Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів – це частина фінансового ринку, де здійснюється емісія і купівля-продаж цінних паперів. Через ринок цінних паперів (або фондовий ринок), тобто через банки, спеціалізовані кредитно-фінансові інститути і фондову біржу акумулюються грошові накопичення підприємств, держави і приватних осіб, які спрямовуються на виробниче і невиробниче вкладення капіталів. Ринкову взаємодію з цінними паперами прийнято поділяти на взаємодію в межах випуску цінних паперів і на взаємодію в межах їх обігу. Відносини, які виникають у процесі первинного продажу і купівлі цінних паперів, називають первинним ринком. Подальший рух цінних паперів від одних інвесторів до інших називають обігом. Взаємодію, що виникає в процесі обігу цінних паперів, називають вторинним ринком. До первинного ринку цінних паперів відносяться ринок інструментів позики (облігації державних займів, казначейських обов’язків, векселів); ринок інструментів нерухомості (акції відкритих акціонерних товариств); ринок інструментів інвестицій (акцій, інвестиційних і депозитних сертифікатів). До вторинного ринку цінних паперів відноситься біржовий ринок (фондова біржа); позабіржовий ринок (ринок похідних інструментів, тобто ф’ючерсів, опціонів, варрантів, тощо). Біржовий ринок пов’язаний з діяльністю фондової біржі. Крім того, фондовий ринок можна диференціювати за такими ознаками:

– за категоріями емітентів — ринок корпорацій, держави;

– за терміном випуску — із встановленим терміном обігу і без встановленого терміну обігу, безстрокових цінних паперів;

– за територією розповсюдження — місцевий, локальний, регіональний, національний, інтернаціональний;

– за видами цінних паперів — ринок акцій, ринок облігацій та інших цінних паперів.

В Україні цінними паперами, згідно з законом України «Про цінні папери і фондову біржу», вважаються 7 видів цінних паперів: акції, облігації внутрішньої державної і місцевої позики, облігації підприємств, скарбничі зобов'язання, депозитні сертифікати, векселі, приватизаційні папери.

Цінні папери можуть бути:

а) документами, які підтверджують участь або членство в організації-емітенті;

б) борговими документами;

в) засобом платежу (розрахунків);

г) засобом забезпечення виконання зобов'язань.

Всі цінні папери мають певний цикл «життя». Емітенти випускають їх (тобто «дають їм життя»), потім вони перебувають в обігу або зберігаються (тобто «живуть»), і насамкінець, їх забирають з обігу або погашають (тобто вони «закінчують життя»). Навіть цінні папери, які випущені на невизначений термін, є лише теоретично безстроковими. При випуску боргових цінних паперів у переважній більшості випадків емітент вказує термін, на який вони випускаються, і при настанні якого він зобов'язується цілком виконати свої обов'язки перед інвестором. Вартість конкретних цінних паперів завжди перебуває у прямій залежності щодо тривалості їх «життя». Це означає, що чим більша кількість часу включає в себе поняття «життя» цінного паперу, тим більшою є її вартість.

Важливою характеристикою цінних паперів є їх ліквідність. Під ліквідністю цінних паперів зазвичай розуміють здатність цінних паперів обмінюватися на гроші. Іншими словами, ліквідність означає швидкість, з якою певні цінні папери можуть бути продані на ринку.

Акція – це цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про внесення певного паю в статутний фонд акціонерного товариства, дає право на участь в управлінні ним, отримання частини прибутку в формі дивідендів, а також на участь у розподілі майна у випадку його ліквідації.

Облігація – це цінний папір, який свідчить про внесення її власником певних засобів і підтверджує обов’язки емітенту повернути власнику номінальну вартість в передбачений термін із сплатою процентів. Дивіденд – це частка розподіленого прибутку, який припадає на кожну акцію. Оскільки прибуток акціонерного товариства не може бути гарантований, гарантованим не може бути і дивіденд (окрім привілейованих акцій). До того ж після отримання прибутку товариство сплачує обов’язкові податки, направляє частину прибутку на розвиток підприємства і тільки тоді залишається (може і не залишається) частина прибутку, яка виплачується як дивіденди. Відсоток є платою за використання чужих грошей, тому продавець облігації змушений його виплачувати і власник облігації з повним правом може розраховувати на стабільний відсоток.)

Таким чином покупець акції стає власником компанії і може приймати участь в управлінні компанією, голосуючи і виступаючи на зборах акціонерів. Однак акціонер на має гарантованого доходу і не може вимагати від компанії повернення вкладених грошей. Покупець облігації не купує право власності, однак він може розраховувати на стабільний гарантований відсоток по облігації і на повернення вкладених грошей.

