Загальні засади організації оплати праці

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці на підприємствах має здійснюватися на підставі:

—законодавчих та інших нормативних актів;

—генеральної угоди на державному рівні;

—галузевих, регіональних угод;

—колективних договорів;

—трудових договорів.

Основою організації оплати праці є тарифна система, що включає:

—тарифні сітки;

—тарифні ставки;

—схеми посадових окладів;

—тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт у залежності від їхньої складності, а працівників — у залежнос­ті від їхньої кваліфікації і по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування і диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка— це сукупність розрядів та відповідних ним та­рифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату пра­цівників. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі:

— тарифної ставки робочого першого розряду, що установлюється
в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімаль­ної заробітної плати;

—міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів та­рифних ставок (посадових окладів).

Тарифна ставка— це розмір оплати праці працівників за одини­цю часу. З метою єдиного, на рівні держави, підходу до заробітної плати, розробляються тарифно-кваліфікаційні довідники, в яких на­водяться кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги, які пред'являє робота даного розряду до професійних знань та трудових навичок працівника. Кодексом законів про працю та За­коном України "Про оплату праці" встановлено, що тарифна ставка робітника першого розряду має перевищувати законодавчо вста­новлений розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст. 97 КЗП оплата праці робітників здійснюється по погодинній, відрядній або іншій системах оплати праці.Оплата мо­же здійснюватися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Класифікація оплати праці за системами оплати наведена на рис. 8.1.

 

 

Рис.8.1. Види оплати праці

При прямій відряднійформі оплати праці працівника винагоро­джується по відрядних розцінках за одиницю виробітку незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається множен­ням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.

Непряма відрядна система праці— застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсоб­ників залежить від результатів роботи основних робітників, яких во­ни обслуговують.

При відрядно-прогресивнійоплаті праці об'єм робіт, виконаних понад норму, оплачується по збільшених розцінках.

При відрядно-преміальній— виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненням результатів роботи.

Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розпо­діляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.

Акордна оплата праці— одна з форм заробітної плати, яка є різ­новидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата на­раховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує та­кож акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягнуті показники в роботі.

Норми праці— норми виробітку, часу, обслуговування, чисель­ності. Вони установлюються для працівників відповідно до досягну­того рівня техніки, технології, організації виробництва і праці і підля­гають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціо­налізації робочих місць, упровадження нової техніки, технології і ор­ганізаційно-технічних заходів, що забезпечують зростання продукти­вності праці.

Норми праці встановлюються на невизначений термін і діють домоменту їхнього перегляду в зв'язку зі зміною умов, на які вони були розраховані. Тимчасові нормивстановлюються на період освоєння тих або інших робіт при відсутності затверджених нормативних ма­теріалів для нормування праці. Разові нормивстановлюються на окремі роботи, що носять одиничний характер (позапланові, аварій­ні). Введення, заміна і перегляд норм праці здійснюється за узго­дженням з профспілковою організацією.

Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визнача­ються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:

—справний стан машин, верстатів і пристроїв;

—належна якість матеріалів і інструментів, необхідних для вико­нання роботи, і їхнє своєчасне надання;

—своєчасне забезпечення виробництва електроенергією, газом і іншими джерелами енергоживлення;

—своєчасне забезпечення технічною документацією;

—безпечні умови праці (дотримання правил і норм по техніці без­пеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідли­вих впливів шуму, випромінювань, вібрації й інших факторів, що не­гативно впливають на здоров'я робітників тощо.

Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (ден­ної) тарифної ставки, що відповідає розрядові виконуваної роботи, на погодинну (денну) норму виробітку. При погодинній оплаті праців­никам установлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій і обсягів робіт можуть бути встановлені норми обслугову­вання або норми чисельності працівників.

Згідно зі ст. 50—53, 61 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для окре­мих категорій працівників встановлено скорочений робочий тиждень (36 годин; 30 годин; 24 години). КЗпП передбачені наступні випадки скороченої тривалості робочого часу:

— для працівників у віці від 16 до 18 років — 36 годин у тиждень,
а для осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, що
працюють у період канікул) — 24 години на тиждень ;

—для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці — не більш 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких надає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджений Поста­новою Кабінету Міністрів від 21.02.2001 № 163.

