Предмет економічного аналізу і його інструментарій

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає з відповідною метою властивими їй методами. Немає предмета дослі­дження – немає і науки. Визначення предмета має принципове значення для обґрунтування самостійності та відособленості тієї чи іншої галузі знань.

Філософія під предметом будь-якої науки (включаючи й економіч­ний аналіз) розуміє якусь частину чи сторону об'єктивної дійсності, що вивчається тільки даною наукою. Той самий об'єкт може розгля­да­­тися різними науками. Кожна з них знаходить у ньому специфічні сто­ро­­ни чи відносини.

Предметом тієї чи іншої науки варто вважати те специфічне, що дозво­ляє відрізнити її серед безлічі інших наук. Наприклад, у медицині об'єк­том вивчення є людина. Однак предметом дослідження окремих медич­них наук служать органи, частини людини, їхні функції та взає­мо­дії. Те ж саме спостерігається і в економіці.

Господарська діяльність є об'єктом дослідження багатьох наук: еко­номіч­ної теорії, макро- і мікроекономіки, управління, організації і плану­вання виробничо-фінансової діяльності, статистики, бухгалтер­сь­­кого обліку, економічного аналізу тощо. Економіка вивчає вплив загальних, приватних і специфічних законів на розвиток економічних процесів у конк­рет­них умовах чи галузі окремого підприємства. Статистика дос­лід­­жує кількісні сторони масових економічних явищ і процесів, що від­бувають­ся в господарській діяльності. Предметом бухгалтерського об­лі­­ку є кругообіг капіталу в процесі господарської діяльності. Він докумен­таль­но відбиває всі господарські операції, процеси і пов'язаний з ними рух засобів підприємства і результати його діяльності.

Що ж є предметом аналізу господарської діяльності?

Слід відзначити, що визначення предмета будь-якої науки – дуже складна задача, у тому числі й в економічному аналізі. Незважа­ючи на те, що це питання розробляється вже кілька десятиліть, оста­точ­на крапка у визначенні предмета аналізу господарської діяльності ще не поставлена. У спеціальній літературі стосовно аналізу можна зустрі­ти десятки різноманітних його формулювань. Усі визначення пред­мета аналізу господарської діяльності, що найчастіше зустріча­ють­ся в літературі і які більш-менш відповідають його сутності, можна згрупу­ва­ти в такий спосіб:

а) господарська діяльність підприємств;

б) господарські процеси і явища.

При більш уважному розгляді цих визначень можна помітити, що ана­­­­ліз вивчає не саму господарську діяльність як технологічний, органі­­зацій­ний процес, а економічні результати господарювання як наслідок еконо­міч­­­них процесів. Тому останнім часом більшість дослідників цієї пробле­ми предметом аналізу вважають економічні процеси, що відбува­­ють­ся в результаті господарської діяльності. Однак, як уже зазна­ча­лося, господар­ська діяльність підприємства і ті процеси, що в ній відбувають­ся, є об'єктом вивчення багатьох наук.

У цих визначеннях спостерігається ідентифікація предмета з його об'єк­т­а­ми і не знайдена межа аналізу господарської діяльності з інши­ми науками, які вивчають господарську діяльність чи підприємства, госпо­дар­сь­кі явища і процеси, які виникають у ній. Дані визначення не містять того специфічного, що дозволяє відрізнити аналіз госпо­дар­сь­кої діяльності від інших наук. З метою обмеження об'єкта до­слідження в деяких визначеннях предмета вказується мета аналізу господарсь­кої діяльності: оцінка досягнутих результатів і виявлення резервів під­вищен­ня ефективності діяльності підприємства.

Щоб виділити ту частину чи ті відносини в цьому об'єкті, що відно­сяться тільки до аналізу, потрібно виходити із сутності процесів господарсь­кої діяльності. Процес – це причинно-обумовлений перебіг подій, зміна явищ, стану об'єкта відповідно до наміченої мети чи результату. Результати економічних процесів як наслідки плану­ють­ся і прогнозуються на майбутнє у відповідних показниках, врахо­ву­ються в міру фактичного формування і потім аналізуються. Але результати як наслідки процесів є не предметом аналізу, а об'єктом. Предметом же економічного аналізу є причини утворення і зміни резуль­та­тів господарської діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у господарській діяльності підприємств дозволяє розкрити сут­ність економічних явищ і на цій основі дати правильну оцінку досяг­ну­тим результатам, виявити резерви підвищення ефективності вироб­ництва, обґрунтувати плани й управлінські рішення.

