Сутність державного податкового прогнозування

Прогнозування – це процес, що передбачає випередження відображення дійсності. Постійне бачення перспективи дає змогу своєчасно виявити ризики і вжити заходів щодо уникнення негативних результатів.

Податкове прогнозування слугує базою для податкового планування. Основним завданням податкового прогнозування є визначення на заданий часовий період економічно обґрунтованого розміру надходжень податків до відповідного бюджету.

Державне податкове прогнозування, з одного боку, слугує основою для розроблення прогнозу соціально-економічного розвитку країни, суб’єктів господарювання на середньостроковий і довгостроковий періоди з метою своєчасного і обґрунтованого складання проектів державного і місцевих бюджетів на майбутній рік та на середньострокову перспективу для ухвалення необхідних політичних, економічних і соціальних рішень під час виконання відповідних бюджетів. З іншого, податкове прогнозування здійснюється відповідно до прогнозу найважливіших соціально-економічних показників розвитку економіки та її провідних галузей, таких, як приріст (зниження) ВВП, прибуток в цілому з економіки та в розрізі її галузей тощо, а також показників розвитку економіки суб’єктів господарювання. Ці показники розробляються центральними економічними відомствами: Мінекономіки України, Мінфіном України, НБУ, а також органами місцевого самоврядування.

Прогнозуючи надходження податків, перелічені органи управління орієнтуються на їх максимально високий рівень. Водночас потреби в збільшенні витрат та обумовлене цим орієнтування на максимальне вилучення коштів платників податків мають певні економічні обмеження, які залежать, по-перше, від можливостей економічного зростання господарства країни та його окремих галузей, підвищення ефективності економіки і, по-друге, від рівня податкових вилучень, за межею якого податки можуть не лише здійснювати негативний вплив на розвиток економіки, але і за певних умов призвести до згортання підприємницької діяльності. Тому в процесі податкового прогнозування всі ці чинники повинні неодмінно враховуватися.

Податкове прогнозування повинне відігравати і фактично відіграє важливу роль у виробленні податкової та бюджетної політики держави. У його процесі Міністерство фінансів України, зокрема, ухвалює рішення щодо необхідності внесення змін до податкового законодавства, скорочення витрат за умови, коли можливості збалансування бюджету податковими методами на планований період вичерпані. Тому одночасно з проектом державного бюджету на майбутній рік розробляються проекти відповідних законів щодо змін і доповнень до чинного законодавства у сфері оподаткування.

До податкового прогнозування повинні залучатися також наукові установи, колективи учених, практики, громадські організації, які повинні захищати права платників податків. Залучення їх до цієї діяльності спричинене необхідністю широкої суспільної підтримки заходів, що пропонуються щодо змін і доповнень до чинного податкового законодавства, використанням їх знань і досвіду, а також зацікавленістю у вдосконаленні податкового законодавства.

Процес податкового прогнозування базується на загальноекономічних методах: експертних оцінках, аналізі, кореляції тощо. До того ж вибір методу визначається цілями, що постають на певній стадії податкового прогнозування, часовими обмеженнями, конкретними видами податку.

У загальному вигляді алгоритм методики визначення надходжень податкових платежів до бюджету можна представити такою формулою:

ПН=(ПБ-П)d_inf+Зр-Зоч

ПН –очікувана сума надходження податку в поточному році;

ПБ – база оподаткування поточного року;

П – сума пільг з податку, що набувають чинності у плановому фінансовому році;

dinf – індекс-дефлятор, що враховує інфляційний дохід;

Зр – сума реструктуризованої недоїмки відповідно до чинного законодавства;

Зоч – очікувана сума недоїмки податку на кінець поточного року.

Початковою складовою податкового планування слугує визначення податкової бази за видами податків, розрахунок якої здійснюється в цілому по країні та регіонах.

Прогноз надходжень податків є дослідженням перспективного характеру, що базується на пізнанні і передбаченні об’єктивних і суб’єктивних чинників, що впливають на надходження податків. Унаслідок цього його результати носять імовірнісний, попередній характер, незважаючи на те, що при його розробленні враховуються реальні економічні умови і процеси, а фундаментом прогнозу слугують комплексні програми економічного і соціального розвитку країни або регіону, які визначають необхідну для цього динаміку змін основних макропоказників.

Враховуючи ці обставини при прогнозуванні податкових надходжень цим процесом повинні охоплюватись не стільки самі величини податкових надходжень, скільки їх бази оподаткувань та їх елементи.

У процесі податкового прогнозування відбувається пошук оптимального рівня оподаткування, що задовольняє інтереси обох сторін і сприяє досягненню необхідного балансу між їх фінансовими можливостями та інтересами. Як свідчить світовий досвід, при встановленні оптимального рівня податкових вилучень на перший план повинні висуватися економічні стимули розвитку виробництва, тобто інтереси товаровиробника.