Методологія, теорія і світова практика формування агротехнологій вирощування сільськогосподарських культур

У більшості розвинутих країн Європи стрімко ростуть ва­лові збори зерна без збільшення посівних площ.

У Франції розроблена сучасна технологія одержання 100 ц/га зерна озимих культур і включає наступні елементи:

- високоякісний обробіток ґрунту з внесенням основного добрива (112-137 кг/га д.р.) з урахуванням прогнозованого врожаю;

- триразове внесення в період вегетації рослин підвище­них доз азотних добрив (125-147 кг/га д.р.);

- оптимальну норму посіву насіння високої якості (161-172 кг/га);

- ранній для місцевих умов посів;

- дворазову обробку посівів ретардантами для запобіган­ня виляганню рослин;

- використання фунгіцидів у боротьбі з хворобами рос­лин.

У Західній Європі поширені дві принципово різні техноло­гії вирощування озимих культур:

1. Бельгійська доктора Лалу.

2. Західноєвропейська доктора Єфланда.

Бельгійська система забезпечує одержання 70-80 ц/га зерна в умовах високої родючості ґрунту. Вона ґрунтується на низькій нормі висіву і високих нормах мінеральних доб­рив. Норма висіву складає 220-250 шт./м2 (100-120 кг/га), що сприяє отриманню навесні на 1 м2 200-220 рослин у фазі трьох листків, маючи до збирання 475-500 продуктивних па­гонів. Фосфорні та калійні добрива з розрахунку по 90 кг/га д.р. вносять перед посівом, азотні з розрахунку 140-150 кг/га д. р. - навесні у декілька прийомів:

- 22% - у фазі кущіння;

- 56% - на початку виходу в трубку;

- 22% - при появі останнього листка.

Гербіциди застосовують восени. Для запобігання виляган­ню однократно вносять ретарданти, при необхідності - фун­гіциди.

Західнонімецька система, розроблена доктором Єфлан-дом, розрахована на отримання високої врожайності озимих зернових на рівні 60-80 ц/га, орієнтована на ранній посів (кі­нець вересня - початок жовтня) і високу щільність рослин. Ґрунтується на підвищеній нормі висіву насіння (450-500 шт./м2) для отримання 550-600 колосків/м2, викорис­танні регуляторів росту, внесенні високих норм фосфорно-калійних добрив восени та дробно азотних - 200 кг/га д.р. у чотири строки:

- основна частина (44%) - на початку кущіння;

- 11% - у фазі кущіння;

- 25% - при появі останнього листка;

- 20% - на початку колосіння.

Для запобігання виляганню посіви два рази, з 15-денним інтервалом, обробляють туром у дозі 1,5 і 0,5 л/га. В умовах інтенсивного землеробства спостерігається небезпека по­шкодження рослин грибковими захворюваннями, посіви обов'язково обробляють пестицидами.

З метою одержання високих врожаїв при впровадженні вказаних технологій стимулювало пошук і розробку нових їх варіантів в інших країнах.

В Австрії інтенсивна технологія вирощування озимої пше­ниці включає сучасний обробіток ґрунту, дослідження його на вміст поживних речовин, якісну підготовку посівного ло­жа, протруювання насіння, своєчасний посів з нормою 350 -400 шт./м2, знищення бур'янів шляхом обробітку ґрунту гербіцидами, своєчасне внесення необхідних доз азотних добрив, стимуляторів, фунгіцидів.

В Англії розроблена технологічна система отримання ви­соких врожаїв озимої пшениці з використанням великих норм азоту і отримала назву високоазотної технології. Регу­лятори росту і фунгіциди застосовують тільки при необхід­ності.

Аналіз роботи фермерських господарств Південної Англії, проведений економістами Кембриджського університету, по­казав, що значні коливання врожайності на різних фермах залежали, головним чином, від сорту, агротехніки, типу ґрунту і місцевих кліматичних умов.

 

У всіх країнах ЄЕС велику увагу звертають на підготовку ґрунту. Високі врожаї отримують при якісному його обробіт­ку. При збиранні попередньої культури велику увагу приді­ляють заходам, які попереджують ущільнення ґрунту:

- скорочення кількості проїздів транспортних засобів;

- транспортні засоби забезпечують шинами низького тис­ку;

- використовують багатоосеві машини.

Глибоке рихлення ґрунту через рік (кротування, чизелю-вання, щілювання) - обов'язковий вид осіннього обробітку ґрунту для руйнування плужної підошви, поліпшення вод­ного та повітряного режимів ґрунту. На важких ґрунтах у більшості випадків оранку не застосовують, а використову­ють чизельні плуги, культивацію, глибоке підґрунтове рих­лення, прямий посів.

Важливими складовими всіх інтенсивних систем вирощу­вання сільськогосподарських культур є:

- строки сівби і норми висіву насіння;

- правильний підбір сортів;

- умови мінерального живлення;

- регулювання чисельності бур'янів, шкідників і хвороб.

Чеські вчені оцінюють долю строків сівби у формуванні врожаю зернових культур у 33%. При запізненні з посівом озимої пшениці урожайність знижується в середньому на 18,8 кг/га.

