Поняття, визнання і класифікація нематеріальних активів

Методологічні основи обліку нематеріальних активів та їхнє розкриття у фінансових звітах визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи".

Відповідно до П(С)БО 8нематеріальний актив– це немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований [7].

Є два критерії визнання активами нематеріальних активів:

існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням,

його вартість може бути достовірно визначена.

Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

витрати на дослідження;

витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприємства або його частини;

витрати на підвищення ділової репутації підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

Залежно від призначення та функцій, нематеріальні активи поділяються на [2]:

інтелектуальну власність – право суб'єкта правовідносини на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації або суб'єкта, або виконання робіт, послуг (наприклад, авторські та суміжні з ними права);

майнові права – це права користування майном і природними ресурсами;

відкладені витрати – це вартість прав на ведення діяльності, на використання ряду економічних привілеїв (захист від несумлінної конкуренції) та інші витрати, які в силу їхнього понесення у зв'язку з довгостроковими намірами підлягають капіталізації (рахунок 127).

У бухгалтерському обліку, згідно з П(С)БО 8, нематеріальні активи групуються за наступними класифікаційними групами [7]:

права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

права користування майном (право користування земельною ділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);

права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, у тому числі ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

авторське право та суміжні з ним права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для електронно–обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);

незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).