Поняття про вакцини та сироватки та їх роль у профілактиці та лікуванні захворювань

· Вакцинами називають імунобіологічні препарати для створення активного специфічного імунітету. Застосовують їх головним чином для профілактики, але іноді використовують для лікування інфекційних хвороб.

· Діючою речовиною вакцини є специфічний антиген. В якості антигену використовують: живі або інактивовані мікроорганізми (бактерії, віруси); виділені з мікроорганізмів специфічні, так звані протективні антигени; антигенні речовини, що утворюють мікроорганізми (вторинні метаболіти), які відіграють роль у патогенезі захворювання (токсини); хімічні синтезовані антигени, аналогічні природним; антигени, отримані за допомогою методу генної інженерії.

· Враховуючи природу, фізичний стан у препараті та спосіб отримання антигену вакцини поділяють на живі та неживі, або інактивовані. Живі вакцини складають приблизно половину з усіх, що застосовують на практиці.

· З метою підвищення ефективності вакцин та зниження побічної дії за рахунок баластних речовин у теперішній час вирішується проблема конструювання штучних вакцин.

· Вакцинація лежить в основі створення штучного імунітету у людей. Вперше штучну активну імунізацію провів Дженнер, щеплюючи коров’ячу віспу дітям. Ця процедура була названа вакцинацією, а препарат – вакциною (від лат. vacca – корова).

· Сироваткиімунні отримують із крові тварин, імунізованих яким-небудь антигеном мікробного та немікробного походження, і містять відповідні специфічні антитіла.

· Попередження розвитку інфекцій шляхом введення в організм готових антитіл до початку захворювання отримало назву сероімунопрофілактики. У разі сероімунотерапії антитіла вводять під час хвороби для нейтралізації патогенної дії мікробних токсинів.

· За напрямком дії всі сироваткові препарати поділяють на антитоксичні та антимікробні.

· Гетерологічні сироваткові препарати отримують від тварин після тривалої гіперімунізації відповідними анатоксинами або мікроорганізмами. Вони містять антитіла в дуже високій концентрації, однак, так як вони тваринного походження - чужорідні, то можуть сприяти алергізації людей.

· Гомологічні, тобто отримані від людини, сироваткові препарати в цьому відношенні значно безпечніші.

· У разі одноразового парентерального введення великих доз сироваткових та інших білкових препаратів може виникнути патологічна реакція, яку називають сироваткова хвороба. Реакція виникає, як правило, на 10-15 добу після введення препарату. Механізм сироваткової хвороби пов’язаний з утворенням антитіл проти введення чужорідного білка (антигену) та пошкоджуючою дією на клітини комплексів антиген-антитіло.