стосовно першого аспекту, то виконавча влада здійснюється системою спеціально створених суб’єктів – органами виконавчої влади різних рівнів, наділених виконавчо-розпорядчою компетенцією, що не властива органам законодавчої і судової влади.

Стосовно другого аспекту, то він виявляється у встановленні чітких правил взаємодії, по-перше, між загальною системою управління та суспільним середовищем, а, по-друге – між окремими ланками та структурами всередені самої системи виконавчої влади. Усі ієрархічні рівні органів виконавчої влади (вищий, центральний, місцевий) об’єднані в одному УІ розділі Конституції України.

Особливістю третього аспекту є створення дійової «вертикалі» органів виконавчої влади – своєрідної піраміди з владним впливом зверху донизу. Тобто, на відміну від органів інших гілок державної влади побудова органів виконавчої влади здійснюється на засадах чіткої субординаційної ієрархії, заснованої на відносинах підлеглості. Це дає право вищим органам не лише спрямовувати діяльність нижчих рівнів, а й безпосередньо зобов’язувати їх діяти відповідним чином.

А тепер розглянемо конституційну модель побудови системи органів виконавчої влади України. Основний закон установив три організаційно-правові рівні органів виконавчої влади – вищий, центральний, місцевий.Відповідно визначені й види органів виконавчої влади: 1) вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади; 3) місцеві органи виконавчої влади.

Згідно зі ст. 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. До цієї системи, крім КМУ, входять міністерства, державні комітети (держ.служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Відповідно до ст. 118 Конституції України виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

До системи органів виконавчої влади можна також віднести й Раду міністрів АРК, яка, згідно зі ст. 36 Конституції АРК, виконує також державні виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України.

Крім того, управління місцевими справами здійснюють органи місцевого самоврядування – відповідні ради та їх виконавчі органи, які вони самостійно формують. Ці органи не є державними, але відповідно до ст. 143 КУ органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади.

Схематично організацію виконавчої влади в Україні зображено на мал. 1:

Отже, система органів виконавчої влади України – не просто спільність однорідних одиниць, а цілісна система, сукупність органів, у якій всі складові частини взаємопов’язані і водночас становлять самостійні підсистеми органів за своїми особливостями завдань, організаційної структури, функцій, компетенції та з певною автономією кожного окремого органу1.

Термін «система» є давногрецького походження і означає порядок, обумовлений планомірним, правильним розташуванням частин цілого. Основними характеристиками будь-якої системи є структура її елементів, розподіл функцій між ними, взаємозв’язок елементів структури всередені її та з навколишнім оточенням2. Система державних органів виконавчої влади в Україні організована відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу країни і включає в себе чотири рівні:

- центральний (державний);

- республіканський в Автономній Республіці Крим;

- обласний, міський у містах Києві та Севатополі;

- районний, районний у містах Києві та Севастополі.

Центральний (державний) рівень складають Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі виконавчої влади, міністерства, державні комітети та інші центральні органи виконавчоївлади.

Республіканський рівень – Рада міністрів Автономної Республіки Крим, яка виконує державні і виконавчі функції і повноваження, делеговані законами України відповідно до Конституції України. З питань виконання державних функцій і повноважень Рада міністрів, її Голова, заступники, керівники відповідних міністерств і республіканських комітетів підзвітні та підконтрольні Кабінеті Міністрів України.

На обласному, міському в містах Києві та Севастополі рівні функціонують обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, які є складовою частиною єдиної системи органів виконавчої влади України.

На районному рівні, районному в містах Києві та Севастополі діють районні державеі адміністрації. Вони входять до системи виконавчої влади і підзвітні та підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня: районні – обласним державним адміністраціям, а районні в м. Києві та Севастополі – відповідно міським державним адміністраціям.

На найнижчому рівні адміністративно-територіального устрою – місті, селищі, селі – державні органи виконавчої влади не утворюються. Управління на зазначених територіях здійснюють органи місцевого самоврядування. Проте, згідно з КУ (ст. 143) їм можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади. У такому випадку органи місцевого самоврядування є підконтрольні відповідним органам виконавчої влади в частині делегованих повноважень.