Підприємства колективним договором можуть встановлювати і меншу норму тривалості робочого часу.

Для працівників установлюється 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями, а на підприємствах, де за характером вироб­ництва й умовам роботи встановлення 5-тиденного робочого тижня є недоречним, установлюється 6-тиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.

Відповідно до ст. 73 КЗпП робота не здійснюється на підприємст­вах у наступні святкові і неробочі дні:

—1 січня — Новий рік;

—7 січня — Різдво Христове;

—8 березня — Міжнародний жіночий день; —Великдень;

—1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих

—9 травня — День Перемоги;

—Трійця;

—28 червня — День Конституції України;

—24 серпня — День незалежності України.

Робота у святкові та вихідні дні оплачується у подвійному роз­мірі.За бажанням працівника робота вихідного дня може бути ком­пенсована шляхом надання іншого дня відпочинку.

Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи (крім працівників зі скороченим графіком роботи) скорочується на одну годину. Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неро­бочого. На безперервно діючих підприємствах (їхніх цехах, ділянках тощо), де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників тривалість робочого часу, допускається за узгодженням з профспілковою організацією підпри­ємства, застосування підсумованого обліку робочого часу, але трива­лість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин.

Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалу­зевий характер встановлено КЗпП та Генеральною угодою (табл. 8.2).

При залученні працівників до виконання понаднормових ро­біт, понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. При оплаті понаднормових робіт компенсація шляхом надання відгулу не допускається.

Залежно від того, яка система оплати праці прийнята на підприєм­стві, розрахунок заробітної плати вихідного (святкового) дня розра­ховується таким чином:

— при відрядній оплаті — за подвійними відрядними розцінками;

Таблиця 8.3.

Перелік видів мінімальних розмірів доплат і над­бавок до тарифних ставок, окладів працівників об'єднань, під­приємств і організацій, що мають міжгалузевий характер, для встановлення у галузевих, регіональних угодах та колективних договорах

Найменування доплат і надбавок Розміри доплат і надбавок
Доплати:
За суміщення професій (посад) доплати одному працівнику не обмежуються максималь­ними розмірами і визначаються наявністю економії за та­рифними ставками і окладами суміщуваних посад праців­ників
За розширення зони об­слуговування або збіль­шення обсягу робіт доплати одному працівнику не обмежуються максималь­ними розмірами і визначаються наявністю економії за та­рифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників
За виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) від­сутнього працівника
За роботу у важких і шкі­дливих та особливо важ­ких і особливо шкідливих умовах праці за роботу у важких і шкідливих умовах праці — від 4, 8 та 12 %; за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — від 16, 20 та 24 % тарифної ставки (окладу)
За інтенсивність праці до 12 % тарифної ставки (окладу)
На період освоєння нових норм трудових затрат підвищення відрядних розцінок до 20 %; підвищення тарифних ставок до 10%.
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільнено­му від основної роботи) доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 осіб). Конкретний розмір доплат визначається галузевими (регі­ональними) угодами залежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру. Ланковим (якщо чисельність ланки перевищує 5 осіб) встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків відповід­ної доплати бригадиру
Надбавки:
За високу професійну майстерність диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників: III розряду— 12 %; IV розряду — 16%; V розряду — 20 %; VI і вищих розрядів — 24 % тарифної ставки (окладу).
За класність водіям лег­кових і вантажних авто­мобілів, автобусів, маши­ністам локомотивів та мо­торвагонного рухомого складу водіям (машиністам) 2-го класу — 10 %; 1 -го класу — 25 % встановленої тарифної ставки за від­працьований водієм (машиністом) час.
За високі досягнення у праці до 50 % посадового окладу
За виконання особливо важливої роботи на пев­ний термін до 50 % посадового окладу
Доплати:
За роботу у вечірній час — з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи) 20 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окла­ду) за кожну годину роботи в цей час
За роботу в нічний час (з 10 годин вечора до 6 го­дин ранку) 35 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окла­ду) за кожну годину роботи в цей час

—працівникам, робота яких оплачується за погодинними або ден­ними ставками, — у розмірі подвійної погодинної або денної ставки;

—працівникам, що одержують місячний оклад, — у розмірі оди­нарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у ви­хідний день виконувалась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась понад місячну норму.