До того ж, на відміну від облігації акція приховує в собі перспективу багатократного примноження стартової вартості, що пов'язано із зростанням акціонерного капіталу. Приклад. Припустимо, є акціонерне товариство з величиною акціонерного капіталу в 20 млн. грн., поділеною на 3000 акцій по 10 000 грн. кожна. Наприкінці року роботи акціонерне товариство отримало прибуток у розмірі 9 млн. грн. З отриманого прибутку одна частина буде сплачена акціонерам у вигляді дивідендів на їхні акції (наприклад, 3 млн. грн.), друга частина, яка називається нерозподіленим прибутком корпорації (наприклад, 6 млн. грн.) буде реінвестована, тобто витрачена на розширення виробництва. Величина власного капіталу товариства зростає з 30 млн. грн. до 36 млн. грн. Вартість компанії зросла, отже, частка одної акції у загальному капіталі становитиме вже не 10 000 грн., а 12 000 грн.,: 36 млн. грн. / 3000 акцій.

Акції бувають іменні та за запитанням; прості й привілейовані; безголосі, одноголосі та багатоголосі.

Виплата доходів, якщо корпорація випустила і облігації, і акції (привілейовані і звичайні), здійснюється з прибутку у такому порядку:

1) відсоток за облігаціями;

2) фіксований дивіденд за привілейованими акціями;

3) дивіденд за звичайними акціями.

Особливості розглянутих цінних паперів можна представити в таблиці 10.1.

 

Таблиця 10.1 - Особливості цінних паперів

Характеристики Облігації Привілейовані акції Звичайні акції
Позиція власника (Кредитор) (Співвласник з обмеженими правами) (Співвласник)
Право голосу (Не дають) (Не дають) (Дають)
Термін випуску (Випускаються на певний термін) (Безстрокові) (Безстрокові)
Доход (Фіксований відсоток) (Фіксований дивіденд) (Дивіденд, що змінюється залежно від прибутку)
Черговість виплати доходу (У першу чергу) ( У другу чергу) (У третю чергу)

 

Ринкова ціна акції (її курсова вартість) визначається так само, як і ринкова ціна будь-якого товару, – взаємодією попиту і пропозиції.

Як і для будь-якого іншого товару, існують чинники, які впливають на курс акцій, впливаючи на попит і пропозицію.

Будь-які цінні папери мають номінальну ціну, що позначена на них, і ринкову (біржову) ціну, за якою вони продаються і купуються. Ринкова ціна акції називається курсом акції. Існують два курси акції: курс за яким акція купується в даний час, або курс купівлі; курс, за яким акція продається в даний момент, або курс продажу. Курс акції практично ніколи не відповідає їх номінальній вартості.

Курс акції під впливом попиту і пропозиції на них постійно коливається навколо середньої (курсової) ціни. Середній курс акції можна визначити за формулою:

Середній курс акції = 100 %

Середній курс облігації = 100 %.

 

Головним інститутом (організацією) ринку цінних паперів виступає фондова біржа. Особливостями функціонування фондової біржі є те, що:

1. На фондовій біржі відбувається торгівля акціями тільки найбільших національних фірм, перелік яких обмежується декількома сотнями.

2. Фондова біржа є організованим великооптовим ринком цінних паперів.

3. Співвласником акціонерної фірми може стати будь-яка фізична або юридична особа, яка придбає акції.

4. Торгівлю акціями на фондовій біржі здійснюють не безпосередньо покупці і продавці, а біржові посередники (брокерські фірми і брокери).

Труднощі формування сучасного фондового ринку пов’язані з тим, що акції купуються переважно для отримання контролю над системою управління підприємством, а не для отримання дивідендів. Тому переважна кількість акцій, особливо прибуткових підприємств, зовсім не виставляються на публічні торги на Українську фондову біржу. Інакше кажучи реальний фондовий ринок в Україні ще не сформований.

 

Основні поняття

Інфраструктура ринку, організаційно-технічна інфраструктура, фінансово-кредитна інфраструктура, інформаційна інфраструктура, інститути інфраструктури ринка.

 

Питання для обговорювання на семінарському занятті

1. Роль ринкової інфраструктури в регулюванні економічних процесів.

2. Функції центрального та комерційних банків.

3. Кредитування в ринковій інфраструктурі.

4. Роль біржової торгівлі.

5. Характеристика ринку цінних паперів.

 

Практикум

Вправа 1. Знайдіть правильну відповідь.

