Принципи податкового регулювання

Під принципом у широкому сенсі розуміють „основне, вихідне положення якої-небудь наукової системи, теорії, ідеологічного напряму і т. ін.”

Принцип податкового регулювання слід розуміти як основне положення, що визначає сутність та основу податкової політики держави, як один з основних важелів державного регулювання економіки.

1) Принцип наукової обґрунтованості передбачає врахування вимог об’єктивних економічних законів, реалій економічного, політичного і соціального життя суспільства, національних особливостей. Специфічними рисами сучасного етапу розвитку української економіки є значна частка тіньової та неспостереженої економіки, а також порівняно низький рівень податкової культури платників. Внаслідок цього заходи податкового регулювання, які дають відчутний ефект у країнах з розвинутою ринковою економікою, можуть не спрацьовувати та не давати бажаного результату.

2) Принцип узгодження інтересів Система оподаткування України має базуватися на принципі поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб’єктів господарювання та громадян. Порушення в процесі податкового регулювання балансу інтересів може призвести до негативних наслідків.

3) Принцип системності. Раціональне поєднання та взаємодія різних інструментів податкового регулювання підсилює їх дієвість завдяки синергійному ефекту, тому для вирішення будь-якого завдання у сфері податкового регулювання слід застосовувати відповідний "пакет" інструментів. Введення локальних заходів порушує цілісність системи податкового регулювання та знижує, в кінцевому рахунку, його ефективність.

4) Принцип комплексності. Податкове регулювання має застосовуватися в комплексі з іншими прямими та непрямими методами державного регулювання, такими як митно-тарифне регулювання, державна політика ціноутворення, бюджетна політика, ліцензування певних видів господарської діяльності, монетарна політика тощо.

5) Принцип пріоритетності передбачає чітке визначення пріоритетів податкового регулювання – основних соціально-економічних проблем розвитку країни, на вирішенні яких через податкові заходи слід зосередитися державі в конкретний момент часу.

6) Принцип раціонального поєднання стратегічного та тактичного підходів у податковому регулюванні. На кожному етапі розвитку економіки країни постає завдання раціонального поєднання стратегії і тактики податкового регулювання. Проте згідно з принципом пріоритетності, перевага в податковому регулюванні має надаватися саме використанню податкових інструментів стратегічного характеру.

7) Принцип законодавчого врегулювання. Всі інструменти державного регулювання у сфері оподаткування мають бути чітко регламентовані відповідними законодавчими актами, причому законодавче мають бути врегульовані всі елементи кожного з цих інструментів.

8) Принцип адаптації передбачає коригування впливу держави на соціально-економічні процеси залежно від внутрішніх та зовнішніх умов розвитку країни на основі безперервного аналізу дієвості й ефективності заходів податкового регулювання.

9) Принцип безперервності полягає в тому, що процес податкового регулювання, хоча й реалізується за допомогою окремих механізмів, термін дії яких є обмеженим, але в цілому має безперервний характер.

10) Принцип мінімальної достатності випливає з відповідного принципу державного регулювання економіки, який полягає в тому, що держава повинна виконувати тільки ті функції, які не може забезпечувати ринок.

11) Принцип ефективності Позитивний економічний або/та соціальний результат відповідних заходів податкового регулювання має перевищувати втрати та витрати всіх суб’єктів податкових правовідносин, пов’язані з їх реалізацією.

Дотримання сформульованих принципів у процесі здійснення податкового регулювання економічних та соціальних процесів сприятиме максимальній реалізації регулятивного потенціалу оподаткування.