Грошовий мультиплікатор

Законодавством України передбачено, що змінювати масу грошей в обігу можна лише на основі функціонування банківської системи і, насамперед, шляхом емісії Національного банку України та комерційних банків з метою кредитування реального руху товарної маси на основі використання грошово-кредитного мультиплікатора.

Грошово-кредитний мультиплікатор- це коефіцієнт збільшення (скорочення) надлишкових резервів банківської системи, який утворюється внаслідок процесу створення нових банківських депозитів (безготівкових грошей) у процесі кредитування клієнтів банками на основі додаткових вільних резервів, що надійшли до банку ззовні.

Резервна норма, регулюється законодавчо та визначається НБУ у відсотках до банківських пасивів, забезпечує банківській системі достатню ліквідність у періоди несприятливої кон'юнктури і дозволяє державі регулювати масу грошей в обігу:

де Р_н - резервна норма.

Для визначення всієї маси грошей, яку спроможна створити одна грошова одиниця надлишкових резервів за даної резервної норми, розраховується грошово-кредитний мультиплікатор:

де ММ- грошово-кредитний мультиплікатор на певний момент; М_о - маса грошей в обігу поза банками; /3— маса грошей у депозитах комерційних банків; К - сума резервів комерційних банків (гроші на кореспондентських рахунках і в касах банків).

Величина грошово-кредитного мультиплікатора залежить від:

а) норми обов'язкового резервування (ч): тт = 1/ч;

б) використання позичених коштів клієнтами банку для готівкових платежів, що припиняє процес мультиплікації і знижує його загальний рівень;

в) зниження попиту на позички і зростання позичкового відсотка зменшує надання позик і формування депозитних вкладів у банках;

г) зростання надходжень готівки на рахунки клієнта або продажу частини активів на міжбанківському ринку здатне збільшити розмір коефіцієнта мультиплікації.