При зменшенні посівної площі і збільшенні доз азоту

(М.В. Лісовий 1998)

Провідними науковцями ННЦ ІГА розроблено концепцію розвитку ґрунтознавства та агрохімії до 2010 р., яка передба­чає здійснення принципів сталого розвитку ґрунтового по­криву України, припинення деградації ґрунтів та впровад­ження заходів по розширеному відтворенню їхньої родючос­ті. З питань агрохімії розроблено концепцію використання добрив при їх дефіциті, запропоновано технології викорис­тання місцевих ресурсів для підвищення родючості ґрунтів. Як тимчасовий вихід із складного становища, запропоновано таку концепцію використання мінеральних добрив:

1. Мінеральні добрива використовують тільки під пріори­
тетні культури, які забезпечують найбільшу їх агрохімічну і
економічну ефективність. Для цього на основі результатів
дослідів географічної мережі та агрохімічної служби визна­
чені такі культури для всіх ґрунтово-кліматичних зон.

2. Дози добрив оптимізуються залежно від агрохімічних
показників ґрунтів (від рівня забезпеченості рухомими по­
живними речовинами за відповідними фазами вегетації сіль­
ськогосподарських культур). Так, для оптимізації доз азот­
них добрив при підживленні пшениці озимої встановлено
відповідні поправочні коефіцієнти на вміст мінерального
азоту в шарі ґрунту 0-60 см.

3. Добрива в ґрунт вносяться найефективнішим способом,
переважно локально (або в рядки при посіві), що забезпечує
найвищу окупність одиниці діючої речовини збільшенням
урожаю.

4. Дози, строки і способи внесення добрив оптимізують за­
лежно від рівня удобреності попередника (насамперед від
строків та норм внесення органічних добрив у сівозміні). Для
цього визначено строки післядії гною та поправочні коефіці­
єнти доз мінеральних добрив на фоні органічних добрив.

5. У першу чергу мінеральні добрива вносять на меліоро­
ваних землях (зрошених та осушених, вапнованих і гіпсова­
них).

6. У зоні Полісся на дерново-підзолистих ґрунтах та в Лі­состепу на опідзолених лісових ґрунтах, чорноземах типових і опідзолених рекомендується заміна легкорозчинних фос­форних добрив для основного внесення на фосфоритне бо­рошно з місцевих покладів фосфоритів. Результати дослід­жень свідчать, що в ланці сівозміни така заміна забезпечує 80 - 90 % приросту врожаю, який можна отримати при вне­сенні суперфосфату.

7. Найвища ефективність добрив досягається на посівах, захищених застосуванням гербіцидів та отрутохімікатів від бур'янів, шкідників і хвороб.

Зрозуміло, що напрацювання рекомендацій, згідно з цією концепцією, є важливим напрямом наукових досліджень в агрохімії на даному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва. Але вони мають тимчасовий характер і наукові установи повинні поряд з ними проводити дослідження на перспективу.

Серед загальних проблем агрохімії на майбутнє слід назва­ти розробку комплексу оптимальних параметрів агрохіміч­них, агрофізичних і біологічних показників родючості ґрун­тів у наукових системах землеробства, а також методів їх створення та регулювання.

Важливим напрямом досліджень у найближчому майбут­ньому будуть питання комплексного використання агрохі­мічних засобів у поєднанні з пестицидами, стимуляторами росту, інгібіторами нітрифікації, ретардантами.

В оптимізації умов живлення сільськогосподарських культур значне місце займає застосування мікроелементів. Серед важливих проблем, які необхідно вивчити на перспек­тиву, слід вважати обґрунтування вимог культур, властивос­тей та родючості ґрунтів, вивчення антагонізму і синергізму макро- і мікроелементів, мобілізації або іммобілізації мікро­елементів в умовах інтенсивної хімізації.

Досягнення агрохімічної науки вже нині мають всі необ­хідні умови для забезпечення науково обґрунтованого вико­ристання засобів хімізації землеробства. Завдання полягає у широкому впровадженні наукових розробок у сільськогоспо­дарське виробництво. Поглиблення теоретичних розробок по вдосконаленню технологій використання добрив дають мож­ливість перейти до широкого використання в агрохімії кіль­кісних моделей родючості ґрунтів і продуктивності рослин, значному підвищенню ефективності засобів хімізації.