Витрати домогосподарств

З отриманням доходів домогосподарства розраховуються з державою (сплата особистого податку), а залишок розподіляється на споживання і заощадження. Основними статтями витрат домогосподарств є: 1) податки; 2) харчування; 3) одяг і взуття;4) оплата квартири; 5) транспорт; 6) оплата комунальних послуг; 7) освіта; 8) відпочинок і розваги; 9) лікування; 10) заощадження; 11) добровільні пожертвування та внески; 12) сплата заборгованості за кредит; 13) інші витрати. При здійсненні витрат домогосподарства вступають в економічні відносини з державою, виробниками, фінансовими посередниками.

Споживання домогосподарства – це витрати на придбання товарів особистого користування. Споживчі витрати можна класифікувати так: 1) на товари довгострокового користування (служать більш одного року); 2) на товари короткострокового користування (служать менш одного року); 3) на послуги. Споживання формується та змінюється за певними закономірностями, що йому притаманні. Їх дослідження оформлене в теорію поведінки споживача, яка має два напрями: кардиналістська теорія (кількісна) і ординалістська теорія споживання (порядкова). Проблеми, що розглядаються теорією споживання, містять досить буденні питання для кожного споживача: які товари і в якій кількості потрібні; чи можна їх купити, враховуючи обмежений бюджет споживача і ціни товарів?

В теорії споживання виділяється поняття корисності, яке було введено англійським філософом Є. Бентамом. Згідно з його уявленням, максимізація корисності і є психологічним принципом поведінки людей, які намагаються уникнути страждань і збільшити задоволення або щастя. Утилітарна доктрина корисності закладена в основу кардиналістської теорії, що вивела правило максимізації корисності (рівноваги споживача): домогосподарства як покупець повинне так упорядковувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність (MU) відповідно до ціни товару (Р). При цьому керуються особистими смаками та вподобаннями:

У подальшому економісти підвергли сумніву можливість кількісно вимірювати корисність і створили порядкову теорію поведінки споживача, в основу якої покладено принцип упорядкування вподобань споживачів відносно певних наборів благ. У цій теорії досить широко використовуються графічно-математичні методи аналізу, а рівновага споживача має своє трактування. Цей підхід дозволив проаналізувати зв’язок між зміною дохода і структурою витрат домогосподарств, зміною ціни товару та попитом на нього.

Якщо дивитися на домогосподарства з позиції макроекономіки, то бачимо, що їх попит домінує на ринку товарів і послуг і складає споживчий попит як частину сукупного попиту. Можна розглядати функцію короткострокового споживання (2–4 роки – функція споживання Дж. М.Кейнса) та теорії довгострокового споживання. Дж.-М.Кейнс виходив з так званої гіпотези абсолютного дохода, за якою споживання домогосподарств залежить від абсолютної величини поточного доходу. Споживачі, як правило, збільшують своє споживання з ростом дохода, але в меншій мірі, ніж росте дохід. Тому функція споживання записується як: С = С_а + С_у * Y, де С_а – величина автономного (незалежного від поточного доходу) споживання; С_у – гранична схильність до споживання, котра вказує, наскільки збільшиться споживання за збільшення поточного доходу на одиницю; Y – поточний дохід.

Теорії довгострокового споживання розглядають споживання як функцію не тільки поточного доходу, а й доходу, який домогосподарство планує отримати у майбутньому (теорія постійного доходу М.Фрідмена, гіпотеза життєвого циклу Ф.Модільяні, теорія міжчасового вибору І.Фішера).

Заощадження– це неспоживана частина доходу домогосподарства, яким воно розпоряджається. Можна виділити такі причини збереження доходу: 1) купівля дорогих товарів і послуг довгострокового користування (житло, меблі, автомобіль, відпочинок); 2) освіта дітей; 3) забезпечення в старості; 4) забезпечення на “чорний день” у разі виникнення непередбачуваних обставин; 5) спекуляції, тобто гра на купівлі-продажу цінних паперів, які змінюють свої прибутки в різні терміни часу. Кожній функції споживання відповідає своя функція заощаджень:

S = – C_а + (1-С_Y)* Y = – C_а + S_Y* Y,

де S_Y – гранична схильність до заощадження, що доповнює граничну схильність до споживання до одиниці.

Отже, домогосподарства відіграють значну роль в ринковій економіці, виконуючи певні функції. Вони формують значну частину сукупного попиту, приймають участь в дослідженні макроекономічної рівноваги, відображають рівень життя населення.

Основні поняття

Економічні суб’єкти, домогосподарство, сім’я, дохід, майно, заробітна плата, рента, відсоток, трансфертні платежі, середній клас, споживання домогосподарств, заощадження домогосподарств.

Питання для обговорення на семінарському занятті

1. Сутність і функції домогосподарств.

2. Види доходів домогосподарств і їх характеристика.

3. Витрати домогосподарств та тенденції їх зміни в Україні.

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь.

Література

1. Звіт про виконання Державного бюджету за 2003 рік // Урядовий кур’єр. 6 травня 2004 року, №84.

2. Економіка України за січень-грудень 2004 року//Урядовий кур’єр. 27 січня 2005 року, №15.

3. Лібанова Е. Людина на ринку праці // Урядовий кур’єр. 20 квітня 2004 року, №74. – с.7.

ГЛАВА 12. ПІДПРИЄМСТВО І ПІДПРИЄМНИЦТВО