Склад, структура і функції агротехнологій та окремих технологічних етапів
Складова науково-технічного прогресу - це технологія. Будь-яке відкриття або винахід, якщо воно не реалізоване в конкретному способі технологічного використання, не може задовольнити свою суспільну користь або ефективність творчості конкретного працівника.
Під технологією розуміють сукупність способів і засобів здійснення конкретного виробничого процесу. Інколи вважають, що складовою цього процесу є техніка, технологія і організація. Сільськогосподарську технологію, крім всього іншого, визначають специфічні засоби виробництва - земля, рослини і тварини.
Щодо сільського господарства можна виділити такі категорії (технологія сільськогосподарського виробництва, технологія рослинництва, технологія тваринництва, технологія вирощування сільськогосподарських культур та ін.):
1. Технологія сільськогосподарського виробництва - це сукупність способів, закономірностей, засобів, послідовності і якості виконання робіт у галузі з метою отримання сільськогосподарської продукції.
2. Технологія рослинництва - це сукупність способів, за
кономірностей, засобів, послідовності та якості виконання
робіт у даній галузі з метою отримання рослинної продукції.
3. Технологія вирощування сільськогосподарських куль
тур вимагає певної послідовності робіт по вирощуванню,
збиранню та післязбиральній обробці сільськогосподарських
культур, агротехнічні вимоги до виконання робіт, перелік
технічних засобів, техніко-економічні показники. Для послі
довності виконання технологічних операцій складається спе
ціальна технологічна карта встановленої форми.
Практика сільськогосподарського виробництва має декілька видів технологій вирощування сільськогосподарських культур. Частіше у літературі і на виробництві зустрічаються такі назви:
- ручна (немеханізована);
- механізована;
- традиційна (звичайна);
- прогресивна;
- перспективна;
- індустріальна (промислова);
- інтенсивна;
- ресурсо- та енергозберігаюча;
- біотехнологія
Класифікаційна схема технологій в рослинництві показана на рис. 7.
Ручні (немеханізовані) технології не мають широкого застосування у сільськогосподарському виробництві. При вирощуванні більшості культур вони витіснені механізованими. Для якісної оцінки ступеня механізації робіт (См) використовують формулу:
де: Орз, Орм і Орр - обсяг робіт, виконаний при вирощу ванні сільськогосподарських культур: загальний, машинами і механізмами, вручну.
При См = 1 характерна комплексна механізація вирощування культур, оскільки ручні роботи взагалі відсутні.
Звичайна (традиційна) - це та технологія, яка склалась у сільськогосподарському підприємстві на відповідному етапі його матеріально-технічної бази. На відміну від неї прогресивна технологія вимагає інноваційні досягнення науки і практики, які рекомендовані для впровадження. На основі звичайної та прогресивної технологій науковими установами та виробничниками формується перспективна технологія, яка буде реалізована в майбутньому.
Для отримання стійких врожаїв високої якості важливо виконати три умови:
- враховувати у повному обсязі можливості конкретного ґрунтово-кліматичного району, поля, сорту;
- послідовно нарощувати родючість ґрунту;
- обов'язково враховувати біологію та потреби рослин.
Ці вимоги можна задовольнити лише при високій інтенсифікації виробництва. Інтенсивна технологія (від латинського іпіепзіо - напруженість) означає збільшення напруженості, тобто концентрації факторів інтенсифікації - добрив, пестицидів, регуляторів росту, меліорантів, технічних засобів та інших ресурсів при поліпшених агротехнічних умовах, що забезпечують високу окупність врожаю.
В основі інтенсивної технології є рослина з її біологічними особливостями і потребами в процесі росту і розвитку. Другою складовою інтенсивної технології є орієнтація на використання всіх особливостей кожної ділянки землі.
Інтенсивна технологія базується на всіх складових індустріальної технології з більш високим ступенем використання матеріально-технічної бази для оптимізації умов вирощування на всіх етапах розвитку рослин. Методологічна основа інтенсивної технології заключається в тому, що має послідовний комплексний і системний підходи. Всі фактори інтенсифікації застосовуються у їх взаємодії, а ефективність вирощування сільськогосподарських культур базується на дотриманні наступних теоретичних принципів:
- постійне поліпшення родючості ґрунту;
- використання біологічних особливостей районованих високоврожайних сортів (гібридів) інтенсивного типу;
- використання комплексу біологічних, агротехнічних і агрохімічних засобів управління формуванням врожаю та інтегрованого захисту рослин від шкідників, хвороб та бур'янів;
- комплектування оптимального складу машинно-тракторного парку при умові ефективного його використання;
- висока кваліфікація кадрів;
- обов'язкове дотримання технологічної дисципліни. Суть інтенсивної технології заключається в обов'язковому виконанні наступних технологічних елементів:
- хімічна меліорація ґрунтів;
- розміщення посівів на кращих попередниках у сівозміні;
- запровадження високоврожайних інтенсивних сортів, стійких до вилягання;
- високе забезпечення рослин елементами мінерального живлення з урахуванням їх вмісту у ґрунті;
- дробне внесення азотних добрив у період вегетації за даними ґрунтової і рослинної діагностики;
- регулювання росту рослин ретардантами;
- застосування інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, шкідників і бур'янів шляхом регулювання їх чисельності;
- своєчасне і якісне виконання всіх технологічних заходів, направлених на захист ґрунтів від ерозії, накопичення вологи, створення сприятливих умов росту і розвитку культур.
Всі ці заходи повинні проводитись з метою максимальної окупності заходів, що запроваджені в агротехнологіях.
Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1906;