1. Фермер уклав угоду на постачання майбутнього врожаю пшениці за обумовленою ціною на торговельний склад фірми. Це є:

а) лізинг; в) біржове доручення;

б) клірингова угода; г) форвардна угода.

2. Дивіденд – це:

а) вид послуги; в) частина прибутку корпорації;

б) грошовий інструмент; г) вид податку.

3. Головною функцією комерційних банків є:

а) випуск цінних паперів;

б) емісія кредитних грошей;

в) надання позик для придбання нерухомості;

г) надання короткотермінових позик підприємцям.

4. Магазин пропонує Вам придбати телевізор, за який Ви можете сплачувати протягом року частинами. Це:

а) комерційний кредит; в) споживчий кредит;

б) торговельний кредит; г) банківський. пшениця.

5. Різниця між акцією та облігацією полягає в тому, що облігація:

а) не має ризику; в) є кредитом наданим корпорації;

б) більш цінна; г) продається тільки один раз.

6. На сучасних товарних біржах торгують:

а) великими партіями будь-яких товарів;

б) товарами масового вжитку;

в) стандартними контрактами (ф’ючерсами);

г) дуже великим асортиментом продукції..

7. До активних операцій комерційного банку належать:

а) застава своїх цінних паперів у іншому банку;

б) відкриття депозитного рахунку для населення;

в) надання кредиту фермеру під заставу землі;

г) продаж на відкритому ринку державних облігацій.

8. Кредитні відносини виникають:

а) між кредитором і позичальником з приводу руху коштів, які надаються в позику на певний термін за визначену плату (відсоток) і за умов повернення;

б) між покупцем та продавцем товару, якщо розрахунок здійснюється негайно, готівкою, на місці;

в) коли домогосподарства відкладають частину своїх доходів з метою збільшення споживання в майбутньому;

г) правильні відповіді - а і в.

9. Попит на гроші:

а) поділяється на трансакційний та спекулятивний;

б) залежить від загального грошового обсягу угод та кількості грошей, які індивіди і підприємства хочуть мати у своєму розпорядженні для можливих операцій у майбутньому;

в) правильні відповіді - а та б;

г) залежить виключно від рівня інфляції.

10. Курс акцій фірми дорівнює, якщо відомо, що номінальна вартість акції дорівнює 20 грн., дивіденди за підсумками роботи за рік складають 12%, а річна ставка позичкового проценту дорівнює 10%.

а) 24 грн; б) 16 грн; в) 22 грн; г) інформація недостатня.

 

Вправа 2. Виконайте завдання

1. Звичайна акція номінальною вартістю 200 грн. приносить доход її власнику 12 грн. Рівень банківського процента становить 6% річних. За яким можливим ринковим курсом ви зможете продати цю акцію на фондовій біржі?

2. Сім’я вирішила вкласти гроші до банку. Комерційний банк “Z” пропонує 20% річних з нарахуванням складних відсотків, а ощадний банк “W” приймає вклади під 25% річних з нарахуванням простих відсотків. Визначте, в якому із банків вигідніше заощаджувати кошти для сім’ї, якщо сума вкладу становить 1000 грн. і сім’я планує зняти гроші з рахунку через 3 роки.

3. Акціонерне товариство більшу частину свого прибутку сплачує у вигляді дивідендів. Якщо на одну акцію припадає 50 грн. дивідендів в рік, а позичковий процент складає 20%, то скільки становитиме курс акції?

 

Література

1. 1. Гриценко А.А., Соболев В. М. Рыночная инфраструктура: сущность, функции, строение // Экономика Украины. – 1998. – № 4. – С. 35 – 43.

2. Основи економічної теорії: політекономічний аспект : Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко, А.О. Каніщенко та ін. ; За ред. Г.Н.Климка, В.П.Нестеренка. – 2-ге вид., допов. – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – 743 с.

3. Экономическая теория (политэкономия) Учебник под ред. В.Видяпина, Г.Журавлевой. – М.: ИНФРА, 1999.

 

 

ТЕМА 11. ДОМОГОСПОДАРСТВА






Дата добавления: 2020-10-14; просмотров: 337; ЗАКАЗАТЬ НАПИСАНИЕ РАБОТЫ


Поиск по сайту:

Воспользовавшись поиском можно найти нужную информацию на сайте.

Поделитесь с друзьями:

Считаете данную информацию полезной, тогда расскажите друзьям в соц. сетях.
Poznayka.org - Познайка.Орг - 2016-2022 год. Материал предоставляется для ознакомительных и учебных целей.
Генерация страницы за: 0.038 сек.