Система вищої освіти України,основні напрями її реформування в контексті Болонсько процесу.

Вища освіта є складовою системи освіти в Україні, що визначено Законом України “Про освіту”. Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: “Молодший спеціаліст”, “Бакалавр”, “Спеціаліст, магістр”.

Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів “Молодший спеціаліст”, “Бакалавр”, а також “Спеціаліст, магістр” як післядипломна.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

- перший рівень –технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

- другий рівень –коледж, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

- третій і четвертий рівні –(залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

- Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

- молодший спеціаліст -забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

- бакалавр – забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

- спеціаліст, магістр – забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівня акредитації.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня “Молодший спеціаліст”; другий – “Бакалавр” (базова вища освіта); третій – “Спеціаліст”, “Магістр” (повна вища освіта) (мал.1.1).

Мал.1.1 Структура ступеневості вищої освіти України

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями. В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності.

На початок навчального 2003/2004 року в Україні система вищої освіти налічувала 979 вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети), з них 670 вищих навчальних закладів І – ІІ рівнів акредитації, в тому числі 596 державної форми власності та 74 інших форм власності, з загальною кількістю 528 тисяч студентів, серед них 82% студентів віком від 14 до 24 років [12]. Потенціал становить 101 студент на 10000 населення (мал.1.2).

Мал. 1.2. Мережа навчальних закладів України за типами

Мережа вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації налічує 315 закладів, в тому числі 223 державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 54 академії, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів і академій. Мережа забезпечує навчання 249 студентів на 10000 населення. У вищих навчальних закладах навчається 1403000 студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086000.

студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90% від загальної кількості студентів.

Потенціали вищої освіти у розрізі областей суттєво нерівномірні, що обумовлено впливом соціально-економічної ситуації та розвитком інфраструктури виробничої та невиробничої сфер регіону.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.

Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.

До державних органів управліннявищою освітою належать: Міністерство освіти і науки України; центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти; Вища атестаційна комісія України; Державна акредитаційна комісія.

Органами громадського самоврядування в освіті є: всеукраїнський з’їзд працівників освіти; загальні збори колективу навчального закладу; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників; з’їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.