Аналіз як спосіб розвитку економічного мислення

Вивчення явищ природи і громадського життя без аналізу немож­ли­ве. Сам термін "аналіз" походить від грецького слова "analyzis", що в перекладі означає "розділяю", "розчленовую". Отже, аналіз у вузь­кому плані являє собою розчленовування явища чи предмета на його складові частини (елементи) для вивчення їх як частин цілого. Таке розчленовування дозволяє заглянути всередину досліджуваного предмета, явища, процесу, зрозуміти його внутрішню сутність, ви­значи­ти роль кожного елемента в досліджуваному предметі чи явищі.

Наприклад, щоб зрозуміти сутність собівартості продукції, необ­хідно знати не тільки те, з яких елементів вона складається, але й від чого залежить її величина за кожною статтею витрат. Чим детальніше буде розкладений приріст собівартості за елементами і факторами, тим більше ми будемо знати про це економічне явище і більш ефек­тивно керувати процесом формування собівартості продукції.

Аналіз виступає в діалектичній, суперечливій єдності з понят­тям синтез (від грецьк. – sinthesis) – поєднання раніше роз­члено­ва­них еле­ментів досліджуваного об'єкта в єдине ціле. Діалектичний тан­дем аналіз – синтез розуміють як синонім усякого наукового до­слід­­ження.

Особливого значення аналіз і синтез набули в економіці. Ана­лізом у більш широкому значенні займається теорія економічного аналізу; у професійному – економічний аналіз фінансово-господар­ської діяльності у відповідних галузях: промисловості, сільському гос­подарстві, будівництві, торгівлі тощо.

Як відомо, теорія пізнання, як один із методологічних розділів філософії, вивчає можливості й закономірності пізнання відчуттів, уявлень, понять до об'єктивної реальності, до дійсності, всебічно досліджує етапи і форми пізнавального процесу, умови та критерії, досягаючи встановлення його вірогідності й істинності.

Виступаючи як методологічна основа всіх галузей науки, теорія пізнання визначає сутність, необхідність і послідовність економічного аналізу. Насамперед вона визначає поняття об'єкта і суб'єкта піз­нання.

Під об'єктом розуміють об'єктивну дійсність, матеріальну діяль­ність людини, що складає основу розвитку людського сус­пільства. Об'єктом пізнання є практика з її чуттєво-предметним, мате­ріально-речовинним, життєво-соціальним і природоохоронним зміс­том.

Суб'єктом є сама людина чи все людство.

Узагальнюючи методи і прийоми сучасної науки, процес пізнання широко використовує такі найважливіші інструменти, як аналіз, син­тез, експеримент, моделювання. Активною складовою тут висту­пає людське мислення, що являє собою найвищу аналітико-синтетич­ну здатність людського мозку.

Мислення, а в даному випадку й аналіз, відбивають загальне, диференціюють і групують властивості речей, явищ, показників відпо­відно до їх сутності, в їхньому розвитку і протиріччі. Через поняття що-небудь затверджується чи, навпаки, заперечується.

Використовуючи прийоми індукції (судження від часткового до загального), а також дедукції (судження від загального до часткового), приходять до того чи іншого умовиводу. Тут доречно підкреслити єдність індукції і дедукції в процесі аналітичних досліджень, тому що ціле, хоча воно і складається з частин, перестає бути цілим, коли його поділяють. Аналіз без синтезу неможливий. Таким чином, умовивід являє собою індуктивно-дедуктивний висновок, що містить щось нове, яке відрізняється від колишніх понять і уявлень.

Процес мислення, аналітико-синтетичної діяльності людського мозку проходить три взаємозалежні стадії:

- спостерігання;

- наукову абстракцію;

- формування нових практичних пропозицій.

Таким чином, аналіз у широкому значенні розуміють як спосіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивченні їх у всім різноманітті зв'язків і залежностей.

У науці і на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний та ін. Вони від­різняються об'єктами, цілями і методикою дослідження. Економічний аналіз, на відміну від фізичного, хімічного й інших, відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ, де не­мож­ливо використовувати мікроскопи, хімічні реактиви, де і те, і інше повинна замінити сила абстракції.

Аналітичні здібності людини виникли й удосконалювалися у зв'язку з об'єктивною необхідністю постійної оцінки своїх дій, вчинків в умовах навколишнього середовища. Це завжди спонукало до пошу­ку найбільш ефективних засобів праці, використання ресурсів.

Зі збільшенням чисельності населення, удосконалюванням засо­бів виробництва, ростом матеріальних і духовних потреб людини аналіз поступово став найпершою життєвою необхідністю цивілізова­ного суспільства. Без аналізу сьогодні взагалі неможлива свідома діяльність людей. Шириться коло об'єктів аналізу, удосконалюється і він сам.

У результаті свідомої діяльності люди поступово розширювали взаємини з природним середовищем і тим самим збагачували свої уявлення про різноманітні об'єкти і явища. Поступово знадобився вже досить відокремлений вид занять, пов'язаний з аналітичними дослід­женнями цих об'єктів і явищ. Так з'явився аналіз у математиці, хімії, медицині та інших науках.

Такий же процес відбувався і в економічній діяльності. Розвиток продуктивних сил, виробничих відносин, нарощування обсягів вироб­ництва, розширення обміну сприяло виділенню економічного аналізу як самостійної галузі науки.

