Історія геологічного розвитку.

Геосинклінальний етап розвитку платформи розпочався у верхньому археї. Він ознаменувався закриттям океанічних структур. В кінці архею тут активно проявилась біломорська складчастість, яка привела до утворення перших стійких епіархейських ядер в тілі геосинкліналі. Починаючи з пізнього протерозою повсюдно на платформі формувались осади чохла, заповнюючи авлакогени. Платформа вступила в авлакогенну (доплитну) стадію розвитку.

У венді на платформі під рифейськими авлакогенами закладаються синеклізи (стадія синекліз), а в палеозої розпочинається плитна стадія, яка розпалась на ряд етапів із своїми особливостями тектонічних рухів - ранньо- і пізньопалеозойський, мезозойський і кайнозойський.

Ранньопалеозойський (каледонський) етап відзначився інтенсивним опусканням фундаменту і трансгресією моря. В ордовику море поступово стало відступати на північний захід, а в кінці силуру більша частина території зазнала впливу вертикальних рухів каледонського етапу тектогенезу.

В пізньому палеозої (герцинський етап) платформа зазнала прогинання, особливо на північній окраїні. В цей період особливо інтенсивно формувалась Тунгуська синекліза.

На початку мезозою (тріас) на платформі по глибинних розломах проходив вплив трапів в ефузивній та інтрузивній формах. Трапи надали ще більшої стійкості платформі.

В кайнозої на платформі переважають висхідні форми вертикальних рухів. В палеогені вся платформа перетворилась на сушу і тільки на півночі встановлено морські відклади. В неогені в районі Байкалу відновилось активне опускання, що привело до утворення величезних грабеноподібних западин.

В четвертинний період більша частина території платформи піддалась зледенінню. Зараз платформа є стійким блоком земної кори за винятком Байкальської складчастої області, де проходить сучасне рифтоутворення.

Сибірська платформа характеризується інтенсивним магматизмом, що проявлявся у ранньому протерозої, рифеї — ранньому кембрії, середньому палеозої, верхньому палеозої — тріасі й у пізньому мезозої. Траповий магматизм абсолютно переважає по об’єму (більше 1 млн. км³).

Корисні копалини.

Сибірська платформа багата корисними копалинами. Великі родовища залізних руд знаходяться на Алданському щиті, в Ангаро-Илімському залізорудному басейні. Мідно-нікелеві сульфідні родовища пов'язані з трапами в Норильському рудному районі, а мідисті пісковики розвинуті в удоканській серії на Алданському щиті. Алмази приурочені до кімберлітових трубок. Нафта і газ відкриті в межах Вілюйської синеклізи, Ангаро-Ленського прогину і Непсько-Ботуобської антеклізи. На Сибірській платформі відомі великі поклади вугілля (Ленський вугільний басейн, Тунгуський вугільний басейн, Іркутський вугільний басейн, Кансько-Ачинський вугільний басейн, Південноякутський вугільний басейн), родовища кам'яної і калійної солей, гіпсу, фосфоритів. Руди марганцю і золота (Алданський і Анабарський масиви), графіту, слюди (флогопіту), флюориту й інших корисних копалин.