Табельний облік є формою контролю за використанням робочого часу та станом трудової дисципліни на підприємстві, установі, орга­нізації. На практиці використовують способи табельного обліку наве­дені на рис. 8.1.

 

Рис. 8.1. Класифікація та характеристика способів табельного обліку


При плануванні робочого часу виходять з середньої норми праці на місяць у годинах для працівників з різною тривалістю робочого тижня.

Типові форми первинного обліку за розрахунками з робітниками і службовцями затверджено наказом Мінстату України від 22.05.1996 № 144, а саме:

П-49 — "Розрахунково-платіжна відомість";

П-50 — "Розрахункова відомість";

П-51 — "Розрахункова відомість";

П-52 — "Розрахунок заробітної плати;

П-53 — "Платіжна відомість";

П-54 — "Особовий рахунок";

П-54а — "Особовий рахунок";

П-55 — "Накопичувальна картка обліку виробітку і заробітної плати";

П-56 — "Накопичувальна картка обліку заробітної плати";

Форма розрахункової відомості наведена в табл. 9.9.

Типові форми первинного обліку особового складу та використан­ня робочого часу затверджені наказами Міністерства статистики України від 09.10.1995 № 253 і від 27.10.1995 № 277, а саме:

П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу";

П-2 "Особова картка";

П-З "Алфавітна картка";

П-4 "Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи";

П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу";

П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки";

П-7 "Список № про надання відпустки";

П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового дого­вору (контракту)";

П-9 "Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них";

П-10 "Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них";

П-11 "Акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них";

П-12 "Табель обліку використання робочого часу і розрахунку за­робітної плати";

П-13 "Табель обліку використання робочого часу";

П-14 "Табель обліку використання робочого часу";

П-15 "Список осіб, які працювали у понаднормовий час";

П-16 "Листок обліку простоїв".

З первинних документів з нарахувань заробітної плати підсумкові дані переносять у журнал-ордер № 5 чи 5а.

Основою для видачі заробітної плати служать розрахунково-платіжні чи платіжні відомості.

Для нарахування основної заробітної плати працюючим, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати відомості про ви­робіток і розцінки за виконані роботи.

Відомості про виробіток беруть з облікових листків праці і виконаних робіт (індивідуальних чи групових). Використовують типові
форми облікових листків, нарядів на виконану відрядну роботу, реєстрів на здану на склад продукцію, вироби і інше. Для водіїв пер­
винним документом для нарахування заробітної плати є подорожній
(шляховий) лист вантажного автомобіля за формою № 2 (у межах
України) та № 1 (у міжнародному сполученні), шляховий лист легкового автомобіля (автобуса), шляховий лист трактора та інших документів, що підтверджують обсяг виробітку. Серед інших документів, що підтверджують об'єм виробітку можуть бути наступні: рапорти; змінні рапорти; доплатні листки; листки обліку простоїв; довідки-розрахунки; маршрутні листи в поєднанні з рапортами; журнали робіт; акти про брак.

Якщо роботи виконувались бригадою (колективом), то розподіл
заробітної плати ведуть пропорційно коефіцієнто-годинам тощо. Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівни­кам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу під­приємства, — з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, пре­мій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси під­приємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними випла­тами ведеться на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", який має такі субрахунки:

—661 "Розрахунки за заробітною платою";

—662 "Розрахунки з депонентами";

— 663 "Розрахунки за іншими виплатами".

За кредитом рахунка 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непраце­здатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за де­бетом — виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашен­ня заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утри­мання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове держав­не пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одер­жання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою" і 663 "Розрахунки за іншими виплатами" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".

На субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тим­часовій непрацездатності.

Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

Загальна схема документообігу при нарахуванні і виплаті заробіт­ної плати наведена на рис. 8.2.

Рис.8.2. Схема документообігу при нарахуванні і виплаті заробітної плати






Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1288; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2021 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей. | Обратная связь
Генерация страницы за: 0.023 сек.