Туберкульоз у дітей

У дітей більш часто, ніж в осіб старшого віку, виявляються первинні форми туберкульозу: первинна туберкульозна інтоксикація, первинний туберкульозний комплекс, туберкульоз лімфатичних вузлів (периферичних, внутрішньогрудних і внутрішньочеревних), туберкульоз серозних оболонок.

Значно рідше діти страждають вторинними формами туберкульозу легень, що протікають по типу вогнищевого, дисемінованого, інфільтративного процесу.

У патології локальних форм первинного туберкульозу все більшого значення набуває ураження внутрішньогрудних лімфатичних вузлів.

При своєчасному і правильному лікуванні первинний туберкульоз закінчується повним одужанням дитини.

Однак не виключені випадки пізнього виявлення туберкульозного інфікування і захворювання, внаслідок чого у частини хворих дітей спостерігається несприятливий перебіг туберкульозу.

У дітей раннього і дошкільного віку найбільш частим варіантом ускладненого протікання первинного туберкульозу є бронхолегеневі ураження. Морфологічно вони являють собою сполучення специфічних і неспецифічних запальних змін в ателектазованій ділянці легеневої тканини. Ателектаз, що пов'язаний з поліморфним ураженням бронхів, порушує бронхіальну прохідність. Бронхолегеневі ураження можуть розсмоктуватися з відновленням прохідності бронхів і повітряності легеневої тканини. Однак нерідко вони є причиною розвитку фіброзу з наступним циротичним зморщуванням ураженої ділянки легені. Порушення дихальної функції, застій мокротиння, приєднання вторинної флори надалі призводять у частини хворих до розвитку бронхоектатичної хвороби.

У дітей шкільного віку частіше розвиваються малі локальні форми первинного туберкульозу. У випадках несприятливого перебігу захворювання можливе лімфогенне поширення інфекції з залученням у процес нових груп лімфатичних залоз і формуванням первинного туберкульозу, який протікає хронічно.

У виникненні в дітей вторинних форм туберкульозу (вогнищевого, інфільтративного і дисемінованого) велику роль відіграє екзогенна суперінфекція, тобто нове надходження в організм достатньої кількості мікобактерій туберкульозу. Останні можуть потрапити в організм при контакті з хворим на туберкульоз, але не виключена можливість надходження мікобактерій туберкульозу із "старого" вогнища, що знаходиться де-небудь в організмі, тобто можлива аутореінфекція. Отже, вторинний туберкульоз може розвиватися внаслідок як екзогенної, так і ендогенної реінфекції.

У зв'язку зі збереженням підвищеної чутливості, властивої дитячому організму, вторинні процеси у дітей протікають з вираженими перифокальними реакціями, розпадом легеневої тканини і бронхогенним обсіменінням. Перебіг вторинних форм туберкульозу згладжений. Вже через 3-6 місяців антибактеріального лікування розсмоктуються інфільтративні зміни і хворий перестає виділяти з мокротинням мікобактерії туберкульозу. Закриття ж порожнин розпаду відбувається значно повільніше. Залишкові зміни характеризуються наявністю дрібних вогнищ і фіброзних змін у легенях.