Суть, типи, стратегічні цілі. Інструменти грошово-кредитного регулювання
Грошово-кредитна політика- це сукупність заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.
Розробка та реалізація грошово-кредитної політики - це основна функція центрального банку.
Основними типами грошово-кредитної політики є:
1)політика грошово-кредитної рестрикції (політика "дорогих грошей") (весь
інструментарій грошово-кредитної політики підпорядковується згідно з динамікою
економічного циклу, стисненню обсягів грошової та кредитної емісії);
2)політика грошово-кредитної експансії (політика "дешевих грошей")
(забезпечення доступності для суб'єктів економічної діяльності грошових і кредитних
ресурсів).
До цілей грошово-кредитної політики можна віднести:
- стратегічні- можуть бути кінцеві цілі загальноекономічної політики держави;
- проміжні- досягнення такого стану деякими економічними змінними, який
сприятиме досягненню стратегічних цілей;
-тактичні- мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити досягнення проміжних цілей.
Суб'єктами грошово-кредитної політики є;банківська система -центральний банк і комерційні банки; урядові структури - Міністерство фінансів чи казначейство, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.
Для грошово-кредитного регулювання центральний банк використовує такі інструменти грошово-кредитної політики:
здійснення операцій на відкритому ринку, де реалізуються державні цінні
папери;
регулювання резервної норми комерційних банків;
•зміна норми банківського відсотка.
Операції на відкритому ринку - це здійснення купівлі та продажу уповноваженими установами держави її цінних паперів.
Коли центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, він здійснює таким способом додаткову грошову емісію. При цьому, у зв'язку із зростанням резервів, збільшується кредитний потенціал комерційних банків.
Обов'язкові резерви-це частина (норма у відсотках) банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно з чинним законодавством або із встановленими нормативними актами, має зберігатися у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів у центральному банку.
Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, комерційні банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується, то грошова маса в обігу зменшується.
Облікова ставка відсотка формується на базі надання центральними банками позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий термін і під заставу державних цінних паперів.
Коли комерційний банк бере в центральному банку позику, він збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал. Це надає банкові-позичальнику можливість видавати додаткові кредити населенню та юридичним особам.
Облікова ставка відіграє опосередковану функцію - визначає комерційним банкам вартість кредитів центрального банку. Якщо облікова ставка відсотка знижується, то в комерційного банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому ринку пропозиція кредитних ресурсів
3.5. Фіскально-бюджетна й грошово-кредитна політика в системі
Дата добавления: 2016-07-22; просмотров: 1764;