Приклад. Крива Філіпса для США, 1970–1982 рр.

З метою демонстрації викладеного вище підходу розглянемо таку модель:

,

(5.5.7)

де – дійсний рівень інфляції на час t, %; – рівень безробіття на час t, %; – очікуваний або прогнозований рівень безробіття на час t, %. Ця модель відома як крива очікування-зростання Філіпса.

Відповідно до теорії макроекономіки – негативна величина, а – позитивна. Теорія переконує нас, що .

З метою перевірки теорії розглянемо наведені в табл.5.1 дані.

Таблиця 5.1

Дійсний рівень інфляції Y, рівень безробіття Х₂,
очікуваний рівень інфляції Х₃ в США, 1970–1982 рр.

На підставі даних (табл.5.1) одержуємо за МНК такі результати:

(1,5948) (0,3050) (0,1758) R2=0,8766. У дужках наведені стандартні похибки коефіцієнтів регресії.

(5.5.8)

Інтерпретація результатів. Якщо для заданого періоду фіксувати Х₂ і Х₃ на нульовому рівні, то середній рівень інфляції складе 7,19%. Проте, як уже не раз наголошувалося, така інтерпретація занадто технічна. Часто вона не має економічного сенсу. Значення позначає, що при фіксованому рівні очікуваної інфляції Х₃ рівень дійсної інфляції зменшиться в середньому на 1,4% при збільшенні рівня безробіття на 1%. Аналогічно, при збереженні сталого рівня безробіття збільшення на 1% очікуваного рівня інфляції приводитиме в середньому до збільшення на 1,47% дійсного рівня інфляції. Величина R²=0.88 вказує на те, що модель (5.5.8) пояснює приблизно 88% варіації дійсного рівня інфляції за рахунок включених в модель змінних, що свідчить про високу надійність цієї моделі. Відповідно до наших умов коефіцієнти регресії мають правильні знаки.