Стисла характеристика пейджерів

Пейджер являє собою високочутливий малогабаритний приймач. Вбудована в пейджер антена забезпечує прийом сигналів з усіх напрямків.

Нині використовуються десятки типів пейджерів. За способом прийому і відображення пейджери поділяються на тонові, цифрові, алфавітно-цифрові й голосові.

Тонові пейджери повідомляють власнику пейджера тільки сам факт виклику – звуковим сигналом або вібрацією. Кількість різних тонових сигналів у сучасних пейджерах – від одного до чотирьох. Кожен з цих сигналів визначає зміст виклику (наприклад, подзвони додому, подзвони на роботу тощо). Більшість пейджерів однотонові.

Цифрові та алфавітно-цифрові пейджери сповіщають власника пейджера про отримання виклику звуковим сигналом, вібрацією або світловою індикацією, а самі повідомлення виводять на рідкокристалічний екран. Цифрові пейджери можуть приймати та виводити на екран повідомлення, що складаються тільки з цифр і декількох допоміжних символів (наприклад, пробіл). Повідомлення, прийняті алфавітно-цифровими пейджерами, можуть містити, крім цифр, текстову інформацію алфавіту тієї або іншої мови залежно від моделі пейджера.

Голосові пейджери приймають і відтворюють прийняті закодовані на передачі мовні повідомлення.

Крім своєї основної функції з прийому та відображення повідомлень, пейджери можуть виконувати ряд додаткових функцій (вбудовані годинники, будильник, записна книжка, до якої записуються і зберігаються декілька прийнятих повідомлень). Різні типи пейджерів відрізняються один від одного розмірами, обсягом пам'яті, кількістю адрес і таблицями кодування.

Розвиток СПРВ йде шляхом широкого застосування цифрових способів обробки й передачі викликів (адрес) і повідомлень у літерно-цифровому вигляді, підвищення пропускної здатності та завадостійкості цих систем, мініатюризації електроенергії приймачами персонального радіовиклику.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Тамаркин В. М., Громов В.Б. и др. Транкинговые системы радиосвязи. –М.: Эко-Трендз, 1997.

2. Громаков Ю. А. Стандарты системы подвижной радиосвязи / Ю.А. Громаков. – М.: Эко–Трендз, 1998. – 239 с.

3. Ратынский М.В. Основы сотовой связи/М.В. Ратынский.– М.:Радио и связь, 2000.– 248 с.

4. Андрианов В.И., Соколов А.В. Средства мобильной связи / В.И. Андрианов, А.В. Соколов. – СПб.: ВНУ Санкт-Петербург, 1998. –256 с.

5. Туляков, Ю.М. Системы персонального радиовызова / Ю.М. Туляков. –М.: Радио и связь, 1988.

6. Связь с подвижными объектами в диапазоне СВЧ/ Под ред. У.К. Джейкса. – М.:Связь,1979. – 520с.

7. Столлингс, В. Беспроводные линии связи и сети: пер. с англ.– М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – 640 с.

8. Питерсон У., Уэлдон Э. Коды, исправляющие ошибки. – М.:Мир, 1976.

9. Системы мобильной связи: Учеб. пособие для вузов. / В.П. Ипатов и др.; под ред. В.П. Ипатова. – М.:Горячая линия, Телеком, 2003. – 272 с.

10. Скляр Б. Цифровая связь. Теоретические основы и практическое применение. Изд. 2-е, испр.: Пер. с англ.- М.: Издательский дом «Вильямс», 2003. – 1104 с.

11. Григорьев В.А., Лагутенко О.И., Раскаев Ю.Н. Сети и системы.–М.: Эко-Трендз, 2005. – 384c.

12.Карташевский В.Г.,Семенов С.Н., Фирсова Т.В. Сети подвижной связи. –М.: Эко-трендз, 2001. – 299 с.

13. Невдяев Л.М. Мобильная связь 3-го поколения. – М: Cвязь и бизнес. 2000 – 208 с.

14.Маковеева М.М. и др. Системы связи с подвижными объектами. – М.: Радио и связь, 2002. – 257с.

15. Феер К. Беспроводная цифровая связь. Методы модуляции и расширения спектра: Пер. с англ. /Под ред. В.И. Журавлева. – М.: Радио и связь, 2000. – 520 с.