Загальні засади організації оплати праці
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці на підприємствах має здійснюватися на підставі:
—законодавчих та інших нормативних актів;
—генеральної угоди на державному рівні;
—галузевих, регіональних угод;
—колективних договорів;
—трудових договорів.
Основою організації оплати праці є тарифна система, що включає:
—тарифні сітки;
—тарифні ставки;
—схеми посадових окладів;
—тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт у залежності від їхньої складності, а працівників — у залежності від їхньої кваліфікації і по розрядах тарифної сітки. Вона є основою формування і диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка— це сукупність розрядів та відповідних ним тарифних коефіцієнтів, за якими диференціюють заробітну плату працівників. Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі:
— тарифної ставки робочого першого розряду, що установлюється
в розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати;
—міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Тарифна ставка— це розмір оплати праці працівників за одиницю часу. З метою єдиного, на рівні держави, підходу до заробітної плати, розробляються тарифно-кваліфікаційні довідники, в яких наводяться кваліфікаційні характеристики робіт кожного розряду та вимоги, які пред'являє робота даного розряду до професійних знань та трудових навичок працівника. Кодексом законів про працю та Законом України "Про оплату праці" встановлено, що тарифна ставка робітника першого розряду має перевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно зі ст. 97 КЗП оплата праці робітників здійснюється по погодинній, відрядній або іншій системах оплати праці.Оплата може здійснюватися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Класифікація оплати праці за системами оплати наведена на рис. 8.1.
Рис.8.1. Види оплати праці
При прямій відряднійформі оплати праці працівника винагороджується по відрядних розцінках за одиницю виробітку незалежно від рівня виконаних норм виробки. Заробіток визначається множенням обсягу якісно виконаних робіт на відрядну розцінку.
Непряма відрядна система праці— застосовується для оплати праці допоміжних робітників (підсобників). Заробітна плата підсобників залежить від результатів роботи основних робітників, яких вони обслуговують.
При відрядно-прогресивнійоплаті праці об'єм робіт, виконаних понад норму, оплачується по збільшених розцінках.
При відрядно-преміальній— виплачуються премії по відрядних розцінках понад заробіток за досягненням результатів роботи.
Відрядна заробітна плата може бути індивідуальною та груповою (бригадною). При останній заробітна плата за виконані роботи розподіляється між членами бригади пропорційно розрядах робітників та кількості відпрацьованих ними годин.
Акордна оплата праці— одна з форм заробітної плати, яка є різновидністю відрядної заробітної плати. Акордна заробітна плата нараховується на весь встановлений (узгоджений) обсяг робіт. Існує також акордно-преміальна оплата праці, при якій виплачуються премії за досягнуті показники в роботі.
Норми праці— норми виробітку, часу, обслуговування, чисельності. Вони установлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці і підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, упровадження нової техніки, технології і організаційно-технічних заходів, що забезпечують зростання продуктивності праці.
Норми праці встановлюються на невизначений термін і діють домоменту їхнього перегляду в зв'язку зі зміною умов, на які вони були розраховані. Тимчасові нормивстановлюються на період освоєння тих або інших робіт при відсутності затверджених нормативних матеріалів для нормування праці. Разові нормивстановлюються на окремі роботи, що носять одиничний характер (позапланові, аварійні). Введення, заміна і перегляд норм праці здійснюється за узгодженням з профспілковою організацією.
Норми виробітку (норми часу) і норми обслуговування визначаються виходячи з нормальних умов праці, якими вважаються:
—справний стан машин, верстатів і пристроїв;
—належна якість матеріалів і інструментів, необхідних для виконання роботи, і їхнє своєчасне надання;
—своєчасне забезпечення виробництва електроенергією, газом і іншими джерелами енергоживлення;
—своєчасне забезпечення технічною документацією;
—безпечні умови праці (дотримання правил і норм по техніці безпеки, необхідне освітлення, опалення, вентиляція, усунення шкідливих впливів шуму, випромінювань, вібрації й інших факторів, що негативно впливають на здоров'я робітників тощо.
Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, що відповідає розрядові виконуваної роботи, на погодинну (денну) норму виробітку. При погодинній оплаті працівникам установлюються нормовані завдання. Для виконання окремих функцій і обсягів робіт можуть бути встановлені норми обслуговування або норми чисельності працівників.