В умовах високого агрофону при високій щільності рослин існує небезпека вилягання хлібів, при низькому - кращий результат досягається при підвищених нормах висіву. Вчені Нідерландів при їх визначенні обов'язково враховують сор­тові особливості насіння. На дослідній станції землеробства та овочівництва в Лелейстаді сорти пшениці Окані та Армін-да висівали з нормами 150, 325 і 500 шт./м2. Економічно ви­гідною була друга, при цьому врожай складав у сорта Олані 87,6, у сорта Армінда - 90,1 ц/га.

 

При інтенсивному веденні рослинництва підвищується роль сорту і якості насіннєвого матеріалу. За даними чеських вчених, доля цих факторів у підвищенні врожайності скли дає 20-30%.

Обов'язковий прийом при вирощуванні озимих - котку­вання рослин. Вважається, що оптимальним строком для цього є фаза кущення. Запізнення з проведенням цього агро­заходу при утворенні одного-двох міжвузлів знижувало вро­жайність при використанні середнього котка на 11-13%, важкого - на 24% .

Умови мінерального живлення рослин - наступний фак­тор, який здійснює значний вплив на продуктивність. Для реалізації високої потенційної продуктивності інтенсивних сортів первинним є рівень ґрунтової родючості і культури землеробства, а потім уже - норми азотного добрива. За дани­ми німецьких вчених, доля якості ґрунту у реалізації макси­мального врожаю складає 64% , мінерального азоту - 14% .

В останні роки завдяки поглибленню знань біології роз­витку польових культур можна:

- варіювати строками і дозами добрив;

- регулювати процеси кущення і самозрідження траво­стою;

- скоротити природну редукцію кількості закладених квіток і колосків у колосі;

- регулювати накопичення білка в зерні;

- фітопатологічними методами регулювати площу лис­ткової поверхні, забезпечивши таким чином оптимальні умо­ви для наливання зерна;

- за допомогою регуляторів росту контролювати висоту стебла, стійкість до вилягання і т. п.

За даними численних досліджень, проведених у Німеччи­ні, азотне підживлення в період від колосіння до цвітіння:

- підвищує врожайність зерна на 3-5 ц/га і одночасно підвищує вміст протеїну в ньому (250 дослідів);

- хімічна боротьба з хворобами листків дає прибавку вро­жаю озимої пшениці - 2 ц/га, а з хворобами колосків -3,75 ц/га (7000 дослідів);

- використання регулятора росту церана у посівах озимо­го ячменю забезпечує приріст врожайності 4,8 ц/га (128 дос­лідів).

На ґрунтах з високою родючістю ефективність азотних добрив відносно низька, а інколи великі норми азоту нега­тивно впливають на формування врожаю. На менш родючих ґрунтах ефективність азоту суттєво підвищується. Так, бель­гійські вчені на ґрунтах достатньо забезпечених поживними речовинами отримали найбільшу врожайність пшениці -81,6 ц/га при внесенні азотних добрив в дозі N60. При подаль­шому підвищенні дози добрив до N110-140 урожайність знизи­лась на 2-3 ц/га.

Наука і практика багатьох європейських країн вказує на доцільність дробного внесення азотних добрив. За даними ні­мецьких вчених, внесення їх ранньою весною в розрахунку N80 збільшувало кількість рослин з 383 (контроль, без доб­рив) до 504 шт./м2, а врожайність пшениці підвищилась в се­редньому на 22,2 ц/га. Рівень першої дози визначають на по­чатку весняної вегетації, аналізуючи вміст азоту в ґрунті на глибині 0-60 і 0-100 см. Мінімальний вміст азоту в ґрунті визначається комплексом факторів:

- винос азоту з врожаєм попередника;

- мінералізація азоту восени;

- динаміка розподілу його в ґрунті з осені до весни;

- здатність пшениці засвоювати азот в основі фази росту і розвитку.

Дослідження показали, що перша доза повинна поновлю­вати мінімальний запас азоту в ґрунті на глибині 0-60 см до 120 кг/га. Строки внесення другої дози у вигляді підживлен­ня визначаються станом посівів і становлять: у Німеччині -N10-20 Швейцарії - N20-40 Чехії - N30.35. Внесення азотних добрив у більш пізні фази вегетації озимої пшениці суттєво не впливали на врожай зерна, але поліпшували його якість.

У всіх країнах, які запроваджували інтенсивну техноло­гію, оптимальний розвиток елементів продуктивності зерно­вих і задоволення їх потреби у критичні періоди регулюється за допомогою агротехнічних заходів за фазами розвитку рос­лин і етапами органогенезу. Для запобігання негативної дії на ґрунт механізмів при проведенні технологічних заходів обов'язково застосовують спосіб сівби із залишенням техно­логічної колії. Це дозволяє переміщувати машини по полю у всі фази розвитку рослин і наближує їх до просапних куль­тур.

На основі зарубіжного досвіду освоєння інтенсивних тех­нологій можна зробити висновок, що для стійких зборів ви­соких врожаїв сільськогосподарських культур велике зна­чення має обов'язкове виконання технологічної дисципліни при врахуванні зональних ґрунтово-кліматичних умов.

 






Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1508; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2021 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.011 сек.