Система норм і нормативи праці

Важливість норм для стимулювання ефективної виробничої діяльності випливає з необхідності встановлення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення заданих виробничих результатів. Обґрунтованість обсягів і складу ресурсів, які має працівник і/або виробничий колектив, є обов’язковою умовою дієвості системи стимулювання. Бо всі ці системи базуються на співставленні фактичних витрат ресурсів з нормативними.

Склад нормованих ресурсів визначається конкретними організаційно-технічними умовами. Наприклад, для робітника, що виконує складально-монтажні операції основним ресурсом є робочий час. Необхідні витрати цього ресурсу на одиницю роботи визначаються нормами часу. Тому в цьому випадку оцінка ефективності праці робітника здійснюється на основі співставлювання фактичних і нормованих витрат часу. Робочий час є головним ресурсом для багатьох інших видів діяльності.

Поряд з цим для багатьох робіт суттєву роль виконує стимулювання раціонального використання таких ресурсів, як інформація, матеріали, інструменти, електроенергія, яке здійснюється при допомозі відповідних норм витрат цих ресурсів. Для інших робіт (налагоджувальних, ремонтних і т.д.) важлива економія витрат на обслуговуванні обладнання не погіршуючи при цьому його експлуатаційних характеристик.

Завжди необхідно враховувати взаємозв’язок витрат на різні ресурси. Наприклад, скорочення трудомісткості продукції може бути досягнуте шляхом автоматизації обладнання, підвищення якості інструментів, що пов’язане з додатковими витратами. Тому норми праціповинні встановлюватися такими, які відповідали б мінімуму сумарних витрат на всі виробничі ресурси. Мінімізація витрат здійснюється в межах спричинених технічними, психофізичними, соціальними та іншими факторами.

З розвитком виробництва розширюється склад норм праці, посилюється взаємозв’язок функцій нормування і організації виробництва. Для прикладу, з появою можливостей обслуговування одним працівником декілька одиниць обладнання стало необхідним нормувати співвідношення між кількістю обладнання і чисельністю працівників. З переходом на колективні форми організації праці стало необхідним нормувати чисельність бригад та структуру персоналу бригад.

Сьогодні підприємствами використовується система норм праці, що відображує різні сторони трудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норма часувизначає необхідні витрати часу одного працівника (бригади, ланки) на виконання одиниці роботи (продукції) , вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах).

Норма виробіткувизначає кількість одиниць продукції, які повинні бути виготовлені робітником (бригадою, ланкою) за конкретний відрізок часу (годину, зміну), визначається в натуральних вимірниках продукції за одиницю часу і виражає необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговуваннявизначає необхідну кількість одиниць обладнання, робочих місць, виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених за працівником (бригадою, ланкою).

Норма чисельностівизначає чисельність працівників, що необхідна для виконання конкретного обсягу роботи (робіт) або для обслуговування одного чи декількох агрегатів.

Норма керованості(числа підлеглих працівників) визначає чисельність працівників, яка має бути підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завданнявизначає необхідний асортимент або обсяг робіт, які можуть бути виконані одним працівником (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма виробітку відображує необхідний результат діяльності працівників і може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях виміру, але й в нормо-годинах, нормо-гривнях. В зв’язку з цим, норма виробітку може розглядатися як окремий випадок нормованого завдання.

Всі перераховані норми встановлюються з необхідних витрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Та робота з встановлення норм не зводиться тільки до нормування часу.

Загалом нормування праці– це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Сутність нормування праці полягає у встановленні необхідних витрат живої праці на виконання конкретної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

З наведеного визначення витікає, що норми праці повинні відповідати найбільш ефективному використанню трудових і матеріальних ресурсів відповідних виробничих підрозділів.

На підставі викладеного можна сказати, що змістом роботи з нормування праці є:

1. Аналіз виробничого процесу та розподіл його на частини;

2. Вибір оптимального варіанту технології і організації праці;

3. Проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів праці, систем обслуговування робочих місць, режимів праці та відпочинку;

4. Розрахунок норм у відповідності з особливостями технологічного і трудового процесів;

5. Впровадження норм з їх наступним коригуванням по мірі зміни організаційно-технічних умов.

Нормування праці є однією з найважливіших ланок технологічної і організаційної підготовки виробництва та оперативного керування ним. Всяка суттєва зміна в технології і організації праці повинна супроводжуватися зміною норм.

Перераховані вище норми праці (норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормоване завдання) повсюдно використовуються в практичній діяльності. Але вони не є вичерпними щодо характеристик трудового процесу, об’єктивно необхідних для цього процесу. В аналізі таких характеристик найперше виходять з оцінки трудового процесу за його продуктивністю. (за співвідношенням між витратами та результатами праці).

Об’єктивно існують дві форми витрат праці:

1. Витрати робочого часу;

2. Витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії).

Відповідно з цим можна виділити норми витрат робочого часу та норми витрат робочої сили.

Норма витрат робочого часувстановлює час на виконання одиниці чи конкретного обсягу роботи одним або декількома працівниками. В залежності від конкретних умов норми витрат робочого часу можуть визначати тривалість роботи, час на її виконання одним або декількома працівниками, чисельність працівників. У відповідності до цього до норм витрат робочого часу відносяться норми тривалості і трудомісткості робіт (операцій) і норми чисельності. Норми тривалості і трудомісткості робіт є формами виразу норм часу.

Норма тривалостівизначає час, за який може бути виконана одиниця роботи на одиниці обладнання або на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і розмір об’єктивно необхідних перерв, що доводяться в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості вимірюється в одиницях часу: хвилинах, годинах.