Згідно зі ст. 50—53, 61 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Для окремих категорій працівників встановлено скорочений робочий тиждень (36 годин; 30 годин; 24 години). КЗпП передбачені наступні випадки скороченої тривалості робочого часу:
— для працівників у віці від 16 до 18 років — 36 годин у тиждень,
а для осіб у віці від 15 до 16 років (учнів у віці від 14 до 15 років, що
працюють у період канікул) — 24 години на тиждень ;
—для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці — не більш 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота на яких надає право на скорочену тривалість робочого часу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 21.02.2001 № 163.
Підприємства колективним договором можуть встановлювати і меншу норму тривалості робочого часу.
Для працівників установлюється 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями, а на підприємствах, де за характером виробництва й умовам роботи встановлення 5-тиденного робочого тижня є недоречним, установлюється 6-тиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
Відповідно до ст. 73 КЗпП робота не здійснюється на підприємствах у наступні святкові і неробочі дні:
—1 січня — Новий рік;
—7 січня — Різдво Христове;
—8 березня — Міжнародний жіночий день; —Великдень;
—1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих
—9 травня — День Перемоги;
—Трійця;
—28 червня — День Конституції України;
—24 серпня — День незалежності України.
Робота у святкові та вихідні дні оплачується у подвійному розмірі.За бажанням працівника робота вихідного дня може бути компенсована шляхом надання іншого дня відпочинку.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи (крім працівників зі скороченим графіком роботи) скорочується на одну годину. Якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. На безперервно діючих підприємствах (їхніх цехах, ділянках тощо), де за умовами виробництва (роботи) не може бути дотримана встановлена для даної категорії працівників тривалість робочого часу, допускається за узгодженням з профспілковою організацією підприємства, застосування підсумованого обліку робочого часу, але тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормальної кількості робочих годин.
Перелік доплат і надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер встановлено КЗпП та Генеральною угодою (табл. 8.2).
При залученні працівників до виконання понаднормових робіт, понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. При оплаті понаднормових робіт компенсація шляхом надання відгулу не допускається.
Залежно від того, яка система оплати праці прийнята на підприємстві, розрахунок заробітної плати вихідного (святкового) дня розраховується таким чином:
— при відрядній оплаті — за подвійними відрядними розцінками;
Таблиця 8.3.
Перелік видів мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер, для встановлення у галузевих, регіональних угодах та колективних договорах
Найменування доплат і надбавок | Розміри доплат і надбавок |
Доплати: | |
За суміщення професій (посад) | доплати одному працівнику не обмежуються максимальними розмірами і визначаються наявністю економії за тарифними ставками і окладами суміщуваних посад працівників |
За розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт | доплати одному працівнику не обмежуються максимальними розмірами і визначаються наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників |
За виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника | до 100 % тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника |
За роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці | за роботу у важких і шкідливих умовах праці — від 4, 8 та 12 %; за роботу в особливо важких і особливо шкідливих умовах праці — від 16, 20 та 24 % тарифної ставки (окладу) |
За інтенсивність праці | до 12 % тарифної ставки (окладу) |
На період освоєння нових норм трудових затрат | підвищення відрядних розцінок до 20 %; підвищення тарифних ставок до 10%. |
За керівництво бригадою (бригадиру, не звільненому від основної роботи) | доплата диференціюється залежно від кількості робітників у бригаді (до 10, понад 10, понад 25 осіб). Конкретний розмір доплат визначається галузевими (регіональними) угодами залежно від розміру ставки розряду, присвоєного бригадиру. Ланковим (якщо чисельність ланки перевищує 5 осіб) встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків відповідної доплати бригадиру |
Надбавки: | |
За високу професійну майстерність | диференційовані надбавки до тарифних ставок (окладів) робітників: III розряду— 12 %; IV розряду — 16%; V розряду — 20 %; VI і вищих розрядів — 24 % тарифної ставки (окладу). |
За класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів, машиністам локомотивів та моторвагонного рухомого складу | водіям (машиністам) 2-го класу — 10 %; 1 -го класу — 25 % встановленої тарифної ставки за відпрацьований водієм (машиністом) час. |
За високі досягнення у праці | до 50 % посадового окладу |
За виконання особливо важливої роботи на певний термін | до 50 % посадового окладу |
Доплати: | |
За роботу у вечірній час — з 18 до 22 години (при багатозмінному режимі роботи) | 20 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час |
За роботу в нічний час (з 10 годин вечора до 6 годин ранку) | 35 % годинної тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за кожну годину роботи в цей час |
—працівникам, робота яких оплачується за погодинними або денними ставками, — у розмірі подвійної погодинної або денної ставки;
—працівникам, що одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у вихідний день виконувалась в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної погодинної або денної ставки понад оклад, якщо робота виконувалась понад місячну норму.
