Система національних рахунків, принципи її побудови

У кожній країні за певний період часу створюється певна кількість товарів і послуг. Для виміру сумарного обсягу виробленої продукції використовується система національних рахунків.

СНР – це комплекс таблиць у формі бухгалтерських рахунків, що відображають процес виробництва, розподілу, перерозподілу і кінцевого використання національного продукту і прибутку.

Методологія СНР була запозичена з практики бухгалтерського обліку і побудована на принципах подвійного запису і бухгалтерських балансів. У СНР відображені, з одного боку, наявні ресурси, а з іншого боку – їхнє використання.

Макроекономічні показники виконують ту ж роль індикаторів економічного життя на рівні господарського комплексу країни, яку відіграють мікроекономічні показники в масштабі одиничного відтворення. Вони є інформаційною базою для аналізу стану економіки і прийняття рішень щодо її перспектив.

За структурою СНР складається з трьох взаємозалежних частин.

Перша дає можливість зіставити інвестиції і заощадження і дає кількісну оцінку створення, розподілу і кінцевого використання національного доходу.

Друга призначена для аналізу створення і розподілу продукту між галузями.

Третя відображає рух фінансових активів у вигляді покупок і продажів на грошовому ринку.

У СНР виділяють три види операцій:

- операції з матеріальними благами і послугами;

- операції по розподілу прибутків між економічними секторами;

- фінансові операції, включаючи операції з цінними паперами, валютою.

СНР покликана виконувати такі функції:

- акумулювати базисні дані для порівняння макроекономічної звітності, аналізу поточної макроекономічної ситуації й обґрунтування прогнозів;

- надавати інформацію для порівняння результатів діяльності і стану економік різноманітних країн світу;

- надавати дані для визначення економічної стратегії і реалізації поточної політики регіонів, міжнародних економічних співтовариств;

- простежувати рух вартості вироблених товарів і послуг, а також доданої вартості від їх створення до використання.

Важливе значення при вимірі ВВП і інших національних рахунків мають поняття "резиденти" і "нерезиденти". Відповідно до узвичаєних критеріїв до резидентів країни відносять усіх тих фізичних осіб, хто мешкає на її території більше року, незалежно від громадянства. До резидентів країни не належать туристи, сезонні робітники, дипломати (незалежно від терміну їх перебування). Проте окремі іноземці, що мешкають на території країни протягом тривалого періоду часу (не менше року), є її резидентами.

При вимірі ВВП результати діяльності підприємств враховуються незалежно від того, чи контролює підприємства вітчизняний капітал, працюють на них резиденти або нерезиденти.

Що стосується юридичних осіб, то всі підприємства, що створені відповідно до законодавства даної країни і здійснюють свою виробничу діяльність на території цієї країни, належать до її резидентів, навіть якщо вони частково або цілком перебувають у власності іноземців. Тому закордонні філії транснаціональних корпорацій не є резидентами тієї країни, де розміщається штаб-квартира цих підприємств.

Державні організації вважаються резидентами навіть тоді, коли вони ведуть свою діяльність за кордоном. Наприклад, посольства іноземних держав і громадяни країни, що працюють у них, є резидентами своєї країни.

Під економічною територією розуміють територію, на яку поширюються повноваження уряду країни й у межах якої люди й інші чинники виробництва, товари, гроші можуть вільно переміщатися. На відміну від географічної території економічна територія не охоплює територіальні утворення інших країн (посольства, військові бази тощо). Проте в економічну територію входять утворення даної країни, розміщені на території інших країн.