Якщо один робітник чи бригада обслуговує декілька станків (агрегатів), то розрізняють норми тривалості для одиниці обладнання Т_оо і для працівників Т_п. На багатоверстатному робочому місці при нормі обслуговування Н_о станків час протягом якого буде випущена одиниця продукції робітником:

Т_п. = Т_оо / Н_о . ( 11.1 )

Норма трудомісткостіоперації визначає необхідні витрати часу одного або декількох робітників на виконання одиниці роботи або виготовлення одиниці продукції з даної операції. Ці витрати залежать від тривалості операції, й чисельності працівників для її виконання. Норма часу вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах).

З визначення норм часу випливає, що норма часу (трудомісткості операції) Н_т становить:

Н_т = Т_п * Ч , ( 11.2 )

де Ч – норма чисельності працівників, зайнятих виконанням операції.

При багатоверстатній роботі на підставі залежностей (10.1 і 10,2) норма часу визначиться за формулою:

Н_т = (Т_п / Н_о )* Т_оо , ( 11.3 )

Якщо один працівник обслуговує один станок, то:

Н_т = Т_оо = Т_п . ( 11.4 )

В порівнянні з нормами витрат робочого часу норми витрат фізичної і нервової енергіїробітників досліджені мало. Ці норми можуть характеризуватися темпом роботи, ступенем зайнятості працівників, показниками втоми і т.д. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм витрат енергії працівників найбільше підходять норми важкості праці. Під важкістю праці розуміють сумарний вплив всіх факторів трудового процесу на організм людини. Однією із складових важкості праці є її інтенсивність. Крім інтенсивності на важкість праці впливає стан виробничого довкілля (санітарно-гігієнічні, естетичні та інші умови праці).

Норми важкості праці регламентують допустимі навантаження на організм працівників і використовуються для обґрунтування часу на відпочинок, компенсацій за несприятливі умови праці і т. ін.

Результати діяльності працівників на загал кількістю виготовленої продукції, або визначеним обсягом виконаних робіт. Тому до норм результатів праціпотрібно перш за все відносити норми виробітку і нормовані завдання, котрі були розглянуті вище.

Але є групи працівників та службовців результати праці яких важко (чи недоцільно) через обсяг виконаних ними робіт. Це відноситься, наприклад, до персоналу ремонтувальників, завдання котрого не в збільшенні обсягів ремонтних робіт, а в забезпеченні нормальної роботи обладнання. Тому до норм результатів праці треба віднести також і норми використання обладнання і виробничої потужності., котрі визначаються, в залежності від специфіки виробничих умов, необхідним часом роботи обладнання, його простоюванням підчас ремонтів, рівнем використання виробничої потужності ділянки (цеху) і т.д.

На загал норми результатів встановлюються на основі норм витрат. З окрема з формул 10,1 і 10,3 випливає наступна залежність:

Н_в = Т / Т_п = Т *Н_о / Т_оо = Т * Ч / Н_т . ( 11.5 )

Де Н_в – норма виробітку, Т – період часу (година, зміна), для якого встановлюється норма виробітку.

До норм витрат праці також відносять норми обслуговування і керованості, хоч вони за економічним змістом суттєво відрізняються вони характеризують робочі зони або межі робочих місць операторів багатоверстатників, налагоджувальників, чергових слюсарів, майстрів, керівників підрозділів та інших груп працівників.

До розглянутих норм безпосередньо примикають норми складності виконуваних робіт, які визначають потрібну кваліфікацію виконавців. Оцінка складності робіт вимагає глибокого розуміння особливостей технологічного процесу.

Виходячи з норм складності (розряду) робіт визначається норма її оплати за одиницю часу – тарифна ставка. На основі тарифної ставки С, грн./год. і норми трудомісткості операції Н_т , хв./шт (одиниці роботи) встановлюється норма її тарифної зарплатомісткостіЗ, грн./шт (розцінок):

З = ( С * Н_т ) / 60, грн./шт. ( 11.6 )

В стосунку до розглянутих норм (норм за їх змістом) додатково враховують наступні ознаки норм:

ü Рівень диференціації виробничих процесів та елементів конструкції виробів;

ü Сфера застосування;

ü Період дії;

ü Метод встановлення.

З класифікацією норм праці тісно пов’язана класифікація нормативних матеріалів з праці, які служать для встановлення норм і виражають залежності між необхідними витратами праці і факторами, що впливають на витрати. На загал розрізняють два види нормативних матеріалів:

ü Нормативи;

ü Єдині (типові) норми.

Основна різниця між цими нормативними матеріалами полягає в мірі диференціації елементів виробничого процесу.

За змістом нормативи праці діляться на:

1. нормативи режимів роботи обладнання;

2. нормативи часу;

3. нормативи темпу роботи;

4. нормативи чисельності працівників.

Нормативи режимів роботиобладнання містять параметри обладнання, завдяки яким встановлюються найбільш ефективні режими технологічного процесу. У відповідності з обраним режимом роботи встановлюється розмір машинного, апаратурного і машинно- (апаратурно-) ручного часу.

Нормативи часурегламентовані витрати часу на виконання окремих елементів трудового процесу (рухів, дій, прийомів і т. ін.), на виготовлення деталей, вузлів, виробів та на обслуговування одиниці обладнання, робочого місця, одиниці виробничої площі.

Нормативи темпувстановлюють регламентований темп виконання робіт.

Нормативи чисельностівизначають регламентовану чисельність працівників для виконання заданого обсягу роботи (робіт).

На підставі розглянутих класифікацій норм і нормативівміж ними є наступні відмінності:

Таблиця 11‑1