Класифікація, систематизація, моделювання, вимірювання при­чин­но­-наслідкових зв'язків є головним методологічним питанням в аналізі господарської діяльності.

Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних сторін ді­яль­ності, можна дуже швидко розрахувати, як зміняться основні резуль­тати господарської діяльності за рахунок того чи іншого факто­ра, зробити обґрунтування будь-якого управлінського рішення, розра­ху­­­вати, як зміниться сума прибутку, беззбитковий обсяг прода­жів, запас фінан­­со­вої стійкості, собівартість одиниці продукції у разі зміни будь-якої вироб­­ни­чої ситуації.

Таким чином, предметом аналізу господарської діяльності є при­чинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Об'єкти економічного аналізу – економічні результати господар­­сь­­­­кої діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єк­тів аналі­зу відносяться виробництво та реалізація продукції, її собівартість, викорис­­­тан­­ня матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результа­ти виробництва, фінансовий стан підприємства тощо. У сіль­сь­ко­му госпо­дар­стві, крім цього, до об'єктів аналізу відноситься сту­пінь викори­с­тан­ня земельних ресурсів підприємства (вихід продукції на 100 га сіль­госп­­­угідь, урожайність культур, якість ґрунту, склад посів­них площ і ін.).

Основна відмінність предмета від об'єкта полягає в тім, що в пред­мет входять лише головні, найбільш істотні з погляду даної науки власти­­вості й ознаки. Такою істотною ознакою аналізу господарської діяль­ності є вивчення взаємодії явищ, причинно-наслідкових зв'язків у господарсь­кій діяльності підприємств (об'єднань).

Науковий інструментарій (апарат) – це способи, прийоми і засо­би, що в різних комбінаціях використовуються для досягнення постав­ле­­них цілей аналізу. Будь-який з інструментів аналізу може назива­тися методом у вузькому значенні цього слова.

Можна виділити дві основ­­ні особливості наукового інструментарію, який застосовується в аналізі. Перша – це відкритість, виражена в аку­му­лю­ванні методів дослід­­жен­ня із суміжних галузей знань (мате­мати­ки, економічної теорії, статистики та ін.). Аналіз не об­межується специфічними, розроб­ле­ними в його рамках прийома­ми, але активно використовує найрізно­манітніші методики, творчо їх переробивши від­по­відно до власних вимог. В останні роки удоскона­лювання на­у­ко­во­­го апарата аналізу йшло шляхом посиленої матема­тизації методик. Це природ­но, оскільки ще Леонардо да Вінчі сказав: "Ніякої вірогід­но­с­ті немає в нау­­ках там, де не можна прикласти ні однієї з мате­ма­тичних наук, і в тому, що не має зв'язку з математикою".

Друга особливість полягає в тому, що на різних етапах аналізу фінан­со­во­-господарської діяльності підприємства застосовуються різні методики і прийоми. При цьому не існує ніякої чіткої регламен­та­ції з приводу їхнього застосування. Багато чого тут залежить від мети аналі­зу, яка знаходиться в розпорядженні аналітика, тимчасових, ін­формаційних і людських ресурсів, інформацій­ного й технічного забез­пе­чення. У реальному аналізі найчастіше ви­користо­­ву­ються комбінації різних прийомів і методик.

Змістом і предметом економічного аналізу визначаються задачі, які стоять перед ним. Найважливіші з них:

1) підвищення науково-економічної обґрунтованості бізнес-пла­нів, бізнесів-процесів і нормативів (у процесі їхньої розробки);

2) об'єктивне та всебічне дослідження виконання бізнес-планів, бізнесів-процесів і дотримання нормативів (за даними обліку і звіт­ності);

3) визначення результативності використання трудових, мате­ріальних і фінансових ресурсів (окремо і в сукупності);

4) контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку;

5) виявлення і вимірювання внутрішніх резервів (на всіх стадіях виробничого процесу);

6) перевірка оптимальності управлінських рішень.

Перша задача – підвищення науково-економічної обґрунтова­ності бізнес-планів, бізнесів-процесів і нормативів, що досягається доклад­­­ним ретроспективним аналізом господарської діяльності. Побу­дова тимчасових рядів за значний період дозволяє встано­вити певні економічні закономірності господарського розвит­ку. Далі виявляються основні фактори, які впливали в минулому і мо­жуть впливати в майбутньому на господарську діяльність підприємств (асо­ці­ацій, товариств, концернів і ін.).

