Порівняння японської і американської системи менеджменту


Порівняння американської і японської моделей менеджменту

Однією з характерних особливостей розвитку теорії і практики управління на заході став «японський прорив» кінця 70-х - початку 80-х років. Він полягає у визнанні певних переваг управління виробництвом в сучасній Японії порівняно з американським менеджментом. Порівняння характерних рис «японського стилю» управління з американським представляє значний інтерес.

Для розуміння систем внутріфірмового управління в Японії і при порівнянні з американською практикою треба враховувати відмінності в загальних економічних і соціально-культурних умовах розвитку в цих країнах. Тут важливо відмітити культурні традиції, витікаючі із (сословного) побудови японського суспільства у минулому; розвиненій психології підпорядкування влади, відносно низької соціальної мобільності населення, схильності японців до конформізму, групової згуртованості.

Структура фінансового капіталу в Японії визначається наявністю в ньому нечисленних потужних монополістичних угрупувань, очолюваних найбільшими банками, і характеризується тісним переплетенням інтересів в них фірм. У Японії індивідуальні вкладники (фізичні особи) володіють менше 1/10 капіталу 1000 найбільших корпорацій/ 9-10 його знаходиться у власності юридичних осіб. Широко поширено взаємне володіння акціями, висока доля позикових коштів (80% проти 40%) в американських корпораціях. На всю діяльність по управлінню японськими корпораціями впливає система субпідрядів – довготривалих зв'язків між великою головною компанією і безліччю дрібних і середніх підприємств (60% усіх фірм в оброблювальній промисловості беруть участь в субпідрядній системі).

Навіть поверхневе порівняння основних моделей менеджменту дозволяє виділити переваги і недоліки кожної з них. Не випадково тому останнє десятиліття американці роблять великі зусилля для з'ясування суті японських методів управління і застосуванню елементи цього досвіду на своїх підприємствах. Адже був період, коли фірми Японії (у 50-60-р.р.) переймали американські принципи організації виробництва.

Таблица 1

Порівняння японської і американської системи менеджменту

Критерії Японська модель Модель США
1.Характер прийняття управлінських рішень Прийняття рішень за принципом консенсусу Індивідуальний характер прийняття рішень
2.Відповідальність Колективна Індивідуальна
3.Структура управління Нестандартна, гнучка Суворо формалізована
4.Характер контролю Колективний Індивідуальний контроль керівника
5.Організація контролю М`який неформалізований контроль Чітко формалізована жорстка процедура контролю
6.Оцінка результатів діяльності керівника Сповільнені оцінка роботи працівників і службове зростання Швидка оцінка результату та прискорене просування по службі
7.Оцінка якостей керівника Вміння здійснювати координацію дій та контролювати Професіоналізм та ініціатива  
8.Спрямованість управління Орієнтація управління на групу, підвищена увага до людини Орієнтація управління на окрему особу, увага до людини як до виконавця
9.Оцінка результатів діяльності персоналу Досягнення колективного результату   Досягнення індивідуального результату
10.Стосунки з підлеглими Особисті неформальні стосунки Формальні стосунки  
11.Кар`єра   Просування по службі з врахуванням віку, вислуги років та лояльності до фірми Ділова кар`єра зумовлюється особистими досягненнями  
12.Підготовка керівників Підготовка універсальних керівників Підготовка вузькоспеціалізованих керівників
13.Оплата праці Оплата праці за показниками роботи групи, стажем Оплата праці за індивідуальними досягненнями
14.Термін зайнятості на фірмі Довгострокова зайнятість керівника на фірмі, довічний найм Зайнятість на контрактній, договірній основі, короткостроковий найм
15.Загальний принцип управління “Знизу - догори”   “Зверху - донизу”
16.Штатний розпис   Відсутність чітко визначених посад і завдань всередині організації Функціональна підпорядкованість і чіткі межі повноважень
17.Підвищення кваліфікації Без відриву від виробництва (на робочому місці) Відокремлено, за спеціальними програмами підготовки

 

Великі фірми в Японії двічі на рік виплачують працівникам винагороду, що становить однаковий відсоток від їх зарплати. Цей відсоток залежить тільки від діяльності фірми в цілому. Якщо фірма працювала погано, виплати менше, якщо добре – більше. У США ж зарплата залежить від конкретного вкладу працівника, і вона може рости, хоча у фірми можуть йти справи гірше.

У працюючих в системі ПН винагороди викликають почуття причетності до справ фірми, оскільки вони пов'язані з нею назавжди і, отже, знають, що поліпшення положення фірми обов'язково відіб'ється на їх добробуті. Регулювання виплат дає можливість у разі погіршення результатів діяльності фірми знижувати фонд зарплати до 30%, нікого при цьому не звільняючи. Кожна велика фірма в Японії має великий штат тимчасових працівників (в основному це жінки, яких в ПН беруть лише в порядку рідкісного виключення). Вони звільняються при несприятливій коньюнктурі. У США такої категорії зайнятих немає.

Механізм використання чинників системи ПН, таких, як довіри, відданості фірмі і прагнення до високопродуктивної праці, і є основою теорії Z. В протилежність японським фахівцям, в США висококваліфікованим фахівцем вважається працівник, який до тонкощів знає лише свою суто вузьку галузь діяльності. Вивчення службової кар'єри вищих ланок управління п’ятидесяти великих фірм США показало, що вони виконували в процесі просування у фірмі не більше двох різних функцій, тобто являлися, по суті, вузькими фахівцями, а тому їх головною турботою були не інтереси фірми, а прагнення тримати на хорошому рівні очолювані ними служби.

Функціональна вузькість американських керівників пояснює і помічений одним з японських керівників феномен, який його дивував. Він два роки працював в американській фірмі. Мова йшла про коктейлі, на які збираються американські керівники різних фірм і які, за їх словами, вони просто ненавидять.

Технологія управління

Американська Японська
Детальна розробка і пояснення технології управління кожному працівникові на основі посадових інструкцій     Відсутні посадові інструкції. Девіз «Дій по обстановці» припускає аналіз ситуації і ухвалення нестандартних рішень. Підлеглий може тимчасово виконувати відповідальнішу роботу, ніж керівник, вище керівництво може звертатися до підлеглого через голову керівника

 

Відомо, що деякі японські управлінські нововведення - "гуртки якості" і система постачань "точно вчасно (вовремя)" - спочатку зародилися в США, але не отримали там поширення. Проте не прижилися на японському грунті і американські методи управління "людськими ресурсами".

Американські компанії ("Дженерал моторс") завдяки системі "Точно вчасно" значно понизили складські запаси сировини, матеріалів і комплектуючих виробів. Компанія "Дженерал електрик" нині має близько тисячі "гуртків якості" на своїх заводах. Близько двох тисяч американських компаній перебувають членами Міжнародної асоціації "гуртків якості". Керівники американських фірм все частіше замислюються над питаннями про збільшення долі інженерів на своїх заводах, про підвищення ролі майстрів на виробництві, впровадження цільових програм підвищення продуктивності праці і економії ресурсів.



Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 15508;


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2024 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.01 сек.