Основні поняття щодо оплати праці, які застосовуються

Абсолютна перевитрата (економія) фонду заробітної плати всього пер­соналу, у тому числі промислово-виробничого, без урахування змін обсягу виробництва продукції не дає можливості оцінити ефективність ви­ко­ристання коштів на оплату праці.

Оскільки фонд заробітної плати промислово-виробничого персоналу тісно пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю пра­ці, то визначається відносна економія (перевитрата) фонду заробітної пла­ти. Відносна економія (перевитрата) фонду заробітної плати ( ) виз­на­чається як різниця між фактично нарахованою заро­біт­ною платою та базовим її фондом, скорегованими на фактичний темп зростання (зни­жен­ня) обсягу виробництва та продуктивності праці.

При цьому необхідно враховувати, що коригується тільки змінна час­ти­на фонду заробітної плати, яка змінюється пропорційно до зміни обсягу виробництва продукції. Це заробітна плата робітників за роз­цінками, пре­мії робітникам та управлінському персоналу за виробничі результати та су­ма відпускних, що відповідає частці змінної заробітної плати.

Постійна частина не змінюється при збільшенні або зменшенні об­ся­гу виробництва (зарплата робітникам за тарифними ставками, заробітна пла­та службовцям за окладами, всі види доплат, оплата праці працюючих у житлово-комунальному господарстві, соціальній сфері та відповідна до них сума відпускних):

DФЗП_відн = ФЗП_ф – ФЗП_СК = ФЗП_ф – (ФЗП_ЗМ х Т_з + ФЗП_пост), (3.38)

де DФЗП_відн – відносне відхилення фонду заробітної плати;

ФЗП_ф – фонд заробітної плати фактичний;

ФЗП_СК – фонд заробітної плати базовий, скорегований на фактич­ний темп зміни обсягу виробництва;

ФЗП_зм та ФЗП_пост – відповідно змінна та постійна сума базового фон­ду заробітної плати;

Т₃ – темп зростання (зниження) обсягу виробництва.

3. Визначають вплив факторів на абсолютне та відносне відхилення ФЗП.

В економічній літературі наводяться наступні фактори, що впливають на фонд оплати праці працівників підприємства (рис. 3.14).

При цьому встановлюється частка виплат, зв'язаних не тільки із не­за­без­печеністю підприємства кадрами необхідних професій і ква­лі­фі­ка­цій­ною підготовкою (доплати за різницю розрядів, робіт), з вико­нанням пра­цівниками невластивих їм функцій (оплата робітників, притягнутих на будівельні роботи), а й з удосконалюванням організації вироб­ництва і пра­ці: доплати за сумісництво професій, заміщення посад та ін.

Рис. 3.14. Фактори впливу на оплату праці

Особлива увага приділяється виявленню всіх видів невиробничих ви­плат і втрат, що викликають зростання собівартості продукції. Згідно з да­ними табл. 3.37 це оплата цілозмінних і внутрішньозмінних простоїв, ви­му­шених прогулів (44 тис. грн., або 6,97%, до суми фонду заробітної пла­ти).

Таблиця 3.37

Аналіз складу та структури
фонду заробітної плати робітників за звітний рік

Оцінку ефективності використання засобів оплати праці проведемо за даними табл. 3.38, де коефіцієнт комплексних результатів госпо­дар­ської діяльності підприємства (Кі) розраховується як добуток коефіцієнтів зростання показників оцінки ефективності господарювання; потім порів­ню­ється з коефіцієнтом зростання середньої заробітної плати одного пра­цю­ючого (Кд). При значенні оцінки ефективності більше одиниці система вважається ефективною.

Як показують дані табл. 3.38, система використання засобів на опла­ту праці неефективна, вона не зацікавлює працівників у зростанні матеріало- і фондовіддачі, прискоренні обороту оборотних коштів. Для зниження витрат на одиницю продукції, зростання прибутку і рен­та­бельності необхідно, щоб збільшення продуктивності праці випе­ред­жало збільшення заробітної плати.

Таблиця 3.38