Від збільшення забур'яненості посівів

(Ю.П. Ковирялов, 1986)

Отже, захист рослин - один із найважливіших складників технологій вирощування сільськогосподарських культур. За останні 10 років різко змінилися як форми ведення госпо­дарств, так і технології вирощування сільськогосподарських культур. Гостро заявили про себе проблеми екології. На замі­ну 8- та 10-пільним сівозмінам прийшли 3 - 4-пільні, що ско­ротило ротацію культур у сівозміні в 2 рази. Отже, втратили свій істотний вплив на обмеження шкодочинності від шкід­ливих організмів такі фактори, як просторова ізоляція і ротація культур у сівозміні. З'явились пестициди 4 і 5 поко­лінь. Дози застосування їх у багатьох випадках знизились до 10-15 г/га (інсектициди), 20-50 (фунгіциди) і 7-15 г/га (гер­біциди).

Значно змінилась і технологія застосування пестицидів. Висока вартість вимагає застосовувати їх залежно від рівня планування величини урожаю. Інакше застосування пести­цидів стане нерентабельним. Тому необхідне уточнення по­рогів шкодочинності шкідливих організмів. Істотну роль тут відіграватимуть вартість захисту рослин і собівартість виро­щеної продукції. При цьому необхідно враховувати екологіч­ний стан агроекосистеми і екологію в цілому. Щоб підійти до основ викладу концепції захисту рослин, що відповідає су­часним вимогам сільського господарства, а також умовам охорони навколишнього середовища, слід хоча б коротко да­ти характеристику її складників. Необхідно знати, що дала наука про захист рослин виробництву, рівень сприйнятливос­ті виробництвом науково-технічного прогресу, а також стан практики захисту рослин, його організацію, можливості ма­теріально-технічної бази, рівень підготовки виробника і мож­ливості промисловості забезпечувати ринок пестицидами.

Сучасна наука про захист рослин орієнтує виробництво на застосування інтегрованих методів, що включають економіч­но доцільні і екологічно безпечні організаційно-господар­ські, агротехнічні, біологічні, генетичні й хімічні методи. Насправді реальні переваги в практиці поки що надаються хімічному методу. Чому це відбувається? Адже пов'язані з ним негативні наслідки для екології зобов'язують нас об­межувати кількість застосування хімічних заходів, поверну­ти їх у русло інтегрованих методів, де обсяги застосування хімічних методів повинні збільшуватись, коли застосування інших складників не приносить належних успіхів.

Тим часом хімічний метод простий у застосуванні й дає ви­димий і негайний ефект. Прояв забруднення навколишнього середовища настає пізніше. При цьому відповідальності за негативні наслідки його застосування виробник не несе.

Зрештою це проявляється в соціальній і екологічній незаці­кавленості виробника в організації вирощування продукції, чистої від залишкових кількостей пестицидів.

У світовій практиці в цей період виробляли й широко зас­тосовували пестициди 4 і 5 поколінь з нормами застосування 7-20 г/га. Кризові явища в країні призвели до зниження об­сягів застосування пестицидів. У середньому на 1 га орної землі в Україні в 1999 р. застосовували 0,3, в СІЛА - 7-9 кг/га.

Аналіз перспектив розвитку хімічної промисловості нашої країни для забезпечення виробництва пестицидів висуває кілька шляхів розв'язання цієї проблеми:

- виробництво генериків, тобто виробництво ще мораль­но і фактично не застарілих пестицидів закордонного синте­зу, термін патентного захисту яких вже вичерпаний;

- закупка діючих речовин сучасних пестицидів для фор-муляції препаративних форм на вітчизняних заводах;

- закупка зарубіжних патентів на виробництво сучасних пестицидів;

- вітчизняний синтез нових пестицидів, що здійснюється вітчизняною наукою з наступним скринінгом та розробкою технології їхнього синтезу.

Якою ж повинна бути концепція захисту рослин у най­ближчому майбутньому? Тривалий час наука і практика за­хисту рослин стояла на позиціях ліквідації видів шкідливих організмів. З цього випливала стратегія і тактика застосу­вання методів захисту рослин, особливо хімічного, що перед­бачало тотальність, обсяги та масштаби застосування. Запро­понована концепція передбачає перехід до принципу регуля­ції і управління чисельністю пікодочинних організмів у ство­рених волею й зусиллями людини агроекосистемах. Тобто повинні застосовуватись не заходи боротьби, а методи захис­ту. Основою для їхнього застосування повинні бути пороги шкодочинності, чіткий прогноз та сигналізація розвитку шкодочинних організмів.

Однією з головних складників концепції захисту рослин повинна стати технологія точного землеробства, яка включає механізацію точного застосування засобів захисту від шкід­ливих організмів залежно від кількості шкодочинних об'єк­тів на полі, строкатості і вогнищ їхнього розселення. Важли­вим при цьому є розробка комп'ютерних програм і застосу­вання скануючої техніки, що забезпечить визначення коор­динат агрегату на полі і сканування інтенсивності заселення рослин шкодочинними організмами. Від цього залежить біо­логічна і економічна ефективність використання хімічних засобів захисту рослин, а також ступінь можливого забруд­нення пестицидами навколишнього середовища.

Слід зазначити, що в найближчій перспективі застосуван­ня пестицидів залишиться одним із провідних методів захис­ту від бур'янів, шкідників і хвороб. Ці тенденції поки що збе­режуться, незважаючи на розширення площ вирощування стійких сортів, певні успіхи в галузі біологічного й агротех­нічного методів. Особливо це важливо для стримування масо­вого розмноження сарани, лучного метелика, бурякового довгоносика, клопа-черепашки та інших шкідників масового розвитку. При цьому необхідна істотна корекція розвитку агротехнічного, біологічного, генетичного й інших методів захисту. їхній зв'язок з науковими дослідженнями і практи­кою захисту рослин неможливий без використання ЕОМ.

Нова концепція повинна включати:

- прискорену ліквідацію комп'ютерної безграмотності;

- розробку програмного забезпечення короткострокових прогнозів і сигналізації;

- комп'ютерне забезпечення використання порогів піко-дочинності для оперативної роботи із захисту рослин;

- розробку програм комп'ютерного моделювання ство­рення комплексно стійких сортів і, можливо, найголовніше - моделювання концепції інтегрованого методу захисту кож­ної культури, ґрунтово-кліматичної зони, агроекосистеми.