Табельний облік є формою контролю за використанням робочого часу та станом трудової дисципліни на підприємстві, установі, організації. На практиці використовують способи табельного обліку наведені на рис. 8.1.
Рис. 8.1. Класифікація та характеристика способів табельного обліку
При плануванні робочого часу виходять з середньої норми праці на місяць у годинах для працівників з різною тривалістю робочого тижня.
Типові форми первинного обліку за розрахунками з робітниками і службовцями затверджено наказом Мінстату України від 22.05.1996 № 144, а саме:
П-49 — "Розрахунково-платіжна відомість";
П-50 — "Розрахункова відомість";
П-51 — "Розрахункова відомість";
П-52 — "Розрахунок заробітної плати;
П-53 — "Платіжна відомість";
П-54 — "Особовий рахунок";
П-54а — "Особовий рахунок";
П-55 — "Накопичувальна картка обліку виробітку і заробітної плати";
П-56 — "Накопичувальна картка обліку заробітної плати";
Форма розрахункової відомості наведена в табл. 9.9.
Типові форми первинного обліку особового складу та використання робочого часу затверджені наказами Міністерства статистики України від 09.10.1995 № 253 і від 27.10.1995 № 277, а саме:
П-1 "Наказ (розпорядження) про прийом на роботу";
П-2 "Особова картка";
П-З "Алфавітна картка";
П-4 "Особова картка спеціаліста з вищою освітою, який виконує науково-дослідні, проектно-конструкторські і технологічні роботи";
П-5 "Наказ (розпорядження) про переведення на іншу роботу";
П-6 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки";
П-7 "Список № про надання відпустки";
П-8 "Наказ (розпорядження) про припинення дії трудового договору (контракту)";
П-9 "Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них";
П-10 "Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них";
П-11 "Акт на списання бланків трудових книжок або вкладишів до них";
П-12 "Табель обліку використання робочого часу і розрахунку заробітної плати";
П-13 "Табель обліку використання робочого часу";
П-14 "Табель обліку використання робочого часу";
П-15 "Список осіб, які працювали у понаднормовий час";
П-16 "Листок обліку простоїв".
З первинних документів з нарахувань заробітної плати підсумкові дані переносять у журнал-ордер № 5 чи 5а.
Основою для видачі заробітної плати служать розрахунково-платіжні чи платіжні відомості.
Для нарахування основної заробітної плати працюючим, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати відомості про виробіток і розцінки за виконані роботи.
Відомості про виробіток беруть з облікових листків праці і виконаних робіт (індивідуальних чи групових). Використовують типові
форми облікових листків, нарядів на виконану відрядну роботу, реєстрів на здану на склад продукцію, вироби і інше. Для водіїв пер
винним документом для нарахування заробітної плати є подорожній
(шляховий) лист вантажного автомобіля за формою № 2 (у межах
України) та № 1 (у міжнародному сполученні), шляховий лист легкового автомобіля (автобуса), шляховий лист трактора та інших документів, що підтверджують обсяг виробітку. Серед інших документів, що підтверджують об'єм виробітку можуть бути наступні: рапорти; змінні рапорти; доплатні листки; листки обліку простоїв; довідки-розрахунки; маршрутні листи в поєднанні з рапортами; журнали робіт; акти про брак.
Якщо роботи виконувались бригадою (колективом), то розподіл
заробітної плати ведуть пропорційно коефіцієнто-годинам тощо. Узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, — з оплати праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами ведеться на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам", який має такі субрахунки:
—661 "Розрахунки за заробітною платою";
—662 "Розрахунки з депонентами";
— 663 "Розрахунки за іншими виплатами".
За кредитом рахунка 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом — виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утримання податку з доходів фізичних осіб, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.
Заборгованість підприємства з виплат працівникам у разі одержання підприємством готівки для виплати через касу підприємства та неотримання її працівниками в установлений строк відображається за дебетом субрахунків 661 "Розрахунки за заробітною платою" і 663 "Розрахунки за іншими виплатами" та кредитом субрахунку 662 "Розрахунки з депонентами".
На субрахунку 663 "Розрахунки за іншими виплатами" ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.
Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.
Загальна схема документообігу при нарахуванні і виплаті заробітної плати наведена на рис. 8.2.
Рис.8.2. Схема документообігу при нарахуванні і виплаті заробітної плати
Дата добавления: 2016-07-27; просмотров: 1989;