Кліматичні фактори і продуктивність сільськогосподарських культур

Технологія вирощування сільськогосподарських культур є результатом не лише глибоких знань закономірностей рос­ту і розвитку рослин, а й уміння найбільш доцільно застосо­вувати їх у конкретних умовах кліматичного потенціалу. Всі ці заходи повинні впроваджуватись з урахуванням агроклі-матичних ресурсів конкретної місцевості.

Урахування агрокліматичних умов території природної зони господарства дасть змогу в кожному конкретному ви­падку диференційовано розробляти агротехнічні заходи по підвищенню культури землеробства та одержанню стабіль­них врожаїв сільськогосподарських культур.

Кліматичні ресурси використовують при визначенні ком­плексу найбільш ефективних агротехнічних заходів, які не­обхідно вжити для послаблення впливу несприятливих мете­орологічних умов.

Для розвитку рослин і формуваня врожаю необхідні три основні фактори: світло, тепло, волога. Найбільш мінливі з них тепло і волога.

Світло. Кожна географічна місцевість характеризується різним світловим режимом (інтенсивність радіації, спек­тральний склад світла, тривалість освітлення).

З практики рослинництва відомо, що сільськогосподар­ські рослини різного походження неоднаково реагують на довжину сонячного дня. Одні види вважаються рослинами довгого дня, другі - короткого, треті - на довжину дня не ре­агують. Відомо, що в умовах довгого дня формується висо­кий врожай пшениці, жита, вівса, кормових злаків, картоп­лі тощо. Тривале освітлення цих рослин спричиняє швидке проходження фаз розвитку плодів і насіння. Рослини корот­кого дня (просо, сорго, соя, рис) уповільнюють швидкість проходження фаз розвитку. Стимуляція швидкого цвітіння і плодоношення досягається вкороченням часу освітлення.

Таким чином, для практики землеробства при інтродукції рослин важливо враховувати тривалість дня і ночі. Рослини низьких широт (південні рослини) частіше є рослинами ко­роткого дня. При інтродукції у високих широтах, тобто в умовах довгого дня, вони розвиваються повільно, інколи не дозрівають і навіть не цвітуть (коноплі).

При вивченні фотоперіодизму і фотохімічних реакцій рос­лин виявили, що для рослин довгого дня у весняно-літній пе­ріод характерний прискорений ріст. У другій половині літа, коли сонячний день скорочується, ростові процеси уповіль­нюються. У результаті рослини довгого дня до настання мо­розів не завжди встигають сформувати комплекс покривних тканин - перидерму, що може призвести до втрати зимостій­кості. Це потрібно враховувати при інтродукції рослин у ви­соких широтах. Переміщення у північні райони деяких культур, наприклад конюшини, заважають не зимові моро­зи, а характер фотоперіодичних реакцій.

Продуктивність фотосинтезу в значній мірі визначає орі­єнтування листкової пластинки до світла. Виділяють три способи орієнтування:

1. Горизонтальне - перпендикулярно сонячним проме­
ням. У даному випадку максимально засвоюються промені
при знаходженні сонця у зеніті.

2. Паралельне - листкова пластинка розміщена верти­
кально. Засвоєння сонячних променів краще вранці і ввече­
рі.

3. Дифузне - листки розміщені вертикально і горизонталь­
но. В цих умовах сонячна радіація засвоюється в повній мірі
протягом всього дня.

Наукові дані вказують, що рослини високих широт в умо­вах низького сонцерозміщення частіше мають вертикальну орієнтацію листків. Щодо практичного застосування цих по­ложень у рослинництві - це організація змішаних посівів шляхом підбору кормових трав з різною орієнтацією листків для забезпечення високого врожаю фітомаси.

Тепло. Життєдіяльність рослин проходить у визначених інтервалах температур: у зоні оптимуму, мінімуму і макси­муму. В зоні мінімуму або максимуму спостерігається припи­нення активної діяльності організму. У першому випадку низькі температури (холод), у другому - високі температури (спека) спричиняють процес відмирання рослин. Таким чи­ном, температура визначає межі життя.

Диференціація тепла на планеті - основа широтної зональ­ності і висотної поясності рослинності і ґрунтів. Внаслідок зменшення від екватора до полюсів висоти сонцерозміщення та кута падіння променів змінюється кількість тепла. Серед­ньодобова температура біля екватора складає +26,2°С, біля 30° п. ш. вона дорівнює +20,3°С, а на широті 60° п. ш. знижу­ється до -1°С.

Важливе значення у житті рослин має найбільш висока і найбільш низька температура (абсолютний максимум і абсо­лютний мінімум), що спостерігається в даній кліматичній зо­ні, середня температура найбільш теплого і холодного міся­ців. Відомості про біологічні мінімуми допомагають визначи­ти оптимальні строки сівби (табл. 11).

У рослинництві для оцінки теплових ресурсні вегетаційно-го періоду використовують показник суми активних темпе­ратур, який дозволяє, оцінювати потребу рослин у теплі і визначає район вирощування культури. Сума активних тем­ператур включає і суму позитивних середньодобових темпе­ратур за період, коли вона вище + 10 С.

Для більшості сільськогосподарських культур найопти-мальніший період від сівби до сходів буває при температурі ґрунту 21 - 25°С. Період від сходів до цвітіння, як правило, скорочується при вищій температурі. Проте, деякі культури, головним чином північного походження, при середньодобо­вій температурі понад 23 - 24°С за період сходи - цвітіння не реагують на підвищення температури, або знаходяться у пригніченому стані. В такому разі цей період подовжується. У період цвітіння - достигання температура має велике зна­чення - чим вона вища, тим швидше проходить достигання.

Таблиця 11