В усіх випадках використовуються методи порівняльного аналізу кінце­вих виробничо-фінансових результатів, показників соціально-еконо­міч­ної ефективності передових підприємств і організацій (вітчиз­ня­них і закордонних). Таким чином, бізнес-плани докладно заповню­ються необхідними економічними розрахунками.

Друга задача – об'єктивне й усебічне вивчення за даними обліку і звіт­­­нос­ті виконання встановлених бізнес-планів, бізнесів-процесів і дотри­­мання нормативів за кількістю, структурою і якістю випущеної продук­­ції, виконаних робіт і послуг. На промислових підприємствах, наприк­­лад, досліджується виконання виробничої програми за кількіс­тю й асор­тиментом найважливіших виробів, сортності, комплектності та якос­ті продукції, ритмічності виробництва, реалізації продукції, викона­н­ню договорів постачання; на транспорті – за вантажообігом; в органі­заціях зв'язку – за кількістю зроблених послуг тощо. У торгівлі основ­на увага звертається на обсяг оптового й роздрібного товаро­обігу, на його асортиментну структуру тощо.

Третя задача – визначення економічної ефективності викорис­тан­ня трудових матеріальних і фінансових ресурсів. На проми­сло­вих підприєм­с­­твах окремо досліджується ефективність викори­стання засо­бів і пред­метів праці (будинків і споруджень, інстру­ментів, сировини та матеріалів), робочої сили (за чисельністю, професійним складом працівників, основним і допоміжним персо­налом, продуктивністю праці), фінансових ресурсів, узятих в сукуп­ності (власних і позикових).

У сільському господарстві аналіз використання матеріальних, трудо­вих і фінансових ресурсів безпосередньо погоджується з аналі­зом використання природних ресурсів, із чітким дотриманням певних екологіч­них вимог.

Четверта задача економічного аналізу – забезпечення заданої ефектив­ності й оцінка кінцевих фінансових результатів.

При оцінюванні фінансових результатів діяльності підприємств використо­ву­ються і кількісні, і якісні показники (в їх необхідному узгодженні). Так, розмір прибутку промислового підприємства визнача­­ється не тільки кількістю й асортиментом виробів, що випускають­ся, але і їхньою собівартістю. Прибуток торгового підприємства залежить як від виконан­ня плану товарообігу (за обсягом і структурою), так і від фактич­но сформованого рівня витрат обігу.

Для правильної оцінки дотримання принципів комерційного роз­раху­н­ку і фінансових результатів необхідно підрозділити фактори, що вплинули на досліджувані показники, на залежні і незалежні від підприємств. Усунення впливу сторонніх факторів (шляхом відповід­них розрахун­ків) дозволяє об'єктивно проаналізувати результати зусиль колек­тиву чи підприємства власника. Підрозділ факторів на залежні і не­залеж­­ні від підприємства особливо необхідно в умовах ринкових відносин.

При аналізі діяльності внутрішніх підрозділів аналітичні розробки тро­хи звужуються. Зокрема, скорочуються позиції, пов'язані з резуль­та­та­ми договорів постачання, з банківськими і бюджетними розрахун­ка­ми, обмежуються можливості аналізу фінансових результа­тів.

П'ята задача економічного аналізу – виявлення і вимір внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу.

Економічний аналіз як прикладна дисципліна виправдує себе пов­ною мірою лише тоді, коли приносить реальну користь. Дійсна корис­ність його полягає у виявленні невикористаних резервів на всіх ста­діях виробничого процесу. Підвищення темпів розвитку економіки без­посередньо залежить від того, чи приведені в дію всі наявні в господар­стві резерви, чи дотриманий непорушний принцип режиму економії – досягнення найбільших результатів з найменшими витра­та­­ми.

У процесі економічного аналізу виявлення резервів відбувається шля­хом порівняльного вивчення, виконання плану внутрішніми підрозді­­ла­ми підприємства, однорідними підприємствами, а також вивчення і най­­­більш повного використання вітчизняного та закордонного передового досвіду. Критична оцінка самих планових розробок також може вказати на можливості їхнього перевиконання.

Шоста задача економічного аналізу полягає в обґрунтуванні і перевірці оптимальності управлінських рішень. Прийняти правильне управлінське рішення, виявити його раціональність і ефективність можна лише на основі попереднього економічного аналізу.

Задачі економічного аналізу, звичайно, не вичерпуються наведеним вище переліком. Багатогранність господарських ситуацій ставить перед ним багато задач автономного характеру. І їх можна вирішити, застосовуючи загальні й часткові аналітичні методи.