Види транспорту. Історія транспорту

Поняття «транспорт» включає чотири основних компоненти.

Насамперед, перший компонент, що безпосередньо пов'язаний з пересуванням людини або з перевезенням вантажів – різноманітні засоби пересування від коня до атомохода.

Другим компонентом є те, по чому їздять, літають, плавають засоби пересування – шляхи сполучення. Серед них є природні траси – це ті, що проходять по ріках, морям і повітряному простору і не потребують спеціального устаткування. Є траси, для створення яких потрібно багато часу і матеріальних витрат – це автодороги і залізниці, трубопроводи, мости, тунелі.

Третій компонент – те, що допомагає переходити з одного виду транспорту на інший або перевалювати вантажі, тобто допоміжні пристрої. До них відносяться порти, пристані, вокзали, аеродроми.

Четвертий компонент – люди, зайняті на перевезеннях: моряки, льотчики, водії, диспетчери та інші спеціалісти-транспортники.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:

1. Транспорт загального користування – це галузь народного господарства, що задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення в перевезенні вантажів і пасажирів. Транспорт загального користування обслуговує сферу обігу і населення. До транспорту загального користування відноситься залізничний, водний, автомобільний, повітряний і трубопровідний транспорт.

2. Транспорт незагального користування— внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби усіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем. Організація його роботи є однієї з задач організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом з вирішенням задач виробництва, закупівлі і розподілу.

Роботу світової транспортної системи можна характеризувати декількома цікавими цифрами:

Світова мережа шляхів сполучення складає на теперішній час 30 млн. км (20 млн. км – автошляхів). Рухомий склад – це: 350 млн. автомобілів; 65 тис. суден; 2,5 мільйонів вагонів; 450 тисяч локомотивів. Чисельність людей, зайнятих у транспортних системах – 100 млн. чол.

Поговоримо про кожен із видів транспорту окремо. І почнемо із найдревнішого виду транспорту – водного. Протягом ХІХ – ХХ ст. у різних країнах здійснювалися грандіозні проекти по об’єднанню річкових басейнів, морів та океанів (Суецький канал, Панамський канал та безліч менших каналів). Подальше підвищення вантажопідйомності та спеціалізація пароплавів – це внески ХХ ст. Завдяки високій вантажопідйомності та дешевизні водний транспорт є вигідним для перевезень на великі відстані сировини – нафти, вугілля, руд, лісу, будівельних матеріалів та сільськогосподарської продукції (зерна, цукру) та інших масових товарів, які не втрачають своїх властивостей протягом значного періоду часу. У другій половині ХХ ст. водний транспорт взяв на себе більшу частину світового вантажообігу (до 62-67 %).

Залізничний транспорт. Якщо у Середньовіччя і навіть пізніше, до ХVІІІ ст., наша цивілізація була повернена обличчям в бік океану, то в ХІХ ст. вона повернулася у глиб континентів. Цьому у значній мірі можна завдячувати залізницям. У короткі історичні терміни вони покрили Європу та Північну Америку густою сіткою. І до початку ХХ ст. їхня сумарна довжина перевищила 1 млн.км. Особливо важливими залізниці стали для життя країн, які мають значні континентальні простори – Росії, Канади, США (про престижність у ХІХ-ХХ ст. роботи інженера-шляховика).

Процеси концентрації промислового виробництва до 60-х років сприяли інтеграції залізниць і внутрішніх водних шляхів (річкові порти та залізничні гілки).

На суші у ХХ ст. залізничний транспорт витіснив гужовий, який практично зник у розвинених країнах. Проте самі залізниці майже зразу почали відчувати сильну конкуренцію з боку автомобільного транспорту. Розвиток залізничного тарнспорту до початку ХХІ ст. почав сповільнюватись. Фрагментація виробництва, диверсифікація попиту і зростання номенклатури виробів все більше призводять до зростання ролі автомобільного транспорту.

Залізниця залежить від перевезень насипних та масових вантажів. Стає очевидним, що залізничний транспорт концентрується на масових вантажних перевезеннях на далекі відстані.

На даний момент часу пасажирські перевезення залізничним транспортом у розвинених країнах суттєво зменшуються. Так, наприклад, у США обсяг пасажирських перевезень скоротився з 34% в 60-х роках до 0,3% у 2000 році. Американська залізниця не витримує конкуренції із автомобільним транспортом. Проте про Західну Європу так сказати не можна. Тут як і раніше, є популярними пасажирські залізничні перевезення.

На перетині ХІХ-ХХ ст. з’являється наступна дитина науково-технічного прогресу – автомобіль (автомобільний транспорт). Переваги цього транспорту – маневреного, зручного, і що найголовніше, індивідуального засобу пересування – оцінили досить швидко. На початок ХХІ ст. дорогами планети їздить більше 0,5 млрд. автомобілів.

Автомобіль немислимий без автодоріг – у розвинених країнах їх довжина в 10-20 разів більше, ніж довжина залізниць. Половина всіх доріг світу із твердим покриттям зосереджено у США.

Повітряний транспорт також став надбанням ХХ ст. Цей найшвидший вид транспорту ще і допоміг усунути останні „білі плями” на карті Землі. Повітряні траси не потребують ремонту та оновлення. Їх навіть не треба поглиблювати, як фарватери річок та каналів. Для літаків та гелікоптерів потрібні тільки допоміжні пристрої – аеропорти. На даний час у світі налічується більше 16 тис. аеропортів.

Трубопровідний транспорт, на відміну від вищеописаних універсальних видів транспорту, поки залишається вузькоспеціалізованим, призначеним для перекачування на далекі відстані рідких і газоподібних продуктів обмеженої номенклатури: газ, нафта, нафтопродукти і деякі інші вантажі. Не треба забувати про внутрішньовиробничі трубопроводи (у харчовій промисловості без них не обійтись – спирт, пиво, молоко, мінеральні води, пиво і т.д.)

Не можна оминути увагою і такі архаїчні, проте реально існуючі види транспорту, як гужовий та в’ючний. У багатьох країнах Азії, Африки та Латинської Америки перевозять вантажі на тваринах або повозками, працюють носильники та рикші. Ніде правди діти, в Україні гужовий транспорт також поки-що широко використовується у сільській місцевості.