Комплексне обгрунтування норм праці

Проекти організації праці та відповідні норми обираються за технічними, організаційними, економічними, фінансовими, психофізіологічними та соціальними факторами.

Технічні фактори- параметри технологічного процесу, обладнання інструменту, пристосувань, технічні вимоги до якості продукції і інше.

Організаційня фактори- характаристики системи обслуговування обладнання і робочих місць т.п.

Економічні фактори- характеристики обсягів продукції, витрат ресурсів, показники продуктивності, стан ринків праці та ресурсів, можливості розширення виробництва та ін.

Фінансові фактори- склад і розміри основного та обігового капіталу, отримання кредитів, податкові ставки, тарифи з оплати праці т. ін.

Психофізіологічні фактори- характаризують вплив трудового процесу на організм робітників: витрати їх енергії, ступінь втомлення і т.д.

Соціальні фактори- характеризують змістовність праці, її урізноманітнення, наявність в ній творчих елементів, характер взаємовідносин в трудових колективах і т.п.

Суть процесу обґрунтування норм праці полягає у виборі оптимального значення норми та характеристик, що визначають трудові та технологічні процеси.

Вибір найкращого варіанту норм праці здійснюється на основі критерію оптимальностіз врахуванням системи обмежень. За критерій оптимальності приймають показник, який за результатами конкретного вирішення може приймати найбільше (найменше) значення. Система обмежень - це область допустимих значень норм праці, в межах якої має бути відповідність особливостям і обсягам продукції, що випускається і продається підприємством, параметрам застосовуваних предметів і засобів праці, психофізіологічним особливостям працюючого індивіда, та соціальним особливостям трудового процесу.

Всі обмеження в завданнях розрахунку норм праці поділяють на чотири групи:

1. ті, що визначають необхідні виробничі результати (виробничу програму);

2. ті, що пов'язані з участю людини в трудовому процесі і характеризують допустимі санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, соціальні, правові умови праці;

3. ті, що обумовлені технічними характеристиками предметів і засобів праці, котрі (обмеження) визначають технологічний процес, який забезпечує якість та нормальну роботу обладнання;

4. ті, що визначають організаційно-технічні умови виробництва (кількість одиниць обладнання, чисельність працюючих за групами, запаси предметів праці на різних стадіях виробництва та збуту і т.д.).

Обмеження повинні ґрунтуватися на сучасних даних технічних, біологічних, економічних та інших наук і періодично переглядатися.

Критерієм оптимальності для більшості задач нормування праці виступає мінімум сукупних витрат живої та уречевленої праці.

Допустимимиє такі варіанти праці та її організації, при яких виконуються обмеження за необхідним виробничим результатом; санітарно-гігієнічними, психофізіологічними та соціальними умовами праці працівників; режимами технологічних процесів та організаційними характеристиками виробництва.

Оптимальнимиє такі з допустимих варіантів норм праці та її організації, при котрих досягається мінімум сумарних витрат, які необхідні для отримання заданого виробничого результату.

Кожне завдання з визначення норм праці чи визначальних для цих норм варіантів технологічного і трудового процесів полягає в тому, щоб віднайти норми праці і варіант її організації при яких зберігаються обмеження за необхідним виробничим (комерційним) результатом, допустимими умовами праці, допустимими режимами технологічного процесу, обсягами наявних виробничих ресурсів та досягається мінімум витрат на прийняту програму випуску продукції (робіт, послуг).