Сьогодні треба відрізняти загальнотеоретичний економічний аналіз, що вивчає економічні явища і процеси на макрорівні (на рівні суспільно-економічної формації, на державному рівні національної економіки та її окремих галузей), і конкретно-економічний аналіз на мікрорівні – аналіз господарської діяльності, що застосовується для вивчення економіки окремих підприємств. Якщо загальнотеоретичний економічний аналіз як науковий підхід значний розвиток одержав у працях економістів ще минулого сторіччя, то економічний аналіз як наука (спеціальна галузь знань) виділився порівняно недавно.

Становлення аналізу господарської діяльності обумовлено за­гальними об'єктивними вимогами й умовами, що властиві виник­ненню будь-якої нової галузі знань.

По-перше, це задоволення практичної потреби. Вона виникла в зв'язку з розвитком продуктивних сил, удосконалюванням виробни­чих відносин, розширенням масштабів виробництва. Інтуїтивний аналіз, зразкові розрахунки, припущення, що застосовувалися на кус­тарних і напівкустарних підприємствах, стали недостатніми в умовах великих виробничих одиниць. Без комплексного всебічного аналізу господарської діяльності неможливо керувати складними еконо­міч­ними процесами, приймати оптимальні рішення.

По-друге, це пов'язано з розвитком економічної науки взагалі. Як відомо, з розвитком будь-якої науки відбувається диференціація її галузей. Економічний аналіз сформувався в результаті диференціації суспільних наук. Раніше функції економічного аналізу, коли вони були порівняно не такими вагомими, розглядалися в межах існуючих на той час таких наукових дисциплін, як балансоведення, бухгалтерський облік, фінанси, статистика. У межах цих наук з'явилися перші най­простіші способи аналітичного дослідження. Однак для обґрунту­вання поточних і п'ятилітніх планів економічного й соціального розвитку підприємств з'явилася потреба в комплексному всебічному дослід­женні діяльності підприємств. Вищезгадані науки вже не могли забез­печити всі вимоги практики. Виникла необхідність виділення аналізу як самостійної галузі знань. Надалі роль економічного аналізу зрос­тала відповідно до ціни помилки в господарській діяльності. Інтерес до нього помітно зріс. Почалося більш-менш комплексне аналітичне вивчення виробництва. Аналіз став важливим засобом планового управління економікою підприємства, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Висвітлюючи історію становлення та розвитку аналізу як науки, необхідно мати на увазі дві обставини: по-перше, розробку теоретич­них питань науки і, по-друге, їхнє практичне використання. Перші спеціальні книги з аналізу з'явилися на початку XX ст. Вони були присвячені аналізу балансу і мали явно методичну спрямованість, яку можна прийняти за крапку відліку розвитку аналізу господарської діяльності. У 30-і роки курс аналізу господарської діяльності був введений до програм вузів СРСР. З'явилися перші підручники і посібники з аналізу господарської діяльності. Їхніми авторами були Н. Р. Вейцман, С. К. Татур, М. І. Баканов та ін. Саме в 30-і роки відбулося становлення аналізу як науки, і він став широко застосо­ву­ватися на практиці для комплексного системного вивчення економіки підприємств і пошуку резервів збільшення виробництва продукції. За передвоєнні роки з питань економічного аналізу було видано біля трьохсот книг і приблизно шістсот наукових статей.

Під час Другої світової війни питання перебудови бухгалтерсь­кого обліку, контролю й аналізу господарської діяльності стосовно запитів воєнного часу знайшли відображення в працях і названих, і інших авторів.

Післявоєнний час можна охарактеризувати як період ґрунтовної розробки теоретичних питань аналізу. У цей же час аналіз органічно вписується в практику управління господарством на рівні як підприємства, так і національної економіки. Поступово розробляються самостійні напрямки методології економічного аналізу: порівняльний, техніко-економічний, оперативний, економіко-математичний, функціо­наль­но-вартісний та інші.

Великий внесок у розвиток методології комплексного аналізу господарської діяльності внесли такі вчені-економісти, як М. І. Бака­нов, А. Д. Шеремет, С. Б. Барнгольц, В. Ф. Палій, І. І. Поклад, П. І. Савичев, І. І. Каракоз, Е. В. Долгополов, М. Ф. Дячків, А. Ш. Мар­­гу­ліс, А. І. Мурах, В. И. Самборський. Н. В. Дембинський, Г. М. Тацій, М. Г. Чумаченко, В. І. Стражев, С. Г. Овсянников, М. А. Русак, Л. І. Кравченко, Б. І. Майданчик, Р. С. Сайфулін, А. Ф. Аксе­ненко і багато ін.

Сучасний стан аналізу можна охарактеризувати як досить ґрунтовно розроблену в теоретичному плані науку. Ряд методик, створених науковцями, використовуються в управлінні виробництвом на різних рівнях. Разом з тим наука знаходиться в стані розвитку. Проводяться дослідження в галузі більш широкого застосування математичних методів, комп’ютерних технологій, що дозволяють оптимізувати управ­лінські рішення. Йде процес упровадження теоретичних досягнень вітчизняної та закордонної науки в практику.

Перспективи розвитку аналізу в теоретичному напрямку тісно пов'язані з розвитком суміжних наук, у першу чергу математики, статистики, бухгалтерського обліку й ін. Крім того, розвиток аналізу залежить і від запитів практики. В умовах командно-адміністративної системи управління він не знаходив досить широкого практичного застосування, тому що не було необхідності в обґрунтуванні управ­лінських рішень на місцях, усі рішення надходили зверху.

Щодо перспектив прикладного характеру, то аналіз поступово посяде провідне місце в системі управління. Цьому сприяють перетво­рення, які відбуваються в нашому суспільстві. Удосконалювання еко­но­мічного механізму в зв’язку з переходом до ринку, конкуренція підприємств і форм власності будуть сприяти підвищенню зацікав­леності в цій науці.