Теоретичні основи застосування регуляторів росту

Сучасні агротехнології дають змогу одержувати високі врожаї сільськогосподарських культур у сприятливі за пого­дою роки. Проте навіть при дотриманні основних технологіч­них вимог вони не завжди забезпечують формування і вияв­лення адаптивного потенціалу рослин в умовах стресів при несприятливому погодному середовищі, а внаслідок цього відбувається зниження врожаю, пошкодження і навіть заги­бель посівів.

Серед високовартісних матеріально-технічних засобів не­значне застосування в агротехнологіях набули нові маловит-ратні резерви, зокрема регулятори росту (ретарданти, біости-мулятори, антиоксиданти тощо).

Сучасні регулятори росту включають комплекс біологічно активних речовин, що посилюють обмінні процеси в рослин­них організмах, підвищують їхню стійкість до несприятли­вих погодних умов, сприяють додатковому використанню закладеного в них потенціалу продуктивності та поліпшенню якості вирощеної продукції.

Вперше біологічно активні речовини були виявлені в точ­ках росту рослин на початку XX століття українським акаде­міком М. Холодним. Перші штучні біологічно активні препа­рати, створені за принципом впливу ростових речовин у рос­линах, виявилися дуже дорогими та малоефективними, тому не знайшли місця в агротехнологіях. По-справжньому висо­коефективні росторегулюючі засоби вдалося створити на ос­нові найновітніших досягнень науки лише через 50 років.

Незважаючи на те, що сучасні біостимулюючі препарати визнані одним із найдешевших засобів, здатних забезпечити вагоме підвищення врожайності, застосування їх стримуєть-ся тривалою недовірою до цього напряму науки. Через недос-гатню обізнаність чимало фахівців господарств і сільгоспор-ганів ще не спроможні подолати психологічного бар'єру і по­вірити в те, що дози у грамах на гектар здатні забезпечити підвищення врожаїв культур на центнери і тонни. Впровадження сучасних регуляторів гальмується також через не-об'єктивність реклами.

В результаті обробки насіння і посівів зернових колосових продуктивна кущистість рослин зростає на 20 - 35% , збіль­шується середня довжина колоса, кількість зерен у ньому та їхня абсолютна вага. На соняшнику, відповідно, відмічалося збільшення діаметра кошиків, кількості насіння та їхньої маси на кошик. На посівах цукрових буряків зростала маса коренеплодів та площа листкової поверхні. На картоплі збільшувалися кількість і маса бульб на кущ. Під впливом регуляторів на 3 - 9 днів прискорювалося достигання куку­рудзи, сої та соняшнику, відзначалося зниження збиральної вологості зерна.

Результатами широких дослідів доведено, що сучасні ре­гулятори росту стали вагомим резервом підвищення врожай­ності сільськогосподарських культур (табл.18).

Показники таблиці свідчать, що при обробці насіння регу­ляторами врожайність 9 основних польових культур, у се­редньому за три роки досліджень по трьох-чотирьох науко­вих установах, підвищилася на 10,6-29,1%, у тому числі: озима пшениця - на 14,5-17,3%, ярий ячмінь - 14,1-19,3, горох - 20,0-21,8, кукурудза на зерно - 11,1-18,2, соняш­ник - 14,5-18,8, цукрові буряки - 12,4-23,2, картопля -10,6-14,1 і льон-довгунець - на 18,3-19,8% .

При цьому середні прирости врожаїв від кращих препара­тів досягали: зерна ярого ячменю та озимої пшениці -6,0-6,6 ц/га, кукурудзи - 11,5, цукрових буряків - 75, со­няшнику - 3,9, картоплі - 45 ц/га. Майже такі самі прирос­ти забезпечило й обприскування посівів.

Узагальнення результатів досліджень регуляторів росту рослин, проведених під методичним керівництвом НЦ "Агроресурси", дало змогу розробити технологічні рекомендації Мінагрополітики щодо науково обґрунтованого застосування цих препаратів у сільськогосподарському виробництві.

Таблиця 18