Об’єднання підприємців на ринку праці

На переломі ХІХ і ХХ ст. з бурхливим розвитком промисловості почалось усвідомлення того, що економічний ріст забезпечується зусиллями підприємців, що об’єднали грошовий капітал, працю, засоби виробництва та вихідні матеріали для виготовлення такої продукції, яка має попит на ринку товарів. З середини ХХ ст. не тільки вчені, але й різні версти суспільства почали говорити про творче начало в діяльності підприємця та про те, що підприємець і підприємництво є ресурс економічного росту.

Підприємець організує виробництво, створює нові робочі місця і тим самим виступає в області трудових відносин в ролі працедавця. Тому тут ми будемо тотожно використовувати терміни підприємець та працедавець.

Об’єднання підприємців появилися у відповідь на об’єднання трудящих у профспілки. Значення підприємницьких об’єднань визначаються тим, на скільки успішно вони можуть виконувати свою основну мету:

ü Аналіз соціально-економічної ситуації, боротьба за створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

ü Напрацювання стратегії і єдності дій, вирішення конфліктів в самому підприємницькому середовищі.

ü Представництво і захист інтересів підприємців у відносинах з державою, органами влади різних рівнів.

ü Рецензування і експертиза законодавчих актів.

ü Напрацювання стратегії у відносинах з найманими працівниками та їх організаціями.

ü Надання членам об’єднань різних послуг (інформаційних, консультаційних, вивчення і формування громадської думки т. ін.).

В більшості країн з ринковою економікою об’єднання підприємців мають достатньо великий досвід участі в формуванні та проведенні як економічної, так і соціальної політики, представленні інтересів своїх членів у взаємовідносинах з профспілками та державою.

В Україні цей процес почав розгортатися лише тепер. Появилися не комерційні асоціації промисловців, конгреси банкірів, спілки підприємців т. ін. Об’єднання підприємців поступово заповнюють свою нішу в системі соціального партнерства.

Об’єднання підприємців досить активно беруть участь в роботі над удосконаленням законодавства, шляхом лобіювання своїх інтересів в парламенті. Нерідко такі об’єднання в парі з профспілками займають одну позицію на противагу позиції уряду (наприклад зусилля, спрямовані на пониження податкового тиску).

Тут важливо, щоб зусилля об’єднань підприємців не були переважаючими над зусиллями об’єднань трудящих і міг бути досягнутий баланс інтересів сторін соціального партнерства.