Принципи побудови систем персонального радіовиклику

Персональний радіовиклик (пейджинг) – послуга електрозв'язку, що забезпечує однобічну бездротову передачу інформації в межах зони, що обслуговується. В основі роботи пейджингової системи лежить положення про те, що найчастіше немає необхідності організовувати двосторонній зв'язок, а достатньо передати тільки стислу інформацію або виклик. Це завдання вирішується шляхом використання радіопередавача за наявності у кожного абонента невеликого приймача, названого пейджером.

На самому початку свого розвитку СПРВ забезпечувало передачу на пейджер сигналу виклику, після одержання якого абонент має подзвонити по заздалегідь відомому номеру телефону. Схема, що пояснює принцип роботи найпростішої СПРВ, наведена на рис. 8.1.

За необхідності передати викличний сигнал на пейджер, абонент ТМЗК телефонує на пейджинговий центр через міську АТС. Оператор центру приймає інформацію про номер пейджера, на який необхідно передати сигнал виклику. За допомогою клавіатури пристрою перетворення сигналів оператор набирає номер пейджера, що викликається.

Рисунок 8.1 – Схема найпростішої СПРВ

Після відповідних перетворень це повідомлення (номер пейджера) у вигляді електричного сигналу, що модулює, надходить на передавач базової станції (базової радіостанції – БС). Антена БС випромінює сформований ВЧ-сигнал, який і приймається пейджером. Згодом з’явилася можливість поряд із сигналами виклику передавати цифрові або алфавітно-цифрові повідомлення. Останнім часом з'явилася можливість приймати на пейджер мовні повідомлення, відтворені динаміком пейджера. Крім того, у знову розроблюваних СПРВ може бути організований контроль за фактом і правильність доставки повідомлення на пейджер. Звісно, для забезпечення такого контролю необхідний вже дуплексний зв'язок між БС і пейджером. У цей час пейджер за своїми можливостями і за своєю популярністю мало поступається мобільному телефону. Застосування у пейджингових системах зв'язку кодування та ущільнення переданих сигналів дозволяє використовувати один радіоканал для забезпечення декількох тисяч абонентів. Крім того, малі розміри й вага пейджера, доступні ціни, порівняно з цінами мобільних і транкінгових систем, роблять пейджинговий зв'язок все більш привабливим.

За своїм призначенням СПРВ можна поділити на відомчі і загального користування.

Відомчі СПРВ забезпечують передачу повідомлень на обмеженій території або у локальних зонах в інтересах окремих груп користувачів. Як правило, передача повідомлень у таких СПРВ здійснюється з пульта управління диспетчерами без взаємодії з телефонною мережею загального користування (ТМЗК). Відомчі (локальні) пейджингові мережі побудовані за радіальним принципом і використовуються в рамках підприємства для забезпечення оперативного зв'язку керівництва зі співробітниками. Основними особливостями таких мереж є обмежена кількість абонентів і порівняно невеликий радіус дії (до 5 км). Типові області застосування таких мереж: великі промислові підприємства, аеропорти, вокзали, лікарні тощо. Варіант відомчої пейджингової мережі наведено на рис. 8.2.

Рисунок 8.2 – Відомча мережа СПРВ

Одним з основних пристроїв цієї системи є пейджинговий термінал. Він перетворить передані повідомлення у спеціальні сигнали та керує малопотужним (до 5 Вт) передавачем. Іноді термінал і передавачі об'єднані в одному корпусі. У найпростіших терміналах повідомлення, які необхідно передати, вводяться оператором за допомогою клавіатури. У більш сучасних системах до термінала підключається персональний комп'ютер (ПК).

Під системою персонального радіовиклику загального користування

(СПРВ-ЗК) розуміють сукупність технічних засобів, через які за допомогою ТМЗК відбувається передача в радіоканал повідомлень обмеженого обсягу.