Класифікація економічних суб’єктів. Місце домогосподарств в системі ринкових відносин

Функціонування ринкової економіки потребує аналізу її суб’єктної структури. Під останньою розуміється система відносин між багатьма економічними агентами, що відображає їх цілі, інтереси, рішення, характер, форми та результати їх взаємодії щодо виробництва, обміну, розподілу та споживання економічних благ.

В історичному аспекті економічні суб’єкти змінювались відповідно до розвитку структури суспільства. Якщо у працях меркантилістів центральним економічним суб’єктом була держава, то економічний аналіз англійської класичної школи був зосереджений вже на діяльності індивіда, в основу якої покладено його особистий інтерес. Цей напрямок дослідження було продовжено маржиналістами й перенесено до сфери міжнародних економічних відносин.

У ХХ ст. в економіці з’являються нові економічні агенти. Має місце тенденція до створення потужних економічних і соціальних груп (картелі, професіональні організації працівників, спілки роботодавців, національні та транснаціональні корпорації й т.і.). Утворюється такий економічний агент як держава, який виконує специфічні функції. Таким чином, сучасна економіка являє собою сукупність індивідів, сімей, фірм, інститутів, які вступають між собою в економічні відносини, що певним чином контролюються державою.

Економічні суб’єкти поділяються на дві групи:

- мікросуб’єкти– елементарні одиниці у сфері споживання (домогосподарства) й у сфері виробництва (підприємства або фірми). Цей рівень суб’єктності передбачає індивідуальні рішення щодо виробництва або споживання окремих благ;

- макросуб’єкти – агреговані одиниці, тобто сукупність реальних господарчих суб’єктів, які об’єднуються лише в чотири сектори, виходячи з їх функцій. Це сектор домогосподарств, підприємницький сектор, державний сектор та сектор зарубіжжя.

Звичайно, що економічна наука досліджує узагальнене поняття “домогосподарство”, його визначення та закономірності розвитку. Оскільки в різних країнах існують певні відмінності в поняттях власності, сумісного проживання, загального доходу, остільки дати єдине тлумачення домогосподарству як економічній категорії досить важко. Звернемося до трактування цього поняття за стандартами ООН. Домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя”. У звичайному розумінні поняття “домашнє господарство” близьке до поняття “сім’я”, але не співпадає з ним. Сім’я – це група осіб, зв’язаних родинними відносинами та спільним бюджетом.

Відповідно до системи рахівництва ООН до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в певних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені та ін. Термін “домогосподарство” більш прив’язаний до територіальних меж окремої домогосподарської одиниці, ніж до родинних зв’язків, і передбачає існування економічних відносин всередині домогосподарства. Сім’я є найбільш розповсюдженою формою існування домогосподарства. Сьогодні в Україні налічується 13,2 млн. домогосподарств, які, поряд з фірмами, є складовою приватного сектора.

Можна виділити три функції домогосподарств. По-перше, вони є власниками економічних ресурсів; по-друге, це поточне споживання частини доходу домогосподарств; по-третє, це функція заощадження другої його частини. Проаналізуємо їх, розглянувши кругообіг благ, доходів і ресурсів у ринковій економіці.

Кругообіг починається з домашніх господарств як власників ресурсів, що постачають на ринок ресурсів працю, землю, капітал. Ресурси потрапляють до фірм, які, поєднавши їх у певний спосіб, використовують для виробництва і постачання на ринок економічних благ з метою одержання прибутків. Купуючи або орендуючи ресурси у домогосподарств, фірми сплачують їм доходи: заробітну плату, ренту, відсоток. Домогосподарства, отримавши доходи, використовують їх для придбання у фірм товарів і послуг. Таким чином, формуються споживчі витрати домогосподарств та виторг фірм, що реалізують продукцію.

Двоїста роль домогосподарств в економіці проявляється у тім, що на ринку ресурсів вони пропонують ці ресурси для продажу фірмам, а на ринку товарів і послуг – визначають свій попит на споживчі блага, що пропонуються фірмами. Такий зв’язок домогосподарств і фірм через ринкові механізми дає можливість узгодити дії суб’єктів ринкової економічної системи.